Єретик

Коли я прийшов до Бога, мене буквально розпирало від бажання розповісти іншим людям про те, що зробив для них Ісус. Але де і кому я можу розповісти про це? Все життя моя - це будинок, робота, будинок. Удома розповідати нікому - живу один. А на роботі - кому?

Технологові Петрову? Так ми до мого покаяння стільки часу провели разом після роботи, обговорюючи за пивцем наші мирські пригоди і сподівання, що він просто не сприйме моїх слів серйозно. Секретарка Сашенька? Так у неї в думці нічого, окрім вбрань і косметики. Завідувач відділом Іван Соломонович? Так він мене просто звільнить, щоб я не займався сторонніми справами в робочий час.

Ось би виїхати абикуди, де ніхто не знає, яким я був раніше!
І, уявіть собі: опісля декількох днів, викликає мене Іван Соломонович, і говорить:
- Кисельов, для тебе є завдання. В Ушуйську встановили наше устаткування. Ти повинен будеш відправитися туди на два тижні і поглянути, як виконуються умови експлуатації. Йди додому, збирайся. Літак в Ушуйськ вилітає завтра вранці.

Як я зрадів! Два тижні я далеко від будинку матиму силу-силенну часу і нових знайомих, щоб свідчити їм про Христа! Ось це успіх! Звичайно, нелегко буде робити це поодинці - не даремно ж Сам Ісус відправляв учнів на проповідь по двоє. Ось би Господь послав мені кого-небудь в допомогу! Але це вже занадто! Потрібно уміти використовувати ті засоби, які Бог дає нам, не вимагаючи від Нього неможливого. Але, уявіть, як затрепетало моє серце, коли наступного дня я вже був в літаку, і раптом людина, що підсіла в сусіднє крісло, дістала зі своєї дорожньої сумки... Біблію! Я, набравшись сміливості, запитав:
- Ви - віруючий?
- Так, - відповів незнайомець спокійно, але насторожено. Я судорожно глитнув. Але, хоча я і був ще молодим віруючим, вже знав: потрібно бути гранично передбачливим.
- Чи визнаєте Ви непорочне зачаття?
- Безумовно.
- Божественність Христа?
- Поза всяким сумнівом!
- Хресна смерть Ісуса?
- Він помер за всіх людей.
Невже поряд зі мною сидів справжній християнин? На всяк випадок я продовжив перевірку:
- Стан людини?
- Грішник, що потребує благодаті.
- А що таке благодать?
- Бог дає людині те, чого той не в змозі заслужити сам.
- Друге пришестя?
- Раптове.
- Біблія?
- Богодухновенна.
- Церква?
- Тіло Христове.
Я почав приходити в збудження:
- Консервативний чи ліберальний?
Моєму сусідові теж ставало все цікавішим:
- Консервативний.
- Напрям?
- Південно-конвенційний Діспенсаціонний Тринітарний Альянс Великого Доручення.
- І я звідти ж! Відгалуження?
- Передтисячолітнє, поствеликоскорбне, клітинногрупне, нехаризматичне, безкосиночне, зі щотижневим причастям із загальної чаші.
Мої очі зволожилися. У мене залишалося останнє питання:
- А чаша у вас кришталева або металева?
- Кришталева, - відповів він.
Я відскочив назад і, відвернувшись, сухо кинув:
- Єретик!
Більше я з ним не розмовляв.


Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства