В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

З року в рік і з покоління в покоління ми читаємо Євангеліє в нових контекстах і перед обличчям нових обставин - історичних або особистих. І кожен раз той чи інший уривок може вдарити нас в душу по-новому.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Звертаючись до чоловіка, який хотів досягти досконалості, Спаситель сказав: "Йди за Мною..." У той час ці слова були прості; вони значили залишити всі турботи - сім'ю, роботу, покликання, звички і піти разом з Христом по дорогах Святої землі, будучи свідками Його чудес, вслухаючись у Його слова, роблячись до самих глибин Його учнем і чекаючи того, що буде попереду, про що ніхто не знав, крім Сина Божого, Який прийшов у світ, щоб віддати Своє життя за цей світ.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогоднішнє апостольське послання каже нам, що той, хто убого сіє - убого й пожне, а хто сіє багато, той збере багатий врожай. І ось нам іноді здається "що мені сіяти, я убогий, як я можу сіяти, коли у мене нічого немає що я б міг би посіяти в життя вічне?.." І тоді ми повинні пам'ятати, що і сіяч земний, який сіє насіння в поле, не своє сіє; не він створював насіння, не йому воно належить. Господь створив насіння, Господь дав силу, Господь розкрив перед ним поле, і це насіння - Господнє насіння; воно принесе плід не тому, що сіяч багатий, не тому, що він уміє сіяти, а тому що він щедро розкидає по всьому полю те, що Господь дає йому з години на годину. Він не може присвоїти собі цього насіння, він не може навіть відчути, що він багатий, а щойно з його рук ллється це насіння по обличчю землі, і вірити, що це насіння принесе плід.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Скільки радості і скільки живої подяки було навколо Христа! Коли ми читаємо Євангеліє, ми бачимо на кожній сторінці, в кожному рядку як виливаються на наш грішний, холодний, стомлений світ Божа ласка, Божа любов, Божа милість; як Бог рятує Христом всіх, у кого душа обважніла та потемніла від гріха, тих, які не можуть вже нести тяжкості свого життя - через хворобу або з іншої причини. Як тільки Христос входить у життя людей, це життя починає іскритися радістю, новою надією, вірою не тільки в Бога, а в самого себе, в людину, в життя. І як ми викривлюємо євангельську проповідь і євангельське слово, коли ми перетворюємо своє життя в постійне шукання в собі самого темного, гріховного, недостойного ні нас, ні людей, ні Бога, під приводом, що цим ми намагаємося стати гідними нашого Наставника і Спасителя...

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогоднішнє євангельське читання завершується дуже страшними словами: "Багато покликаних, але мало вибраних". Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою; Він закликає всіх - але вибір залежить від нас; Він усіх створив любов'ю для радості і вічного життя - але ми повинні відповісти на любов любов'ю і увійти в радість, яку нам пропонує Господь. І картина з сьогоднішнього Євангелії проста і так точно описує всі стани нашої душі, всі причини, за якими нам немає часу на Бога, до вічності немає інтересу.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Зцілення Спасителем Христом в суботній день жінки, яка вісімнадцять років була зігнута хворобою - один з багатьох прикладів подібних зцілень саме в день суботній, тобто в день, коли згідно ізраїльському закону людині не належало вчиняти ніяких справ, а належало відпочивати. Цей відпочинок був встановлений як символ того, що в сьомий день Господь спочив від Своїх справ, створивши світ. Цей день суботній, сьомий день був днем, коли людина повинна була відпочити - не просто відвернутися від роботи, яка приносила хліб, але щоб зібрати в собі нові сили життя. Таке ж встановлення було про землю - сьомий рік був роком відпочинку землі; поле, яке орали шість років, на сьомий рік не орали, давали йому відпочити, і тільки на восьмий рік, тобто в перший рік нової седмиці, його знову орали. І знову центр тяжкості цього закону в тому, щоб в цей рід зібралися нові життєві сили, як потім могли б розквітнути.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Прочитана сьогодні притча про таланти - одне з цілої низки пророчих попереджень-сказань Христа про прийдешній Суд. Якщо прочитати 24-ту і 25-ту глави Євангелія від Матфея, звідки і взята сьогоднішня притча, то бачимо, що Спаситель попереджає нас про три основні небезпеки, які можуть привести нас до суду неготовими. Перша небезпека - це безтурботність, друга - малодушність, а третя - життя, яке негідне людини по нечуйності і нелюдяності.
Безтурботність описана Христом в трьох притчах: перша - це безтурботність благодушна, весела; безтурботність, яку ми вважаємо природною. Христос каже: "Пильнуйте, бо суд, день Господній, прийде раптово, як він прийшов у дні Ноєві. Тоді люди і пили, і їли, і заміж виходили, і ні про що не думали більше ніж про землю, щоденну радість життя, а суд Господній наростав і в якийсь день вибухнув гнівом і потопом. Буде і пізніше так: дві, що мелють на жор­нах: одну буде забрано, а другу залишено, з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а іншого за­лишено... Ця безтурботність для нас буденна, звична, рідна, благодушна, весела, радісна у житті і ми забуваємо, що життя не така плоске, але глибоке, бездонне, що вона йде у вічність.

Подумки ми зараз уявімо себе дві тисячі років тому, і яке дивне почуття повинно наповнювати нас: уже тиждень, як світ став іншим! Світ, який тисячоліттями був як загублена вівця, став тепер як вівця знайдена, піднята на плечі Сином Божим, що став Сином Людським. Непрохідна безодня, яку гріх зробив між Богом і людиною, тепер, хоча б зародковому стані, подолана: Бог увійшов в історію. Сам Бог став Людиною, Бог зодягнувся у плоть, і все видиме, те, що з нашої сліпоти представляється нам мертвою, інертною матерією, може впізнати себе прославленим в Його власному тілі. Трапилося щось небувале, і світ уже не той, що раніше.

У сьогоднішньому Євангелії є слова, які можуть порадувати кожну людини, якщо вона знайде в собі правдивість і сили подивитися на себе і на своє життя без брехні.

Христос, звертаючись до самарянки, каже їй: Добре ти сказала, що в тебе немає чоловіка - воістину ти сказала правду! Зрозуміло, що Гоподь не хвалив її за минуле життя, але за те, що вона була здатна правдиво і істинно подивитись на це життя і правдиво сказати: Як добре, що ти так сказала, ти правильно сказала...

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.