Те, про що я вам розповім, - зовсім не казка, а справжнісінька історія. А відбувалися ці події у нас, в Україні.
Давно-давно, десь на початку 16 століття, жив-був один князь на ім'я Георгій. Мешкав він у містечку Дубровиця, що на Рівненщині, а походив зі славного роду князів Ольшанських. Його дуже шанували волиняни. Ще б пак! Такого відважного захисника рідних земель від частих нападів татар годі було й шукати. Окрім того, уславився він багатьма богоугодними справами. Був Георгій людиною багатою, але й щедрою. Опікувався Києво-Печерським монастирем, якому жертвував чималі кошти.

Було...Літописця невтомне перо
Засвідчило факт, що у давнім столітті
В містечку Дубровиці серед дібров,
Що небо торкають своїм верховіттям,
Явилось на світ незвичайне дівча,
Що ангелів кликало в сни барвінкові
Та мало у серці і в синіх очах
Нетлінну красу доброти і любові.

За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,

Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.

Після Свого чудесного воскресіння Господь не раз з'являвся апостолам, щоб дати їм останні настанови. На березі Тиверіадського моря, коли вони бачилися втретє, за обідом Ісус звернувся до Симона-Петра:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони?-кинув поглядом на присутніх.
- Так, Господи! Ти відаєш, що я люблю Тебе, - відповів апостол.
- Паси Мої вівці, - мовив на те Ісус і знову запитав:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
- Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе, - вдруге запевнив Його Петро.
- Паси Мої вівці, - повторив Ісус і спитав утретє: - Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
І тут смуток огорнув Петрове серце. Господь ніби не йме віри його щирим словам.

Давно колись у древній Іудеї
Священик жив Захарія з жоною.
Дітей не мали, а тому юдеї
Обходили неплідну стороною.

В той день служив Захарія у Храмі,
Коли з'явився Янгол перед очі:
-Не бійся, муж, твою молитву саме
Почув Господь, а глас Його пророчий.

Дивовижними подвигами ченців-відлюдників прославилась у 4-му столітті Фіваїдська пустеля, що в Єгипті. Серед них - преподобний Онуфрій Великий. З молодих років він виховувався в одному з фіваїдських монастирів, а потім вирішив наслідувати життя пустельників. Таємно вийшовши з обителі, він побачив яскравий промінь, що вказував йому шлях до місця майбутніх подвигів. Згодом біля печери, де оселився преподобний, виросла пальма. Дванадцять гілок почергово приносили плоди, що втамовували святому спрагу. Православна Церква вшановує пам'ять угодника Божого, який прожив у цілковитій самотності в дикій пустелі 60 років 25 червня (за новим стилем).

Після смерті митрополита Київського Михаїла (очолював Київську кафедру з 1131-1145 рр.) князь Ізяслав вирішив висвятити на митрополита Київського Клима Смолятича. Він запросив цього монаха із Смоленська і хотів висвятити руськими єпископами без згоди вселенського патріарха, як це було раніше. Ізяслав скликав собор руських єпископів і наказав їм висвятити схимомонаха Клима в митрополита Київського і всієї Русі. Не всі єпископи погодились, але деякі, які хотіли догодити князю, посвятили Клима в єпископи головою святого Клима, Папи Римського, яка була привезена святим князем Володимиром із Херсонеса в Київ.
Пам’ять блаженного Костянтина, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 18 червня.

Великомученик Іоанн був купцем із Трапезонта. Одного разу, подорожуючи на кораблі у своїх справах, виступив, відстоюючи православну віру. Коли корабель прибув до Білгород-Дністровського (Аккерман), управитель міста — язичник — за доносом одного з тих, хто сперечався на кораблі з Іоанном, наказав схопити його й ув’язнити. Він наполягав, щоб Іоанн відмовився від православ’я і в молитві прославив сонце, зорі й приніс жертви небесним світилам, обіцяючи йому великі почесті.
Іоанн відмовився виконати його пропозицію і прославив істинного Бога Ісуса Христа, при цьому сказавши управителю: «Прошу тебе не рахуй богом сонце, яке бачиш на небі, бо це світило поставлене Творцем для служіння людям і створене на четвертий день. А творіння Його не може бути богом».
Пам’ять великомученика Іоанна Сочавського вшановується 15 червня.

Святитель Іона, митрополит Київський і всієї Русі народився в м. Галичі. Його батько Федір був християнином. У 12 років хлопець прийняв чернецтво з ім'ям Іона, пізніше прийшов у Москву в Семенів монастир. У той час митрополитом у Москві був Фотій. Одного разу після закінчення служби в монастирі він зайшов у пекарню і там побачив Іону, який заснув після важкої праці. Фотій благословив його. Через декілька років Фотій благословив Іону на єпископа Разанського і Муромського. Коли митрополит Фотій помер, князь Василій Васильович зібрав собор єпископів, які вибрали Іону на посаду митрополита Київського і всієї Русі. Іона поїхав у Царгород за призначенням до патріарха. Коли Іона приїхав у Царгород, то вселенський патріарх уже призначив Ісидора, який спочатку приїхав до Києва, потім у Москву. Після Флорентійського собору Ісидора в Москві не прийняли, приписавши йому єресь. Він тайно втік до Риму.
Митрополит Іона багато працював на благо своєї пастви, мав від Бога дар чудотворця: зціляв недуги й передбачав майбутнє.
Пам’ять святителя Іони вшановується 13 квітня (н. ст.).

Св. мученик Георгій Новий (Болгарський) народився в знатній болгарської сім'ї, що жила в столиці Болгарії місті Средце (нині місто Софія). Святий Георгій був випрошеною молитвою у Бога дитиною, оскільки його батьки, Іоанн і Марія, до похилого віку залишалися бездітними. Немовля хрестили в ім'я святого великомученика Георгія (Юрія). Юнак Георгій отримав гарну освіту, уважно вивчив Святе Письмо, був благочестивий і поміркований. Батьки його померли, коли йому виповнилося 25 років. У той час Болгарія перебувала під владою турків, які насильно звертали християн в мусульманство. Одного разу кілька мусульман спробували звернути Георгія. Вони одягли на голову святого тафью, круглу шапочку, в якій мусульмани входять у свої молитовні будинки. Але Георгій кинув тафью на землю. Турки з побоями і лайкою повели мученика до свого правителю. Правитель був вражений мужнім виглядом і красою святого Георгія і став ласкаво переконувати його прийняти мусульманство, обіцяючи всілякі почесті і багатство від султана Селіма (1512-1520). Але святий сміливо і твердо сповідав віру в Господа Ісуса Христа і засуджував постулати мусульманства.
Пам'ять святого мученика Георгія Нового вшановуємо 8 червня (за новим стилем).

Преподобний Симеон Стовпник походив із Антіохії Сирійської. Уже в ранньому дитинстві йому кілька разів являвся Господь, пророкуючи майбутні подвиги і винагороду за них. Усвідомивши своє високе покликання, Симеон усамітнився на пустельній горі, коли йому виповнилося всього 6 років. Згодом, уже юнаком, переселився в обитель преподобного Іоанна Стовпника, де за його прикладом і зійшов на стовп. Проте в 22-літньому віці святому було одкровення: перейти на Дивну гору і заснувати на ній монастир. Досягнувши високого ступеня чернечого служіння, подвижник сотворив багато чудес, прозрівав таємниці та удостоївся бачити Господа й розмовляти з Ним.
Пам'ять - 6 червня, 14 вересня (н.ст.).