Закон Божий, який вивчають у школах, не має на меті дати дітям знання Бога (це знання він припускає вже існуючим); він дає дітям тільки знання про Бога.

А так як знання про Бога, як і всяке інше знання, засвоюється тільки розумом і пам'яттю, то вивчення Закону Божого в школі звичайно стає якимось далеким, зовнішнім засвоєнням релігійних істин, які не проникають у глибину душі. Знання Бога відрізняється від знання про Бога. Знання Бога - безпосереднє сприйняття Бога внутрішнім почуттям, знання про Бога - надбання розуму й пам'яті.

Про знання Бога говорить Євангеліє: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа (Ів. 17, 3). Про те ж саме говорить пророк Ісая: «Віл знає володаря свого, і осел - ясла пана свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє (Іс. 1,3).

І саме слово "релігія" означає не просте поняття про Бога, а живий зв'язок між живими істотами - людиною й Богом.

Із благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у видавництві «Братське» вийшло друком унікальне видання «Молитовника для дітей» із ілюстраціями Мар’яни Качмар (Фляк), виконаними в іконописній техніці яєчної темпери.

У виданні містяться найголовніші і найперші християнські молитви: «Трисвяте», «Отче наш», «Богородице Діво», «Достойно», молитва до Ангела-Охоронителя, молитви за батьків і рідних, за недужого, за померлих та ін.

Молитовник для дітей / Упор. Ю. Березенко; худож. М. Качмар. — К.: Братське, 2015. — 48 с.: іл.

Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Дорога, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України підносяться біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Левом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Леве, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери з нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне уздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
Святкування - у п’ятницю Світлої Седмиці.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета у світ вийшла нова книжка для дітей – «На Великдень».
Великодня пора — це час, коли трапляються маленькі та великі дива. Час, коли полохливий враз стає сміливим, бурлака нарешті знаходить дім, а камінь оживає!
“На Великдень” — це збірник світлих і теплих історій від сучасних українських письменників про найрадісніше свято всіх християн. Книжка допоможе дітям глибше і повніше зрозуміти сенс Христового Воскресіння.
Видання розраховане на родинне читання, однак стане в пригоді вчителям на уроках української літератури, християнської етики та в недільних школах.
Оформила книжку чудова дитяча ілюстраторка Світлана Балух.
Нагадуємо, що збірник «На Великдень» публікується з ініціативи Київського молодіжного православного братства святих князів-страстотерпців Бориса та Гліба.
На Великдень: вірші, казки, оповідання. [Для молодшого та середнього шкільного віку]/ Упор. Ю. Березенко, худож. С. Балух. — К., 2013.
Замовляти «На Великдень» та інші книжки видавництва можна за телефоном (098) 435-53-10, (095) 010-35-46 (Богдан) або на електронну скриньку agape.kyiv@gmail.com
У Львові книгу можна придбати за тел.: 09 7777 40 85 (Юрій)

Жив собі в одному лісі маленький Їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький Їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до Їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.
Ніхто вже й не пам’ятав, як Їжачок опинився в цьому лісі. Також ніхто не міг згадати, якою була Їжачкова усмішка. Зате всі добре бачили його колючки. Тож усі звірята в лісі обминали цього похмурого сусіду. Так би все це тривало хтозна-скільки, якби не одна подія...

Жила в в одному селі вбога вдовиця. Чоловік її на війні загинув, і лишилася вона сама з малими діточками. Тяжко вони бідували. Працювала жінка день і ніч, копійку до копійки збирала, щоб купити на весну корову. Кожен-бо знає: як є молоко в хаті, то й голод не голод.
Ось і Великоднем земля розквітла, ось і Юрія - урочисто вигнали громадою череду на пашу, вже й до весняного Миколи рукою сягнути.
Розплатився на празники з удовою хазяїн, у якого наймитувала. Порахувала вона свої зарібки та зраділа, як погожа днина: має, має грошей на корівку вистачити!

Я міцно спала... Раптом щось залоскотало мій ніс.
Розплющивши очі, зустрілася із яскравим світлом. Це був Сонячний Промінчик.
- Ходи зі мною, - сказав, - я недалечко живу.
- А що мама скаже? Треба її попередити, - прошепотіла я, щоб не потривожити тишу.
- Мама? Вона на кухні, до того ж, ми ненадовго!
Я погодилась, хоча всередині вирували невпевненість і навіть страх, та цікавість переборола їх.
Промінчик узяв мене за руку, і ми полетіли з космічною швидкістю.
Ось ми на місці. Я довго та уважно роздивлялася навкруги.
- А чому тут таке яскраве світло?

В одному оливковому саду жила Скеля. Вона дуже пишалася своїм непорушним виглядом. Тому жодній травинці не дозволяла оселитися на собі - адже від цього на ній могли з’явитися тріщини. Так само і пташкам забороняла вити на собі гніздечка, щоб вони, бува, не зіпсували її досконалості. Тож стояла кам’яна Скеля від початку віків гола-голісінька. Радості від неї нікому не було, і навіть навпаки - заважала всім, як болячка на тілі. Втім, сама Скеля про це, звичайно, не здогадувалася і вважала себе окрасою саду.