За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,

Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.

Після Свого чудесного воскресіння Господь не раз з'являвся апостолам, щоб дати їм останні настанови. На березі Тиверіадського моря, коли вони бачилися втретє, за обідом Ісус звернувся до Симона-Петра:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони?-кинув поглядом на присутніх.
- Так, Господи! Ти відаєш, що я люблю Тебе, - відповів апостол.
- Паси Мої вівці, - мовив на те Ісус і знову запитав:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
- Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе, - вдруге запевнив Його Петро.
- Паси Мої вівці, - повторив Ісус і спитав утретє: - Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
І тут смуток огорнув Петрове серце. Господь ніби не йме віри його щирим словам.

Давно колись у древній Іудеї
Священик жив Захарія з жоною.
Дітей не мали, а тому юдеї
Обходили неплідну стороною.

В той день служив Захарія у Храмі,
Коли з'явився Янгол перед очі:
-Не бійся, муж, твою молитву саме
Почув Господь, а глас Його пророчий.

Свіча скапувала сльозами воску додолу, легкий димок ледь чутно підносився увись і розсіювався серпанком у кімнатній напівтемряві. Мерехтлива димчаста тінь плавно падала на поверхню ікони, що стояла на столі. Крізь маленький вогник воскової колони проглядався силует Матері Божої з Дитям на руках. Маленький Ісусик з ніжністю притулився до личка Матері і лагідно обійняв лівою ручкою Її за шию.
Скільки молитов, скільки прохань довелося вислухати Матері Божій від тих, хто з вірою га благоговінням припадав до цієї освяченої віками ікони, - почула голос бабусі Яринка, що притишилася у кімнаті і зачудовано розглядала ікону. - Скільком християнам у бідах та скорботах допомогла Вишгородська Богородиця. А ще ця ікона - один із найбільших українських скарбів... Чи знаєш, скільки всього вона пережила і побачила у своєму житті? Скількох князів благословила на початку їхньої великої діяльності. Не один раз вона рятувала християн і від завойовників.
День особливого вшанування Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці - 28 квітня (за новим стилем).

Для малечі віком 7-16 років ми пропонуємо:
- яскраву подорож у світ дружби і добра
- цікаве дозвілля замість телевізора і комп’ютера
- захоплюючі спортивні та інтелектуальні змагання
- творчі майстерні та гуртки
- активний відпочинок на річці
І найголовніше, особисте спілкування із священиками, які допоможуть вашим дітям зробити перші кроки у духовному житті.
Зміна відбудеться з 28 червня по 14 липня 2012 року на базі одного з найкращих стаціонарних таборів Полтавщини ДОТ "Фонтан".
Комфортні кімнати, сучасні спортмайданчики, збалансоване харчування, цікава програма та самовідданий персонал.
Ви піклуєтесь про духовне та фізичне здоров'я вашої дитини? Тоді, не зволікайте – реєструйтесь за телефонами: (044) 592-40-86, (096) 965-07-86

Якось Гліб прийшов до тата:
- Дедьо, хочу я спитати: Бог у нас один?
- Один.
- Але ж є у Нього Син.
Третім є ще Дух Святий,
-каже батькові малий.
-Як же твердиш ти: Один
троє: Дух, Отець і Син.

Коли мене починають питати, де твій Бог, хто вашого Бога бачив і так далі, я кажу: "Так, хлопці, швидко уважно подивилися на мене. Що ви зараз бачите? ». Вони починають перешіптуватися: «Вас бачимо". Я кажу: нічого подібного, мене ви не бачите. Зараз ви бачите тільки частинки мого майбутнього трупа. Що дивуєтесь? Ви можете бачити тільки мій епідерміс - верхній шар мого шкірного покриву. Відкрийте будь-який підручник анатомії, і ви там прочитаєте, що цей шар шкіри мертвий. Я з часом весь такий буду.

З Благословення Високопреосвященного Іларіона архієпископа Рівненського і Острозького 05.06.2012 відбудеться перший заїзд духовно - патріотичного Православного табору «Преображення»
Табір відбудеться в мальовничому с.Ставок (Костопільського р-ну, Рівненської обл.) в форматі наметового містечка, містечко повністю огороджене, за порядком в таборі наглядають 4 наставники та адміністрація табору! Максимальна кількість учасників 48 вихованців ,приймаються діти з 5 по 11 клас. Табір є абсолютно безкоштовний діти лише оплачують проїзд до табору. Ми приймає дітей і інших християнських конфесій.

Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату!

Я дивуюсь дому цьому,
Так багато друзів в ньому.
Хто ж його нам збудував?
Хто порядок в ньому склав?
Так старанно і уміло
Хто людей, звірят створив?..

Жив собі в одному лісі маленький їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.

Як ми можемо радувати Небесного Отця? Нічого незрозумілого й неможливого в цьому немає - потрібно просто намагатися жити за Божими заповідями, тобто робити те, чому Він нас учить і що навіть вимагає, і не робити того, що може Його образити.
Заповіді - це закон, який Бог дав людям. Коли люди виконують цей закон, вони живуть згідно із Творцем і Спасителем своєї душі. Заповідей не так вже й багато: давніх, головних - десять. Сам Бог дав їх великому святому стародавності - пророкові Мойсею, а він передав їх своєму народу й записав у Священній книзі - Біблії.
Це відбулося під час повернення народу ізраїльського з Єгипту в землю Ханаанську. Коли ізраїльтяни підійшли до гори Синай, вони зупинилися відпочити. Бог покликав Мойсея на вершину гори й сказав йому: "Приготуй народ, тому що на третій день Я зійду на гору Синайську, і нехай ніхто не насмілиться піднятися на неї й навіть доторкнутися до неї".