Якось переглядаючи газету «Ехо» за 17 жовтня 2008 року, натрапив на статтю, в якій автор розповідає про іменини Свято-Покровського храму. Читаючи її, я радів за укріплення духовності у нашому рідному містечку Кобиляки, але радість моя була недовгою. Перегорнувши зо дві сторінки, я м’яко кажучи, здивувався, побачивши оголошення, в якому «віщунка» Анастасія рекламувала свій арсенал обрядових послуг, обіцяючи вирішення будь-яких духовних, душевних і матеріальних проблем. Анастасія проголошує із перших же рядків свого звернення: «Всім, хто втратив надію отримати де-небудь допомогу, втратив віру у власні сили, завжди звертаються до Анастасії». По меншій мірі це є неправда. Є також ціла зграя бабок-шептух, гадалок, які також не проти поживитись на людському горі. Зазвичай, вони беруть собі псевдо імена такі як Світлана, Любов, Надія та ін…, які в уявленні людей асоціюються із чимось добрим і світлим. До них також попадає чимало людей із горем «на плечах». Справжні ж християни, зрозумівши на певному етапі життя слабкість людських сил звертаються до Бога і уповають лише на Нього, а не на якусь там бабу Груню, котра наобіцяла «гори-доли». У Святому Писанні сказано: «Не надійтеся на синів та на князів людських, у них немає спасіння».
Далі в оголошенні йдеться про те, що Анастасія володіє «універсальним» даром і великим досвідом в очищенні людської енергетики та залучає на допомогу зневіреним «вищі добрі сили». Хтось запитає: «А чом би й ні? Хіба християнські святі не володіли дарами прозорливості і зцілень?»
Так. Дійсно. Серед християнських святих деякі дійсно володіли надзвичайними духовними даруваннями. Але тут є одне але. Жодний із православних угодників не діставав і не передавав духовні дарування у спадок. Нікому вони не давались просто так, «як сніг на голову». Новоявлені ж цілителі кожен-кожна вигадує свою легенду. Тому від бабці передалось, той проснувся цілителем, а та взагалі не знає, яким чином творить чудеса і вдень, і вночі. Хтось являється, каже їй що робити, і що казати, а сама не знає хто цей незнайомець.
Православні угодники Божі, які володіли надприродними даруваннями були, найперше аскетами і все своє життя присвятили Богу. Проводячи життя в святості, в смиренні, в постійних тілесних та духовних трудах, в постійному уподібненні до свого Творця, ці велетні духу підносилися до колосальних вершин богоспілкування так, що по своїй суті ставали більш подібними до ангелів, ніж до людей. Лише після повного очищення від гордині, яка була початком усякого зла в світі, ці праведники і праведниці отримували від Бога різноманітні дари такі, як пророцтво, ясновидіння, зцілення, здатність виганяти нечисту силу та інші. Віщунка Анастасія хвалиться здатністю очищення душі за допомогою рук, (аби не ніг – авт.) після якого, за її словами, людина почуває себе краще, так ніби спадає непосильний тягар. Коли я прочитав про цю «феноменальну» її властивість, якої не мав жоден святий і, навіть найбільші з них, в мене виникло питання, яке хочу поставити всім читачам. Як на вашу думку, чи відбувається очищення людської душі за допомогою гімнастичних вправ рук та чарівних заклинань? – які пропонує нам ця пані, чи все таки шляхом, який був дарований нам, Господом нашим Ісусом Христом, в таїнстві Голгофської жертви і святого Хрещення. Очищення душі у православних таїнствах дає можливість істинного очищення, а також сили за допомогою, яких людина може подолати всі життєві випробовування. Я сподіваюсь, що для кожної свідомо-мислячої людини відповідь на це питання є очевидною. Анастасія, яка на зовнішній вигляд має трохи менше тридцяти років, приписує собі володіння ще багатьма чарівними методами, напевно не усвідомлюючи того, що якщо вона й володіє якимись силами, то вже напевно, що не Божими. «Це ваш шанс», самовпевнено говорить ця молодичка, додаючи до оголошення ціну за свої послуги, в розмірі 60 гривень. Звісно не багато за справжнє щастя, але із світу по нитці… і Насті із колегами по квартирі.
Також хочу торкнутися ще одного і чи не найголовнішого аспекту цього питання, а саме того, що майже всі такі «цілителі» і «цілительки» втираючись в довіру до людей, не гребують ніякими методами. Чи не найулюбленішими з них, є використання християнської символіки - ікон, хрестів, молитов та деяких частин обрядових елементів служби Божої з допомогою, яких хочуть імітувати, або краще сказати замаскуватися під християн. Всім нам потрібно пам’ятати, що чудесами не торгують. Православна Церква, у всі часи свого існування засуджувала будь-які прояви магії, не залежно від її масті. Оскільки шлях магії є лжедуховним, це є чергова спроба, потьмареної гріхами людської свідомості, замінити Живого Бога - на неживу систему закономірностей, в якій не прагнення духовної досконалості приводять людину до вищого блага, а лише виконання певних ритуалів подає людині вирішення її земних проблем і турбот. Так, користуючись нашою довірою і нашими ж коштами сучасні «Насті», не лише вводять нас в оману і духовне рабство, а й вбивають залишки чистої віри. Ще близько чотирьох тисяч років тому, в Старому Завіті, Бог через пророка Мойсея, наказував єврейському народу побивати таких чаклунів і лжепророків камінням. В часи Нового Завіту, чаклуни, гадалки та інші «полосаті» знахарі разом із своїми «клієнтами» відлучаються від Церкви Христової і лише після щирого розкаяння приймаються назад в Її лоно.
Про цих людей Христос говорить: «Багато хто скаже Мені в той день: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували? І чи не твоїм іменем виганяли бісів? І чи не Твоїм іменем багато чудес творили?» І тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, всі, хто чинить беззаконня». І так, всякого хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню мужу благорозумному, який побудував дім свій на камені» (Мф. 7, 15-24).
Далі в оголошенні йдеться про те, що Анастасія володіє «універсальним» даром і великим досвідом в очищенні людської енергетики та залучає на допомогу зневіреним «вищі добрі сили». Хтось запитає: «А чом би й ні? Хіба християнські святі не володіли дарами прозорливості і зцілень?»
Так. Дійсно. Серед християнських святих деякі дійсно володіли надзвичайними духовними даруваннями. Але тут є одне але. Жодний із православних угодників не діставав і не передавав духовні дарування у спадок. Нікому вони не давались просто так, «як сніг на голову». Новоявлені ж цілителі кожен-кожна вигадує свою легенду. Тому від бабці передалось, той проснувся цілителем, а та взагалі не знає, яким чином творить чудеса і вдень, і вночі. Хтось являється, каже їй що робити, і що казати, а сама не знає хто цей незнайомець.
Православні угодники Божі, які володіли надприродними даруваннями були, найперше аскетами і все своє життя присвятили Богу. Проводячи життя в святості, в смиренні, в постійних тілесних та духовних трудах, в постійному уподібненні до свого Творця, ці велетні духу підносилися до колосальних вершин богоспілкування так, що по своїй суті ставали більш подібними до ангелів, ніж до людей. Лише після повного очищення від гордині, яка була початком усякого зла в світі, ці праведники і праведниці отримували від Бога різноманітні дари такі, як пророцтво, ясновидіння, зцілення, здатність виганяти нечисту силу та інші. Віщунка Анастасія хвалиться здатністю очищення душі за допомогою рук, (аби не ніг – авт.) після якого, за її словами, людина почуває себе краще, так ніби спадає непосильний тягар. Коли я прочитав про цю «феноменальну» її властивість, якої не мав жоден святий і, навіть найбільші з них, в мене виникло питання, яке хочу поставити всім читачам. Як на вашу думку, чи відбувається очищення людської душі за допомогою гімнастичних вправ рук та чарівних заклинань? – які пропонує нам ця пані, чи все таки шляхом, який був дарований нам, Господом нашим Ісусом Христом, в таїнстві Голгофської жертви і святого Хрещення. Очищення душі у православних таїнствах дає можливість істинного очищення, а також сили за допомогою, яких людина може подолати всі життєві випробовування. Я сподіваюсь, що для кожної свідомо-мислячої людини відповідь на це питання є очевидною. Анастасія, яка на зовнішній вигляд має трохи менше тридцяти років, приписує собі володіння ще багатьма чарівними методами, напевно не усвідомлюючи того, що якщо вона й володіє якимись силами, то вже напевно, що не Божими. «Це ваш шанс», самовпевнено говорить ця молодичка, додаючи до оголошення ціну за свої послуги, в розмірі 60 гривень. Звісно не багато за справжнє щастя, але із світу по нитці… і Насті із колегами по квартирі.
Також хочу торкнутися ще одного і чи не найголовнішого аспекту цього питання, а саме того, що майже всі такі «цілителі» і «цілительки» втираючись в довіру до людей, не гребують ніякими методами. Чи не найулюбленішими з них, є використання християнської символіки - ікон, хрестів, молитов та деяких частин обрядових елементів служби Божої з допомогою, яких хочуть імітувати, або краще сказати замаскуватися під християн. Всім нам потрібно пам’ятати, що чудесами не торгують. Православна Церква, у всі часи свого існування засуджувала будь-які прояви магії, не залежно від її масті. Оскільки шлях магії є лжедуховним, це є чергова спроба, потьмареної гріхами людської свідомості, замінити Живого Бога - на неживу систему закономірностей, в якій не прагнення духовної досконалості приводять людину до вищого блага, а лише виконання певних ритуалів подає людині вирішення її земних проблем і турбот. Так, користуючись нашою довірою і нашими ж коштами сучасні «Насті», не лише вводять нас в оману і духовне рабство, а й вбивають залишки чистої віри. Ще близько чотирьох тисяч років тому, в Старому Завіті, Бог через пророка Мойсея, наказував єврейському народу побивати таких чаклунів і лжепророків камінням. В часи Нового Завіту, чаклуни, гадалки та інші «полосаті» знахарі разом із своїми «клієнтами» відлучаються від Церкви Христової і лише після щирого розкаяння приймаються назад в Її лоно.
Про цих людей Христос говорить: «Багато хто скаже Мені в той день: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували? І чи не твоїм іменем виганяли бісів? І чи не Твоїм іменем багато чудес творили?» І тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, всі, хто чинить беззаконня». І так, всякого хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню мужу благорозумному, який побудував дім свій на камені» (Мф. 7, 15-24).
Дмитро Шевченко, студент КПБА
