Недiля 3-тя пiсля Пасхи, про мироносиць
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Церква святкує пам'ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жiнок. У земному життi нашого Спасителя, навiть у середовищi Його найближчих послiдовникiв, вони посiдають почесне мiсце. Жiнка завжди бiльше, нiж чоловiк, прагнула втiлити в життя Божественну правду.
Коли пролунали першi священнi слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всiй землi Його заклики до неба, до Бога, до вiчностi й святостi, до спасiння i Царства Божого - жiноча душа чуйно вiдгукнулася на Його вчення i на чарiвну особистiсть Боголюдини.
Нам вiдрадно усвiдомлювати, що серед ворогiв Христових не було жiнок. Серед неправди й наклепу, серед заздростi й ненавистi, серед тих, хто, об'єднавшись разом, сплели терновий вiнець нашому Спасителевi й пiдняли Його на хрест, серед цих темних сил пекла ми не бачимо жiнок. Навiть дружина Пилата пiднесла свiй голос за Христа. Коли апостоли та iншi ученики Христа порозбiгалися в страху, жiнки супроводжували Його на Голгофу i стояли бiля Його хреста до самої смертi Божественного Страдника. Жiночi руки приготували до погребiння i пречисте тiло Його. Жiнки були й першими провiсницями радостi Воскресiння.
У цiй чуйностi до проповiдi Спасителя, в цiй сердечнiй любовi до Нього, в цiй незмiннiй вiрностi Йому виявилася глибока релiгiйнiсть жiночої душi. Жiноча душа завжди тягнулася до Бога i вмiла зворушливо любити Його. Згадаймо, що перша натхненна пiсня Боговi була складена жiнкою - Марiамiєю, сестрою пророка Мойсея. Через багато вiкiв друга Марiам - Пресвята Дiва - теж вiдкрила свої уста для натхненної пiснi. "Величає душа Моя Господа, i зрадiв дух Мiй у Бозi, Спасi Моїм" (Лк. 1, 46-47).
Кому вперше звiстив Христос найвище духовне вчення про Бога i вiдкрив сутнiсть iстинного Богошанування? Жiнцi-самарянцi! Серед слухачiв проповiдi Христової про те, що "єдине є на потребу людини", ми бачимо Марфу i Марiю. Серед послiдовникiв Христа були жiнки, котрi служили Йому своїм майном. Жiнки йшли за Ним, залишивши вдома i господарство, i спокiйне життя. Вони слухають Його вчення, беруть участь у Його поневiряннях i люблячою душею переживають Його страждання. Серед них ми бачимо i грiшниць, що покаялися, i жiнку-хананеянку, котра здивувала Христа своєю вiрою, i галилейських жiнок.
Згадаймо Прискiллу, котру апостол Павло у Посланнi до Римлян вiтає як спiвпрацiвницю, i Фиву-дияконису в Кенхреях, про яку той самий апостол пише, що "вона була помiчницею багатьом i менi самому" (Див.: Рим. 16, 1-4). Згадаймо Монiку - шановану матiр видатного Августина, який сам приписує її молитвам, сльозам i любовi своє навернення до вiри, до Бога i Церкви. Блаженний Августин про свою матiр пише так: "Якщо я мiркую тiльки про iстину й невтомно шукаю її одну, якщо люблю її понад усе на свiтi, то цим я зобов'язаний тобi, мати моя".
Згадаймо Анфусу - матiр святого Iоана Золотоустого, що виховала нам цього великого святителя Церкви. Про неї знаменитий язичницький ритор, ворог християн, змушений був сказати: "О, якi великi жiнки у цих християн!" Святителi Василiй Великий, Григорiй Богослов, Григорiй Нисський та iншi заявляють, що всiм свiтлим, пiднесеним i чистим у собi вони зобов'язанi своїм матерям i сестрам.
Згадаймо святих мучениць Вiру, Надiю, Любов, Софiю, Єкатерину, Анастасiю, Варвару i неосяжний сонм iнших мучениць, слабких жiнок i дiв, що безбоязно i мужньо до смертi сповiдували Христа. Згадаймо найвизначнiших подвижниць, якi заповiдали свiтовi приклад самозречення i святостi. Згадаймо знамениту угорську царицю Єлизавету; вона без шкоди для себе випила воду пiсля того прокаженого, якому старанно служила, щоб показати йому, що вiн не вiдчужений вiд людей.
Чи потрiбно говорити про тих жiнок, якi присвятили своє життя i труди поширенню християнської вiри i тим облагодiяли свої народи? Ось благочестива цариця Єлена в греко-римському свiтi, ось свята рiвноапостольна Нiна - просвiтителька Грузiї; Феодора - в Болгарiї; Людмила - в Богемiї; Дамбровка - в Польщi; у нас - свята благовiрна княгиня Ольга.
А скiльки їх лишилося невiдомими! А скiльки матерiв, сестер i дружин - святих жiнок - своїм благочестям i вiрою впливали на навколишнє життя i допомагали процвiтанню i поширенню вiри Христової i Царства Божого на землi. Не створюючи рукотворних храмiв, подiбно до рiвноапостольної царицi Єлени, Нiни або Ольги, вони не в рукотворних храмах, а в душах людських запалювали свiтильник вiри, вселяли страх Божий, цнотливiсть, справедливiсть, любов до ближнiх, повагу до старших, милосердя до хворих i тих, хто потребує допомоги й спiвчуття, благоговiння до святинi, любов до Церкви i Вiтчизни. Згадаймо народний подвиг матерiв, дружин, наречених i сестер у роки Великої Вiтчизняної вiйни.
Що ж? Невже цi iсторичнi приклади виявляться для нас нiчого не значущими? Чим темнiша нiч, тим яскравiшi зiрки. У часи випробування вiри, в перiод занепаду духовно-морального життя, коли в багатьох родинах руйнуються його пiдвалини, слабне вiра й збiднюється любов, святi жiнки показують усiм нам, i особливо сучасним жiнкам, приклади тiєї поведiнки, якої ми повиннi дотримуватися в життi. Дивлячись на святих жон-мироносиць, i нашi жiнки повиннi бути благовiсницями Христа, насамперед у своїх родинах. У родинi, в цiй домашнiй церквi, першi проповiдi, першi благовiстя про Христа, Його вчення, страждання на хрестi заради нашого спасiння, славне Воскресiння повиннi належати жiночому серцю! Створюючи сiм'ю, жiнка-християнка повинна створити в нiй релiгiйне життя. Показуючи дiтям приклад молитви, вiдвiдуючи разом з ними храм Божий, прилучаючи їх до таїнств святої Церкви, матерi-християнки повиннi закладати в юних серцях мiцний фундамент благочесного життя, який не змогли б порушити й розхитати нiякi спокуси й житейськi бурi.
Любов - найголовнiше почуття, яким живе жiнка. Пiдтримуйте його, чоловiки, не тiльки щодо себе, своїх егоїстичних чуттєвих бажань, а надайте цьому почуттю любовi вищого змiсту, спрямовуйте його до Бога, до високої мети християнської сiм'ї - i ви врятуєте людство, оздоровите його духовно. Не забувайте, що, як священик у вiвтарi, так мати - священнодiє в душi дитини. Вона своїм серцем животворить цю душу i пiдносить її. Любiть же своїх жiнок i бережiть їх!
Святійший Філарет,
Патріарха Київського і всієї Руси-України
Патріарха Київського і всієї Руси-України
ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД
Православний жіночий день - 3-тя неділя пiсля Пасхи, Неділя святих жінок-мироносиць
Джерело:
