16 доказів буття Бога

Публікуючи цей матеріал, ми багато в чому ризикуємо. Ризикуємо тому, що сьогодні багато як віруючих, так і невіруючих людей, згодні з тим, що раціонально довести існування Бога не можливо. Щоправда, з різних причин, якщо перші вважають, що це неможливо, так як Бог відкривається чистоті серця, а не хитрим вигадкам розуму, то другі переконані, якщо науково засвідчити факт існування Бога не можна, то і Бога немає, мовляв лише наука об'єктивна. Однак не всі знають, що в християнській культурі існує багатовікова традиція доказів буття Бога. В епоху Середньовіччя такі докази стали популярні завдяки католицьким богословам-схоластам, насамперед Ансельму Кентерберійському і Фомі Аквінському. Свої аргументи схоласти, як правило, звертали не до атеїстів (які атеїсти в середні віки!), а до віруючих, для того, щоб раціональним способом підтвердити віру. Оскільки існування Бога уявлялося очевидним, «розумним», то і в світі, в житті філософи прагнули відшукати очевидні, розумні тому підтвердження. Та й сучасній людині як «Фомі невірному» іноді хочеться вкласти пальці у рани, щоб переконатися в достовірності християнства.

Цікаво відзначити, що в православній традиції не виникло подібної школи «доказів буття Бога». Православ'я виходило і виходить з іншого розуміння співвідношення віри і розуму (хоча ні православні, ні католики, як правило, не протиставляють розум і віру). Головним доказом у православ'ї була і залишається сама людина, яка зустрілась з Богом у своєму серці. А якщо цієї зустрічі не відбулося, тоді як можна увірувати! А якщо вона трапилася, то люблячому серцю вже не потрібні ще якісь аргументи!


Але ж багато хто з нас навчалися саме західної філософії. І мислення наше набуло західного «присмаку». Скільки разів нам доводилося чути: а ви доведіть, раціонально обґрунтуйте, що Бог є! І якщо за великим рахунком подібні докази навряд чи здатні привести людину до Бога (така позиція автора), то це не означає, що вони абсолютно марні. Адже для когось вони можуть стати першим кроком на шляху до віри. Ми сьогодні живемо не в середньовічній Візантії або Русі, але й не в середньовічній західній Європі. Багато часу пройшло, але віруючий розум не переставав допитливо шукати раціональні підстави своєї віри, знаходячи нові і нові докази присутності у світі Творця.

Нижченаведена стаття - спроба перерахування та (для початку) коротко описати пошуки у цій галузі…


1. Перший доказ, який можна назвати «екзистенційним» (тобто «доказом від існування»), формулюється так: "Чому все, що є, швидше є, ніж ні?"

Створювати що-небудь, так і підтримувати існування чого б то не було куди складніше, ніж взагалі нічого не мати. Спробуйте, наприклад, самостійно спроектувати котедж, вибрати для нього підходяще місце, побудувати і постійно підтримувати в ньому порядок, або, наприклад, щоб Ваш город був дійсно городом, його потрібно регулярно копати, засаджувати, прополювати, поливати і т.д. Якщо цього не робити, город тут же заросте бур'янами, здичавіє і перетвориться на звичайне поле без будь-якого сліду розумного піклування. Іншими словами, існування будь-якої речі або структури вимагає безперервних витрат енергії; коли її внутрішній запас виснажується або припиняється її надходження ззовні, структура руйнується. Тому вічне буття Всесвіту суперечить, наприклад, другому початку термодинаміки, згідно з яким всі зірки у Всесвіті мали б давно згаснути і навіть атоми - розпастися, якщо б, як стверджують матеріалісти-атеїсти, природа існувала вічно.

Так чому ж він (Всесвіт) все-таки існує як БУТТЯ, як прекрасний і чудовий Космос? Безсумнівно, тільки тому, що був Кимось створений і з тих пір підтримується Ним. Цей Творець - Бог, про який сер Ісаак Ньютон (1642-1727), який сформулював закони всесвітнього тяжіння і руху, який відкрив диференціальне числення, сказав: «Він перебуває навіки; присутній скрізь; Він констатує тривалість часу і простору».


2. Друге твердження звучить наступним чином: чому все, що є, закономірно і вражаюче впорядковано, несе на собі безсумнівний відбиток розумного плану упорядкування цілого? Адже такий план не може не припускати існування надлюдського за своїми можливостями Розуму, справді божественного Розпорядника (так як закономірність - властивість розуму)?

Микола Коперник (1473-1543), який створив теорію про те, що в центрі універсуму знаходиться Сонце, а Земля тільки обертається навколо нього, вважав, що ця модель демонструє мудрість Божу в світобудові, бо «хто ще міг би помістити цю лампу (Сонце) в іншу або кращу позицію?».

Коли годинникар збирає механізм годинника, він прискіпливо приладжує одну деталь до іншої, бере пружину точно розрахованої довжини, певних розмірів стрілки, циферблат і т.д. У результаті виходить прекрасний механізм, який вже самим фактом доцільності та розрахованості свого пристрою вказує на те, що його створено з розумом. Але наскільки ж складніше, гармонійніше і розумніше упорядкований весь навколишній Всесвіт..!

Альберт Ейнштейн (1879-1955), який сформулював теорію відносності, так висловив цю думку: «Гармонія природнього закону відкриває настільки перевершуючий нас Розум, що в порівнянні з ним будь-яке систематичне мислення і дія людських істот виявляється у вищій мірі незначним наслідуванням». Всесвіт, як говорили ще стародавні греки, є «Космосом», тобто прекрасно впорядкованою і гармонійною комплексною системою, що складається з взаємопов'язаних частин, кожна з яких підпорядкована особливим законам, а все в цілому управляється комбінацією загальних законів, так що переслідування будь-якої приватної мети дивним чином сприяє досягненню спільної мети цілого. Тому неможливо допустити, щоб все це було справою випадку, а не розумного Провидіння, тобто Промислу Божого.


3. «Космологічний доказ» буття Бога був розроблений ще у давнину (зокрема, Аристотелем) і найчастіше зустрічається в наступному вигляді: кожна річ в світі і все, весь Всесвіт в цілому має причину свого існування, але продовжувати цю послідовність, ланцюжок причин до нескінченності можна - десь повинна бути Першопричина, яка вже не обумовлює ніякої іншої, інакше все виявляється безпідставним, «повисне в повітрі».

Про таку Причину говорять не тільки філософи, але й багато дослідників і вчених. Так, знаменитий Луї Пастер (1822-1895), який розробив, між іншим, всесвітньо відомий процес очищення молока, який з тих пір носить його ім'я, часто згадував «космічну асиметричну Силу», яка створила життя. Він вважав, що поняття ПРИЧИНА «слід було б резервувати для єдиного Божественного імпульсу, який сформував цей Всесвіт». Зрозуміло, що такою безпричинною причиною є Бог: «Бог не людина» - Він духовний («ідеальний», як думка), тобто перебуває поза часом і простором, тому не виникає, а існує вічно, будучи не причиною у фізичному значенні цього слова, але Творцем видимого Всесвіту і її законів.

Продовження