16 доказів буття Бога (остання частина)

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА

11. Доказ від віри в Бога більшості видатних геніїв людства. Наприклад, абсолютної більшості Нобелівських лауреатів.

Слід також пам'ятати, що всі вчені, які сприяли своїми відкриттями появі та розвитку сучасної науки (Коперник, Кеплер, Ньютон, Бойль, Бекон, Пастер, Ейнштейн) вірили в Бога.

Так, родоначальник сучасної хімії Роберт Бойль (1627-1691) починав кожен день з молитви; більше того, 2/3 доходів його маєтку в Ірландії йшли на допомогу бідним і підтримку Церкви, а 1/3 - на поширення християнства і місіонерську діяльність серед індіанців.

Френсіс Коллінз, один із засновників генетики, говорив: «Коли ми дізнаємося про людський геном щось нове, я кожен раз відчуваю почуття благоговіння від того, що людство тепер знає щось таке, що досі знав тільки Бог. Я не вірю в те, що наукові дослідження можуть якось загрожувати Богу. Навпаки, я думаю, що Бог тільки виграє від нашої цікавості».


12. Безсумнівним доказом буття Бога є також регулярна поява в історії людства великих святих і релігійних діячів, які безпосередньо мають духовні одкровення згори і свідчать тим самим про Його буття.

Це не тільки такі пророки, як, наприклад, Мойсей, Ісайя, Єзекіїль, що постійно спілкувалися з Богом, але й праведники, які осявали і направляли своїм світлом життя людей в усі часи.

Бог завжди з нами, це ми, за своєю немочі, то віддаляємося, то знову намагаємося повернутися до Нього.


13. Доказ від протилежного: трагічна доля проектів (і, часто, власного життя і долі) видатних атеїстів. Найяскравішим прикладом тут може бути приклад «справи Леніна-Сталіна» та їх послідовників, які вперше в історії спробували побудувати атеїстичну державу на «науковій основі» на території України та інших країн Європи та Азії.

Трагічною виявилася, наприклад, і доля найкращого філософа-матеріаліста СРСР Евальда Васильовича Ільєнкова, сина відомого радянського письменника, лауреата Сталінської премії з літератури. Все життя обґрунтовуючи атеїстичний тезу про «саморозвиток матерії», яка для свого існування не потребує ніякого духовного підгрунття. Евальд Васильович ніде не міг знайти в радянській атеїстичній дійсності моральної опори, впав у глибоку депресію і закінчив життя самогубством.


14. Широко відомий і «етичний доказ» буття надчуттєвого світу, яке виходить з об'єктивного існування моралі та етичних законів, що регулюють поведінку людських істот.

Дослідження багатьох філософів вказують на те, що події і впливи навколишнього середовища тільки до певної міри можуть зумовлювати поведінку людей і примушувати їх до тих чи інших вчинків: яким би не був сильний тиск ззовні, у людини завжди є можливість розірвати причинно-наслідковий зв'язок, якому підпорядковується нерозумна природа і поступити як вільна істота, тобто як істота іншого, нетутешнього світу! Для ілюстрації цього можна навести простий приклад: чому одні люди подають милостиню, а інші ні? Здавалося б, останні чинять цілком логічно і розумно - навіщо ж розлучатися зі своїми коштами, свідомо знаючи, що ви не отримаєте жодної компенсації ?! Так що ж примушує перших все-таки подавати милостиню, іноді навіть у значних розмірах? У фізичному світі, в природі немає нічого, що могло б пояснити подібну «нелогічну» поведінку - це пояснення лежить поза цим, в надчуттєвому світі, де знаходяться великі моральні ідеї любові, добра і милосердя.

До цього ж типу доказів буття Бога відноситься і знамените міркування Іммануїла Канта, який ясно показав, що людина у своїх вчинках і діях керується цінностями, які не належать матеріальному світу.


15. Великого поширення набув також доказ буття Бога під назвою «естетичний аргумент», який свідчить: в природі існує дивовижна надприродна краса зоряного неба, заходів і світанків, Північного сяйва, гармонійних картин природи, досконалого устрою прекрасних тіл живих істот і т.д. , яка ніби спеціально призначена для естетичної насолоди розумної істоти - людини - бо крім неї в самій природі споглядати її просто нікому.

Вже згадуваний Роберт Бойль відчував таке благоговіння перед красою природи, що часто говорив: «Коли я вивчаю книгу природи, то часто вимушений вигукнути разом з псалмоспівцем: «Як величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти!»


16. Доказ буття Бога «від реальної до абсолютної досконалості», його висунув Фома Аквінський: в природі існує ясно спостережувана градація досконалості всередині різних видів буття, яка може бути зрозуміла тільки при наявності абсолютно досконалої Істоти, тобто Бога.

Цей доказ спочатку може здатися досить складним, але простий приклад допоможе зрозуміти його суть: якщо у вас є лінійка, припустимо, довжиною в 30 сантиметрів, а у вашого колеги - в 50 см, якщо існують згорнуті в рулончики метри та інші засоби вимірювання, то все це є тільки тому, що реально існують розмірність простору (його протяжність у різних напрямах) і ідея довжини. Точно так само можна було б навести аналогічні приклади із вимірами ваги, часу і т.п. Але в природі спостерігаються і більш складні види градацій, серед яких унікальне місце належить «висхідній драбині» досконалості як в неживій і живій природі, так і в людському суспільстві, а також серед самих людей: є, наприклад, криві і потворні деревця, є звичайні, нічим не примітні, є «просто» красиві, але зустрічаються і незвично прекрасні, досконалі екземпляри. І так не тільки серед різних видів дерев, а й серед різних порід риб, звірів, всередині людських рас і т.д., всюди можна знайти більш і менш досконалі особини. Але ці різні ступені досконалості в неживій природі (наприклад, серед каміння!), між окремими видами предметів, живих істот і т.п., не могли б існувати, якби для них не було реально існуючої міри абсолютної досконалості, яку, правда, ми не знаходимо в матеріальному світі, але яка не може не існувати, і ця досконалість - Бог! У цьому і полягає суть даного доказу.


Таким чином, ми бачимо, що звідки б і як би ми не почали розглядати навколишній світ людини, всі дороги неминуче ведуть до Того, Хто його створив і прикрасив, Хто його постійно підтримує і направляє, і без Кого він би не міг проіснувати й миті - до Бога.