Матеріалісти категорично відкидають можливість чудес Божих у світі. Вони твердять, що чудо суперечить законам природи. "Чудо, – кажуть вони, – несумісне з науковою істиною про сувору закономірність усіх явищ природи".
Чи так це? Спробуємо відповісти.
Проф. С. Л. Франк каже: "Механіка Галілея вчить, що всі тіла незалежно від їх питомої ваги, падають на землю з однаковою швидкістю та прискоренням; чи суперечить цьому закону загальновідомий факт, що пір'їнка падає на землю значно повільніше, ніж залізна гиря, або що у воді дерево зовсім не падає? Чи порушується цей закон тим, що аероплан узагалі не падає, а здатен підніматися угору і летіти над землею? Очевидно, ні.
Бо закон Галілея, подібно до всіх законів природи, містить мовчазне застереження: "за інших рівних умов" або "якщо відволіктися від усяких побічних впливів".
Абстраговано установлене співвідношення між землею і тілом, яке нею притягується, зовсім не порушується, і лише конкретний підсумок явищ видозмінюється або ускладнюється від втручання нової, ще не врахованої у законі побічної сили: в першому випадку – сили опору повітря або води, у другому – сили мотора, яка примушує пропелер обертатися і прорізати повітря.
Методологічно абсолютно так само справа виглядає і з тією видозміною ходу явищ, яка має місце при чуді, з тією лише різницею, що там додатковою, такою, що змінює загальний ефект, силою є вже не інша сила природи, а надприродна сила.
Якщо Христос, як передає Євангеліє, ходив по воді, як по землі, то цей факт так само мало "порушує" закон тяжіння, як і факт польоту аероплана над землею або плавання у воді тіла більш легкого, ніж вода. Тільки в останніх випадках дія закону тяжіння, не будучи "порушеною", долається силою мотора або опором води, а в першому випадку вона цілком так само перемагається силою Божественної Особистості Христа.
Якщо людина видужує після смертельної хвороби через палку молитву до Бога (свою або чужу), то це чудо так само мало "порушує" установлений медициною перебіг хвороби, як мало її порушує вдале оперативне втручання лікаря; тільки в останньому випадку хвороба припиняється через механічну зміну її умов, а в першому – через дію на ці умови вищої Божественної сили. "Якщо людина, – каже прот. о. Герасим Шорець, – завдяки своїй вільній волі має можливість впливати на природу, то невже ж Бог цієї можливості не має, Він, Який створив закони природи? Можна, – продовжує він, – робити цікаві спостереження над людьми, які заперечують чудеса. Багато з тих, які глузують з біблійних чудес і на кожного, хто вірує в їх істинність, дивляться, як на відсталу людину, самі вірять будь-яким дурницям: вірять у нещасливі зустрічі, в цифру 13, в зайця, який перебіг дорогу тощо.
Багато з тих, які з гордістю вказують на науку, щоб довести неможливість чудес, самі вірять у чудеса, які у 20 разів менше заслуговують на довір'я, ніж біблійні чудеса, підтверджені багатьма найповажнішими людьми, більша частина яких з радістю прийняла б смерть за істинність свого твердження.
Ті, хто заперечує чудеса, самі вірять у ті чудеса, які сталися (за їхніми ж твердженнями) мільйони років тому і ніким не були спостережені.
Вони не вірять у створення Богом світу, але вірять у довільне зародження або падіння на землю зародків органічного життя з невідомих світів.
Вони не вірять, що Христос міг воскресити людину, тобто знову оживити організм, який раніше був живим, а вірять, що колись з мертвої матерії виникли живі організми.
Вони не вірять, що Бог, створивши вогонь і людей, зробив на кілька миттєвостей неопалимими отроків, але вірять тому, що зародки організмів витримували мільйони років, перебуваючи серед розжареного світового туману і розплавленого граніту..." Ні, не серйозна істинна наука, на яку посилаються матеріалісти, заперечує чудеса, а тільки припущення – гіпотези і натурфілософські теорії, тобто, іншими словами, своя матеріалістична віра.
Таким чином, ті, хто відкидає чудеса Божі на основі нібито науки, є або невігласами у питаннях науки, або напівосвіченими, або недостатньо по-філософськи освіченими, або свідомими противниками віри у Бога.
(Складено за брошурами: Проф. С. Франк. "Религия и наука"; прот. Г. Шорец. "Жил ли Иисус Христос?" та ін.).
ЗАКОН БОЖИЙ
Чи так це? Спробуємо відповісти.
Проф. С. Л. Франк каже: "Механіка Галілея вчить, що всі тіла незалежно від їх питомої ваги, падають на землю з однаковою швидкістю та прискоренням; чи суперечить цьому закону загальновідомий факт, що пір'їнка падає на землю значно повільніше, ніж залізна гиря, або що у воді дерево зовсім не падає? Чи порушується цей закон тим, що аероплан узагалі не падає, а здатен підніматися угору і летіти над землею? Очевидно, ні.
Бо закон Галілея, подібно до всіх законів природи, містить мовчазне застереження: "за інших рівних умов" або "якщо відволіктися від усяких побічних впливів".
Абстраговано установлене співвідношення між землею і тілом, яке нею притягується, зовсім не порушується, і лише конкретний підсумок явищ видозмінюється або ускладнюється від втручання нової, ще не врахованої у законі побічної сили: в першому випадку – сили опору повітря або води, у другому – сили мотора, яка примушує пропелер обертатися і прорізати повітря.
Методологічно абсолютно так само справа виглядає і з тією видозміною ходу явищ, яка має місце при чуді, з тією лише різницею, що там додатковою, такою, що змінює загальний ефект, силою є вже не інша сила природи, а надприродна сила.
Якщо Христос, як передає Євангеліє, ходив по воді, як по землі, то цей факт так само мало "порушує" закон тяжіння, як і факт польоту аероплана над землею або плавання у воді тіла більш легкого, ніж вода. Тільки в останніх випадках дія закону тяжіння, не будучи "порушеною", долається силою мотора або опором води, а в першому випадку вона цілком так само перемагається силою Божественної Особистості Христа.
Якщо людина видужує після смертельної хвороби через палку молитву до Бога (свою або чужу), то це чудо так само мало "порушує" установлений медициною перебіг хвороби, як мало її порушує вдале оперативне втручання лікаря; тільки в останньому випадку хвороба припиняється через механічну зміну її умов, а в першому – через дію на ці умови вищої Божественної сили. "Якщо людина, – каже прот. о. Герасим Шорець, – завдяки своїй вільній волі має можливість впливати на природу, то невже ж Бог цієї можливості не має, Він, Який створив закони природи? Можна, – продовжує він, – робити цікаві спостереження над людьми, які заперечують чудеса. Багато з тих, які глузують з біблійних чудес і на кожного, хто вірує в їх істинність, дивляться, як на відсталу людину, самі вірять будь-яким дурницям: вірять у нещасливі зустрічі, в цифру 13, в зайця, який перебіг дорогу тощо.
Багато з тих, які з гордістю вказують на науку, щоб довести неможливість чудес, самі вірять у чудеса, які у 20 разів менше заслуговують на довір'я, ніж біблійні чудеса, підтверджені багатьма найповажнішими людьми, більша частина яких з радістю прийняла б смерть за істинність свого твердження.
Ті, хто заперечує чудеса, самі вірять у ті чудеса, які сталися (за їхніми ж твердженнями) мільйони років тому і ніким не були спостережені.
Вони не вірять у створення Богом світу, але вірять у довільне зародження або падіння на землю зародків органічного життя з невідомих світів.
Вони не вірять, що Христос міг воскресити людину, тобто знову оживити організм, який раніше був живим, а вірять, що колись з мертвої матерії виникли живі організми.
Вони не вірять, що Бог, створивши вогонь і людей, зробив на кілька миттєвостей неопалимими отроків, але вірять тому, що зародки організмів витримували мільйони років, перебуваючи серед розжареного світового туману і розплавленого граніту..." Ні, не серйозна істинна наука, на яку посилаються матеріалісти, заперечує чудеса, а тільки припущення – гіпотези і натурфілософські теорії, тобто, іншими словами, своя матеріалістична віра.
Таким чином, ті, хто відкидає чудеса Божі на основі нібито науки, є або невігласами у питаннях науки, або напівосвіченими, або недостатньо по-філософськи освіченими, або свідомими противниками віри у Бога.
(Складено за брошурами: Проф. С. Франк. "Религия и наука"; прот. Г. Шорец. "Жил ли Иисус Христос?" та ін.).
ЗАКОН БОЖИЙ
