Пам’ять Першого Вселенського Собору святкується Церквою Христової з найдавніших часів. Господь Ісус Христос залишив Церкві велику обіцянку: “Побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її” (Мф. 16, 18). У цій радісній обіцянці міститься пророча вказівка, що, хоч життя Церкви Христової на землі буде минати у важкій боротьбі з ворогом спасіння, перемога на Її боці. Святі мученики засвідчили істинність слів Спасителя, перетерпівши страждання за сповідання Імені Христового, і меч гонителів схилився перед переможним знаменням Хреста Христового.

Справедливо святитель Іоан Златоуст вважає п'яниць гіршими за псів і інших безсловесних тварин: "Ніяка тварина не їсть і не п'є більше ніж потрібно, і ніхто не може її примусити їсти і пити більше від того, скільки вимагає її природа. А п'яниця і без примуса все наповняє і наповнює своє бездонне чрево, поки не зашкодить сам собі".

Згідно з даними біології, життя людини починається з моменту злиття мембран статевих клітин її батьків. Вона є людиною – індивідуальною і неповторною – на кожному етапі внутрішньоутробного розвитку, вже маючи в зачатковій формі всі властивості дорослої особи. Тому не існує принципової різниці між вбивством ще не народженої та вбивством вже народженої людини. Згідно з даними медицини (зокрема, результатами ультразвукових досліджень та внутрішньоутробних оптичних зйомок), дитина, яку абортують, зазнає таких самих страждань, як і доросла людина, яку тортурами доводять до смерті.

Дуже важливо не показувати особистий негативний приклад, не садити дітей за стіл, якщо планується застілля з алкогольними напоями, більше залучати дітей, підлітків до занять фізкультурою, спортом, до участі в роботі клубів за інтересами та інших масових форм організованого відпочинку.

Останнім часом з’явилося чимало людей, які гадають, що вони начебто мають особливу близькість до Бога. Як правило, це люди манд¬рівні, без певних занять. Вони зазвичай розповідають про свої видіння, намагаючись переконати слуха¬чів, щоб ті вірили їм, як посланцям Божим. Від них можна почути: “Гос¬подь звелів зробити те-то”; “Бо¬жа Матір сказала зробити те-то”. Усе це вони роблять для свого прославлення, а не на славу Божу. Усі вони перебувають у звичайній духовній самоомані.

1
Понеділок
Седмиця 7-ма після Пасхи.
Сщмчч. Патрикiя, єп. Пруського, i з ним трьох пресвiтерiв: Акакiя, Менандра i Полiєна (бл. 100). Прп. Корнилiя, чудотворця Комельського (1537). Блгв. вел. кн. Димитрiя Донського (1389). Прп. Корнилiя, iгум. Палеостровського, Олонецького (ХV). Блгв. кн. Іоана Углицького, в чернецтвi Ігнатiя, чудотворця Вологодського (1523). Прп. Сергiя Шухтомського (1609). Мч. Калуфа Єгиптянина (284–303). Прп. Іоана, єп. Готфського (VІІІ).
Діян., 45 зач.. ХХІ, 8–14. Ін., 49 зач., ХІV, 27 – ХV, 7.

21
Неділя 2-га після П’ятдесятниці. Всіх святих землі Української.

Cучасний світ переживає занепад духовності й моральності, визнає цей факт, і більше того,шукає виходу зі становща. Криза проявляється у суспільстві та в усіх його вимірах. Вона вагомо вплинула на християнство. Загально визнаним є, що зі стану монашества можна судити про стан Церкви. І зворотньо— занепад монашества виливається у занепад Церкви. Вони тісно взаємопов’я зані. Монашество є душею і серцем Христового Тіла. І якщо йдеться про зміцнення і дальший прогрес Церкви, слід розглянути, що є і що робиться в Її серці. Не існує Православна Церква без монашества.

Сьогодні ми з благоговінням вдячністю звершуємо пам’ять Отців Першого Вселенського Собору, які перед лицем неправди, що повстала проти Христа, проголосили церковну віру про те, що Він - воістину Син Божий і Бог, рівний Отцеві й Духові. Ми живемо в часи, коли віра здається такою простою й очевидною; але вона не завжди була такою, і вона не була такою для багатьох. У цей ранній час, коли людський розум в жаху стояв перед незбагненністю Божественного Одкровення, людям, спокушеним земною мудрістю, особливо важко було прийняти Христа як Живого Бога, незбагненного, не обмеженого ні часом, ні простором, але, який все ж пришов тілом жити поміж нас, і що став людиною, у всім подібний нам, крім гріха.

Останнім часом питання легалізації проституції все частіше дискутується у суспільстві. Що думає с цього приводу генеральний директор українського Інституту сексології й андрології, президент Асоціації сексологів і андрологів Україні професор Ігор Горпинченко?

У Господніх руках жереб наш, тобто доля наша. Як же розуміти цю долю, або жереб? За вченням Церкви, Господь кожному готує долю його в житті тутешньому, земному, і в майбутньому вічному бутті не безумовно, але на підставі передбачення, залежно від того, як буде поводити себе людина в час земного життя.

Професор МДА диякон Андрій Кураєв закликав людей скористатися нинішньою економічною ситуацією для того, щоб піднестися духовно. «Під натиском кризи хтось ламається, а від когось, навпаки, окалини відколюються, і він стає чистішим. Мені б хотілося, щоб люди після таких випробувань стали кращими» — сказав о. Андрій.

Якось переглядаючи газету «Ехо» за 17 жовтня 2008 року, натрапив на статтю, в якій автор розповідає про іменини Свято-Покровського храму. Читаючи її, я радів за укріплення духовності у нашому рідному містечку Кобиляки, але радість моя була недовгою. Перегорнувши зо дві сторінки, я м’яко кажучи, здивувався, побачивши оголошення, в якому «віщунка» Анастасія рекламувала свій арсенал обрядових послуг, обіцяючи вирішення будь-яких духовних, душевних і матеріальних проблем. Анастасія проголошує із перших же рядків свого звернення: «Всім, хто втратив надію отримати де-небудь допомогу, втратив віру у власні сили, завжди звертаються до Анастасії». По меншій мірі це є неправда..