Свято Господнього Вознесіння завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні. Св. Іоан Золотоустий говорить у свої проповіді: "Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, - вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престіл Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима".

Від мирських людей дуже часто доводиться чути: в світі яке спасіння – лише суєта... навколо спокуси, на кожному кроці спокуса. Монастир – інша справа. Там - спокій: ніяких печалей, ні тривог, ні турбот.
Через це буває, що люди запальної вдачі, які легко захоплюються всякими поривами, при першому ж розчаруванні мирським життям нерідко бувають готові відразу ж покинути світ і йти в монастир, приймаючи, здебільшого, випадкові пориви за якесь особливе покликання Боже. Але давно вже відомо, що "там добре, де нас нема".

Господь навчав у капернаумськiй синагозi, i всi дивувалися Його вченню, тому, що Вiн вчив, як Той, що має владу, а не як книжники (Мф. 7, 29). Влада Христа - це не владний тон, а сила впливу на душi й серця людей. Його слово проходило в глибину душi i пiдкоряло людську совiсть. Такий вплив слова, сповненого Божественного силою, слова вiд Духа Святого.

Ісус з’являвся Своїм учням протягом сорока днів після Свого Воскресіння. Він розповідав їм про Царство Боже та про те, що Йому необхідно було знести Свої муки. Коли одного разу Він був з ними, то промовив: «Ось я пошлю обітницю Отця Мого на вас; всі ж зоставайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитесь силою з неба» (Лук. XXIV, 49).
Вознесіння Господнє святкується Святою Церквою на сороковий день після Світлої неділі, у четвер шостого тижня після Пасхи.

Жінка, яка переступила поріг кабінету, нічим не відрізнялася від інших. Так само, як і всі, пробурмотіла «добридень», зробила кілька непевних кроків і примостилася на краєчку стільця. Звягінцев поглянув на неї, відзначив, що бачить її вперше, та взяв новий бланк для «історії».
- Ну, що у вас?
- Я б хотіла дитинки позбутися.
Звягінцев підняв голову. У проханні клієнтки не було нічого незвичайного: з такими питаннями саме до нього, відомого на весь район акушера-гінеколога, і йдуть. Руки, кажуть, золоті, чи якось так…