Серед сучасного суспільства поширена думка, нібито святі мощі повинні бути цілком неушкодженими тілами і що саме нетління тіл є головною підставою до прославлення святих. Подібна думка тримається з давніх часів. Ще другий Софійський літопис 1472 р. оповідає, що для руських людей, хто не в тілі лежить, той не святий. Але такий погляд на святі мощі ґрунтується на непорозумінні і є зовсім неправильним. Як церква старозавітна, так і новозаповітна церква дивилася і дивиться на святі мощі інакше.

Символіка буває не тільки словесна чи кольорова, але й звукова, музична. На ній побудовані особливості служби в православній церкві. Більше того – у Криму, який з давніх-давен пов’язаний із християнством, дзвони чуються навіть не в церкві. Так, увечері можна почути карадазький дзвін – хоча поруч немає церкви, це відлуння історії. Але наша стаття присвячена Церкві як інституту. Кожен вірний повинен знати, що означають церковні дзвони, і не забувати хреститися під час їхнього звучання.