Перше гроно п'янства - це потьмарення розуму, втрата здорового глузду - здатності правильно оцінити і зрозуміти навколишнє, тому що від шлунка, переповненого вином, алкогольні випари піднімаються в голову, діють на мозок. Тому багато хто в стані сп'яніння не пам'ятають себе, самі не знають, що роблять і що говорять, ніби божевільні, і яке б не трапилося з ними зло, ганебні вчинки, побої, на завтра вони нічого не пам'ятають. Над такими виповнюється написане в Притчах: "быша мя, ине поболех, и поругашася ми, аз же не розумех" (Притч. 23, 35).
Другим гроном є безстидство: п'яний нікого не встидається, втративши совість, мова його пересипана паскудними, мерзенними, безглуздими словами, які ображать людей цнотливих; мова його буває подібною до стійбища худоби, наповненого смородом нечистот, а язик - лопаті, яка розкидає ці нечистоти... Чи не є серце такої людини вмістилищем всякого зла, з якого тільки й може вийти зло, по слову у Євангелії: а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зло: бо з повноти серця промовляють її вуста (Лк. 6, 45)?
Третє гроно від лози п'янства є недотримання таємниці. П'яний відверто розповідає всім і кожному про всі таємниці, свої і чужі, котрі дбайливо зберігав в глибині своєї душі, мовчав, коли був тверезим. П'яний пригадує і те, що давно вже минуло і забулося, і аки мерця воскрешає з труни. І як легко п'яному виблювати їжу зі шлунка, так само просто розповісти всім про свої і чужі таємниці; і їжа, і таємниці - у п'яному не тримаються.
Четверте гроно содомської лози п'янства є статеве збудження, блуд, через що і застерігає Апостол: І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста (Єф. 5, 18).
П'яте гроно, повне отрути зміїної, є лють, гнів, ворожнеча, сварка, лайливі слова і кровопролиття. Упившись вином, люди кидаються люто один на одного. Ось чому і мовиться з докором: ...кому горе? кому поговір? кому суд? кому гіркота і чвари? кому журба взагалі? кому налиті кров'ю очі? Не тим хіба, хто впивається вином? і які шукають, де б їм випити? (Притч. 23, 29-30). І премудрий син Сірахів застерігає: ...перед вином не показуй себе хоробрим, бо багатьох погубило вино. Вино корисне для життя людського, якщо будеш пити його в міру: але горе для душі - вино, якщо п'ють його багато і при цьому ще й, роздратовані, сваряться (Сір. 31, 29, 31, 34).
Шосте злісне, жовчне гроно із лози п'янства є ушкодження здоров'я, тілесна знемога, тремтіння рук, головний біль, ослаблення зору, хвороби шлунка, стогони, неміч, передчасна старість, применшення років життя і нещаслива смерть.
Сьоме гроно - розтринькування майна, втрата матеріального достатку, позбавлення вигод: Робітник схильний до п'янства, - говорить син Сірахів, - не обагатиться (Сір. 19, 1). Як багато людей, які через п'янство втратили велике багатство і вкрай зубожіли! Приклад цьому — блудний син із Євангельської притчі.
Восьме гірке гроно — втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і духовні скарби розтринькуються від п'янства, тому що п'яний зухвало впадає у всякий гріх. Того гріха, яким твереза людина гребує, боїться його вчинити чи соромиться, того самого гріха не соромиться робити, не боїться, не гребує ним людина п'яна. Є повість у книзі "Отечник" (чи "Патерик") про одного єгипетського пустельника, якому біс обіцяв, що не буде більш тривожити його ніякими спокусами, якщо він хоч раз вчинить якийсь із трьох гріхів, і запропонував на вибір: вбивство, блуд і п'янство.
"Один з них вчини, — благав біс чи людину вбий, чи поблуди, чи впийся один раз, і будеш після того жити в мирі, я вже не буду спокушати тебе ніякими спокусами". І міркував сам із собою пустельник той: "Людину вбити страшно, тому що це — велике зло, і за нього грозить смертна кара і на суді Божому, і на людському суді.
Блудити — соромно, та й шкода опоганити збережену до цих пір чистоту тілесну; гидко опоганитися людині, коли вона ще не пізнала цієї скверни. А напитися один раз, здається, невеликий гріх — адже людина, виспавшись, стає тверезою. Піду — нап'юся, щоб біс не докучав мені більше і спокійно було жити в пустелі". Взяв він своє рукоділля, пішов у місто, продав його, ввійшов у корчму і став пити, і напився; по намові сатани, довелося йому розмовляти з одною безсоромною жінкою, і він спокусився і згрішив з нею.
Раптом приходить чоловік цієї жінки і, заставши пустельника в гріху з нею, став бити його, а він, у свою чергу, зчепився з ним, переміг його і вбив... І вчинив пустельник той всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав з п'янства! І ті гріхи, яких боявся і гребував тверезим, — тепер без страху здійснив їх, будучи п'яний, і погубив багаторічні труди своїі. Так п'янство зухвало погоджується на всі гріхи, і, позбавляючи себе спасіння, губить чесноти. Добре про це сказав святитель Златоуст: "Якщо в кому п'янство виявить і цнотливість, і соромливість, і розсудливість, і лагідну вдачу, і мудре смирення — воно все скине у безодню злочину проти закону!"
А людина, яка через пияцтво позбавить себе всіх чеснот, хіба не позбавляє себе спасіння і не відчужує себе від Небесної спадщини? Справедливо говорить Апостол: п'яниці - царства Божого не успадкують (1 Кор. 6, 10).
Дев'яте жовчне гроно — гнів Божий: п'яниця, нехтуючи заповідями Божими, виливає на себе гнів Самого Бога через свої гріхи. Ось чому пророк Ісайя говорить: Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким і до пізнього вечора розпаляють себе вином (Іс. 5, 11).
Десятий, найгіркіший плід п'янства, є остаточна погибель душі. Інші грішники, коли настане їхня смертна година, зможуть каятися і шкодувати, що вчинили гріхи свої, тому що вони оцінюють скоєне ними тверезо; як може покаятися вмираючий п'яниця, коли він не пам'ятає себе, коли він не усвідомлює, що настає його смерть, якої він зовсім не очікував? А для вмираючого без покаяння геєнна неминуча. Ось які моральні грона цього содомського винограду, тобто п'янства; хоча на смак вони і здаються спочатку солодкими, але потім ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїв і гаспидів!
Справедливо святитель Златоуст вважає п'яниць гіршими за псів і інших безсловесних тварин: "Ніяка тварина не їсть і не п'є більше ніж потрібно, і ніхто не може її примусити їсти і пити більше від того, скільки вимагає її природа. А п'яниця і без примуса все наповняє і наповнює своє бездонне чрево, поки не зашкодить сам собі".
Другим гроном є безстидство: п'яний нікого не встидається, втративши совість, мова його пересипана паскудними, мерзенними, безглуздими словами, які ображать людей цнотливих; мова його буває подібною до стійбища худоби, наповненого смородом нечистот, а язик - лопаті, яка розкидає ці нечистоти... Чи не є серце такої людини вмістилищем всякого зла, з якого тільки й може вийти зло, по слову у Євангелії: а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зло: бо з повноти серця промовляють її вуста (Лк. 6, 45)?
Третє гроно від лози п'янства є недотримання таємниці. П'яний відверто розповідає всім і кожному про всі таємниці, свої і чужі, котрі дбайливо зберігав в глибині своєї душі, мовчав, коли був тверезим. П'яний пригадує і те, що давно вже минуло і забулося, і аки мерця воскрешає з труни. І як легко п'яному виблювати їжу зі шлунка, так само просто розповісти всім про свої і чужі таємниці; і їжа, і таємниці - у п'яному не тримаються.
Четверте гроно содомської лози п'янства є статеве збудження, блуд, через що і застерігає Апостол: І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста (Єф. 5, 18).
П'яте гроно, повне отрути зміїної, є лють, гнів, ворожнеча, сварка, лайливі слова і кровопролиття. Упившись вином, люди кидаються люто один на одного. Ось чому і мовиться з докором: ...кому горе? кому поговір? кому суд? кому гіркота і чвари? кому журба взагалі? кому налиті кров'ю очі? Не тим хіба, хто впивається вином? і які шукають, де б їм випити? (Притч. 23, 29-30). І премудрий син Сірахів застерігає: ...перед вином не показуй себе хоробрим, бо багатьох погубило вино. Вино корисне для життя людського, якщо будеш пити його в міру: але горе для душі - вино, якщо п'ють його багато і при цьому ще й, роздратовані, сваряться (Сір. 31, 29, 31, 34).
Шосте злісне, жовчне гроно із лози п'янства є ушкодження здоров'я, тілесна знемога, тремтіння рук, головний біль, ослаблення зору, хвороби шлунка, стогони, неміч, передчасна старість, применшення років життя і нещаслива смерть.
Сьоме гроно - розтринькування майна, втрата матеріального достатку, позбавлення вигод: Робітник схильний до п'янства, - говорить син Сірахів, - не обагатиться (Сір. 19, 1). Як багато людей, які через п'янство втратили велике багатство і вкрай зубожіли! Приклад цьому — блудний син із Євангельської притчі.
Восьме гірке гроно — втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і духовні скарби розтринькуються від п'янства, тому що п'яний зухвало впадає у всякий гріх. Того гріха, яким твереза людина гребує, боїться його вчинити чи соромиться, того самого гріха не соромиться робити, не боїться, не гребує ним людина п'яна. Є повість у книзі "Отечник" (чи "Патерик") про одного єгипетського пустельника, якому біс обіцяв, що не буде більш тривожити його ніякими спокусами, якщо він хоч раз вчинить якийсь із трьох гріхів, і запропонував на вибір: вбивство, блуд і п'янство.
"Один з них вчини, — благав біс чи людину вбий, чи поблуди, чи впийся один раз, і будеш після того жити в мирі, я вже не буду спокушати тебе ніякими спокусами". І міркував сам із собою пустельник той: "Людину вбити страшно, тому що це — велике зло, і за нього грозить смертна кара і на суді Божому, і на людському суді.
Блудити — соромно, та й шкода опоганити збережену до цих пір чистоту тілесну; гидко опоганитися людині, коли вона ще не пізнала цієї скверни. А напитися один раз, здається, невеликий гріх — адже людина, виспавшись, стає тверезою. Піду — нап'юся, щоб біс не докучав мені більше і спокійно було жити в пустелі". Взяв він своє рукоділля, пішов у місто, продав його, ввійшов у корчму і став пити, і напився; по намові сатани, довелося йому розмовляти з одною безсоромною жінкою, і він спокусився і згрішив з нею.
Раптом приходить чоловік цієї жінки і, заставши пустельника в гріху з нею, став бити його, а він, у свою чергу, зчепився з ним, переміг його і вбив... І вчинив пустельник той всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав з п'янства! І ті гріхи, яких боявся і гребував тверезим, — тепер без страху здійснив їх, будучи п'яний, і погубив багаторічні труди своїі. Так п'янство зухвало погоджується на всі гріхи, і, позбавляючи себе спасіння, губить чесноти. Добре про це сказав святитель Златоуст: "Якщо в кому п'янство виявить і цнотливість, і соромливість, і розсудливість, і лагідну вдачу, і мудре смирення — воно все скине у безодню злочину проти закону!"
А людина, яка через пияцтво позбавить себе всіх чеснот, хіба не позбавляє себе спасіння і не відчужує себе від Небесної спадщини? Справедливо говорить Апостол: п'яниці - царства Божого не успадкують (1 Кор. 6, 10).
Дев'яте жовчне гроно — гнів Божий: п'яниця, нехтуючи заповідями Божими, виливає на себе гнів Самого Бога через свої гріхи. Ось чому пророк Ісайя говорить: Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким і до пізнього вечора розпаляють себе вином (Іс. 5, 11).
Десятий, найгіркіший плід п'янства, є остаточна погибель душі. Інші грішники, коли настане їхня смертна година, зможуть каятися і шкодувати, що вчинили гріхи свої, тому що вони оцінюють скоєне ними тверезо; як може покаятися вмираючий п'яниця, коли він не пам'ятає себе, коли він не усвідомлює, що настає його смерть, якої він зовсім не очікував? А для вмираючого без покаяння геєнна неминуча. Ось які моральні грона цього содомського винограду, тобто п'янства; хоча на смак вони і здаються спочатку солодкими, але потім ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїв і гаспидів!
Справедливо святитель Златоуст вважає п'яниць гіршими за псів і інших безсловесних тварин: "Ніяка тварина не їсть і не п'є більше ніж потрібно, і ніхто не може її примусити їсти і пити більше від того, скільки вимагає її природа. А п'яниця і без примуса все наповняє і наповнює своє бездонне чрево, поки не зашкодить сам собі".
