- У сучасному світі люди, котрі вступають в шлюб, як правило, вже мають за плечима досвід інтимних відносин із протилежною статтю. Дана тема давно перестала бути чимось таємним, ніхто не соромиться відкрито говорити про це, в тих самих телевізійних ток-шоу. Між тим психологи і священики стверджують, що краще берегти цнотливість до шлюбу, і соціологічні дослідження говорять про те, що шлюби цнотливих людей міцніші і щасливіші. Чому люди не користуються цими знаннями – вони зариті для них чи це занадто важко?Звернімося до статистики. Наприклад, 90% дітей, які збираються в перший клас, страждають певними захворюваннями і важкими хронічними. До випускного стан справ зовсім не покращується, а навіть погіршується, хоча ми постійно чуємо заклики лікарів берегти своє здоров’я. Ось і відповідь на ваше запитання. Кожен знає як і що повинно бути в ідеалі, але в житті далеко не все так ідеально, в силу багатьох факторів та обставин. Адже зберегти здоров’я набагато важче, ніж його втратити. Втратити можна за одну секунду, а от на те, щоб його зберегти, потрібно витратити чимало зусиль. І працювати над цим, можливо, доведеться все життя.
Берегти цноту закликали вчителі всіх народів, і сам колективний розум, традиція народів, як скарбничка вікової мудрості. Таким чином ці народи зберігали себе, даючи життя наступним поколінням. У наш час люди надають перевагу тому, щоб відмовитись від цієї мудрості, вважаючи її засади пережитком минулого. Як результат, ми бачимо трагічну картину – кількість розлучень зростає з року в рік, так само як і збільшується кількість покинутих дітей і зламаних доль.
- І все ж таки, навіщо берегти цноту до шлюбу?
Наведу метафору. Не можна заперечувати, що кожна людина хотіла б спати на чистій постільній білизні. Навряд чи хтось забажає спати на брудній, якій хтось до цього роками спав, їв і т. д. Ні, якщо дуже хочеться спати, то ляжеш і на брудну, але ж це неприємно, так? До того ж це не гігієнічно.
Цнотливість – це, якщо не брати до уваги фізіологічний аспект, - стан внутрішньої чистоти, стан душі, не заплямленої найпоширенішою в нашому світі пристрастю. І можна залишитись чистою на цьому ж рівні, навіть після зґвалтування.
Чистота важлива і з гігієнічної точки зору. Зараз кількість інфекцій, які передаються статевим шляхом просто зашкалює. Гінекологи про це чудово знають, і попереджують про те, що запальні інфекції роблять людей безплідними.
Зрозуміло, коли ви спраглі, то пити будете навіть із брудного стакана, але ж хочеться випити чистої води, в якій ніхто до цього не мив ноги, і в яку ніхто не плював. Але, на жаль, в житті трапляється всяке, і кожен може зробити невірний крок. Наприклад, Марія Єгипетська, осквернивши себе, щиро покаялась і, переродившись в дусі, стала чистою. У чистої людини інше внутрішнє відношення до себе, відчуття самого себе. Запитаєте яке? Свою чистоту я можу подарувати тому, хто цього заслужив, тому, хто буде цінувати.
- У деяких язичницьких культах вважалось, що незаймані дівчата володіли «позитивним зарядом енергії». У Православ’ї цнотливості також надається велике значення. Скажіть, в чому криється зміст і «таємниця» незайманості?
- Я не розумію, яка тут може бути таємниця. Наприклад, раніше на Афон (чернеча республіка) брали цнотливих хлопців, бо вони ще «не скуштували зваби». Іншими словами, неможливо звабити людину алкогольними напоями, якщо вона не вживала алкоголь, так само як і неможливо спокусити сигаретами людину, котра не курить. Незаймана людина, яка не була спокушена пристрастю розпусти, може їй успішніше протистояти. Впустивши в себе який-небудь гріх, стає важче зупинити цей отруйний потік, який розливається в душі і звільняє місце для інших гріхів, страстей та пороків. Одного разу, пішовши на розпусту, зустрінешся з його насінням, яке повільно переростає в бур’яни, на яких в майбутньому розцвіте гріх, до того ж спотворений.
- Слово «цнотливість» – синонім до слова «невинність». Як можна це пояснити?
- Людина несе відповідальність за будь-який гріх. Слово «відповідальність» походить від слова «відповідь», яку людина в майбутньому дасть Богові за свої вчинки. Наприклад, якщо людина сама себе зробила інвалідом, шляхом нанесення яких-небудь фізичних каліцтв, хто в цьому винен, і хто повинен за це відповісти? Відповідати за це повинна сама людина, навіть якщо вона це зробила з необачності чи, виходячи з певних своїх переконань, або ж просто не подумавши. Але все ж таки, вона винна? Винна. Перед ким? По-перше, перед Тим, Хто дав їй це тіло, по-друге, перед тим, кому нанесла психологічну травму (я говорю про близьких, котрі будуть переживати, а в подальшому швидше за все і доглядати за цією людиною). Вона винна в тому, що вела себе неправильно, не так, як потрібно, не так, як бажає їй її Небесний Батько.
Можна взяти й іншу пару слів: «гріх» - «безгрішність». Провина людини в тому, що вона допустила гріх, а перед ким, коли і як вона буде за це відповідати – інше питання. Перед собою людина винна в тому, що посіяла в собі насіння гріха, з яким доведеться жити довго і наполегливо боротися. До мене на прийом приходили дівчата, покинуті нареченими, котрі позбавили їх цноти. Для дівчат це була сильна травма, і вони почували вину перед собою, постійно задаючи одне і те саме питання: «Навіщо ж я віддала?». Складалось враження, що вони віддали щось цінне шахраєві, а дорогій людині нічого не залишилось. Таким було їх внутрішнє сприйняття. Звідси пішли поняття «провина» - «невинність».
- Дехто каже, що до весілля потрібно «погуляти», перебрати багато «партнерів», все «спробувати», щоб набратись цінного досвіду. Що можна відповісти на схожі аргументи?
- Питання в тому, заради чого варто берегти невинність. Якщо ти живеш заради задоволень і хочеш якнайдорожче «продати» свою невинність олігарху – це нерозумно. Якщо бережеш через гордість, думаючи про себе, як про чисте створіння серед бруду, на яке і клеймо немає де поставити – це також нерозумно. А якщо бережеш, щоб не допустити гріха, не посіяти в собі зерно розпусти, щоб зберегти «чистоту постільної білизни», яку в майбутньому хочеш розділити з достойною людиною – це зовсім інша справа і підхід.
Тепер, що стосується «нагулятись». У принципі, можна піти і цим шляхом, якщо цікава спокуса. Але, виходячи із цієї логіки, все в цьому житті потрібно спробувати – наркотики, алкоголь, вбивство і т. д. Загалом, спочатку віддатися всім наявним у світі гріхам, а потім насолоджуватись тим із них, який більш за все сподобається, або праведним побожним життям. Однак, проблема в тому, що спробувавши всі гріхи, не можна жити побожним життям. Один раз спробувавши, не зможеш зупинитись. До речі, це стосується тих, хто береже цноту заради гордості чи бажання її вигідно «продати». Дівчата, «продавши» свою невинність, втрачають голову, не маючи в собі стримуючого стержня, адже у них немає ні духовності, ні розуміння чистоти, а є лише розуміння «вигідного товару», який треба якнайдорожче продати.
- Ви кажете, що брати від життя все – погано. Багато хто з вами не погодиться, особливо, враховуючи сучасну філософію споживання.
- Так, керуючись принципом «бери від життя все», справді можна багато чого «урвати», в т .ч. всілякі гріхи, хвороби, залежності (алкогольну, наркотичну, любовну). Можна від життя брати все, але одночасно з цим потрібно розуміти і ступінь відповідальності. Можна «спробувати» будь-який гріх, питання тільки в тому, як потім з ним впоратись, і куди він може привести.
Коли пристрасть входить в людське серце, людині важко з нею боротися і важко зупинитись. Зауважте, після численних зв’язків, людину перестає задовольняти звичайний секс, вона починає шукати щось «гостреньке», в неї з’являється тяга до збочень, і зупинитись часом неможливо. Схожу залежність можна порівняти із залежністю у наркоманів, які не можуть задовольнятись однією і тією ж дозою, їм завжди потрібно все більше і більше.
Я не хочу сказати, що вважаю людей, котрі не зберегли невинність, людьми другого і третього сорту, ні. Кожен має право керувати своїм життям, і, відповідно, нести відповідальність він буде не лише перед Богом, але і перед самим собою. Просто я розглядаю це питання з духовної і практичної точок зору. Адже, наприклад, якщо вам подарували колечко вашої бабусі з діамантом, його ж краще зберегти, правда? Хоча деякі вважають інакше: «Навіщо його зберігати? Краще продати і купити квартиру, а може, взагалі, в ломбард здати, щоб згодом ці гроші використати…»
- Скажіть, а чи відрізняється дівоча невинність від чоловічої, і чому у суспільстві існує більш суворе відношення до жіночої цноти, ніж до чоловічої?
- Важко відповісти на це запитання. Я думаю, що подібне відношення пов’язане з тим, що жінка народжує дітей, і її чистота – запорука того, що дитина буде народжена від її чоловіка. Хоча чистота і пристрасть однакові що у жінок, що у чоловіків.
- У наш час молоді люди просять дівчат «довести своє кохання», вступивши з ними в інтимні відносини. Чи може виникнути кохання після таких зв’язків?
- Як фізичні відносини можуть бути доказом кохання? Секс – це фізіологічний акт. З таким успіхом можна попросити в якості доказу дружби, щоб друг вколовся героїном. Якщо пропонують щось на кшталт цього, то цікавляться зовсім не доказами, це ні що інше, як спроба маніпулювання.
Психолог Михаїл Хасьмінський
