«Евтаназією називається будь-яка дія, спрямована на те, щоб покласти кінець життя тій чи іншій особі, йдучи назустріч її власному бажанню, і виконана незацікавленою особою» - каже голанське законодавство. Крім Голандії «хороша смерть» (саме так перекладається слово «евтаназія» із грецької) легалізована і визнана правом людини в таких країнах, як Бельгія й Швейцарія, а також у Північній провінції Австралії і єдиному штаті США - Ореґоні. Відповідно до законодавства України, евтаназія – це вбивство. Однак опитування, проведене «Кадровим Домом «СуперДжоб» 17 квітня – 10 травня 2007 року, показав, що більше половини українців (51%) вважають, що людина має право вдатися до допомоги лікарів з метою добровільного відходу з життя.
На питання: «Як Ви вважаєте, чи прийшла пора українському законодавству визнати евтаназію правом людини?» - відповіли 1200 громадян України у віці від 18 років і більше:
Так 51%
Ні 32%
Важко відповісти 17%
Учасники опитування, що виступають за легалізацію евтаназії в Україні (51%), привели наступні арґументи:
- людина має право самостійно розпоряджатися своїм життям: «мені здається, людина може собі дозволити вибрати, вмерти їй чи мучитись»; «якщо людина виявила бажання, то чому б і ні, адже це її життя, її доля»; «заборона евтаназії на законодавчому рівні є одним з узаконених порушень прав людини. Право на життя, закріплене в конституції, припускає і право розпоряджатися ним»; «у людини немає вибору при народженні… Нехай же в неї буде вибір смерті…»; «аборти ж роблять, хоч жінка вирішує долю дитини без її згоди. Чому ж не можна людині вирішувати за себе?»;
- це гуманно стосовно хворого: «в обов’язковому порядку – це гуманно»; «…іноді легше швидко вмерти, ніж приносити страждання близьким людям»; «…людина не повинна мучитися»; «Здоровим людям не зрозуміти ті страждання і той біль, яких зазнає смертельно хвора людина. Я вважаю, що негуманно змушувати людину жити, якщо вона сама хоче померти».
Однак багато хто уточнює, що легалізація даної процедури можлива тільки за умови чіткого контролю за її проведенням: «Так, але при цьому варто вживати заходів, які б давали впевненість в тому, що мав місце саме акт милосердя на прохання хворого, а не вбивство з якихось там мотивів»; «Тільки при наявності певних умов. По-перше, людина повинна бути смертельно хворою. По-друге, абсолютна згода хворого, завірена групою юристів, а також підтвердження факту хвороби спеціальною медкомісією»; «Так, але тільки в тому випадку, якщо я сам вирішив, а не коли на мене “наїхали” бандити. Добровільність рішення про евтаназію повинна контролюватися державою і незалежними спостерігачами». Всі ці умови респонденти вважають необхідними, оскільки, на їхню думку, в Україні «евтаназія може стати зброєю в руках недбайливих родичів, яким не хочеться мучитися із хворими старими!»
Супротивники узаконення «хорошої смерті», а це ледве більше третини опитаних (32%), найчастіше відзначали, що:
- це неприйнятно з релігійної та етичної точок зору: «життя людині дав Бог, і тільки Він має право ним розпоряджатися!»; «Бог не дає людині мук, які вона не могла б витримати»; «я прирівнюю це до самогубства»; «самогубство (адже в людини буде право робити такий вибір самостійно) – гріх за православними канонами»; «правом відбирати життя володіє тільки Господь»;
- українське суспільство не готове до такого кроку, вкрай високий ризик зловживань, коли людину будуть підштовхувати до відходу з життя з корисливих мотивів: «наше суспільство і свідомість людей не готові до цього кроку, обов’язково будуть зловживання»; « взагалі-то я за евтаназію! Але в Україні це буде ще одним законним способом вбивати людей заради отримання спадщини і т.п.»; «з таким рівнем корупції і злочинності в Україні узаконення евтаназії матиме страші наслідки! В нашій державі здорові люди стають жертвами злочинів через квартири та інше майно, а що вже казати про хворих».
Оскільки евтаназія – проблема не стільки медичного, скільки морального характеру, чимала кількість респондентів не змогли відповісти однозначно. 17% учасників опитування обрали варіант «важко відповісти», пояснюючи свій вибір такими коментарями:
«Сама по собі процедура має сенс, але лише у високорозвиненому суспільстві. Для слов’ян, особливо пострадянських, вона категорично не підходить, тому що в нас все і завжди з перегинами»;
«У нашій мафіозній державі цього не можна допускати в найближчі 20 років! Але в цивілізованому суспільстві над цим необхідно серйозно думати»;
«У нашій не найрозвиненішій з медичної точки зору країні евтаназія була б розумним компромісом між бажаннями та можливостями окремо взятої людини. У випадку відсутності належного догляду за хворим це дало б можливість полегшити його страждання і страждання його близьких. З іншого боку, в нашій корумпованій країні, де в посадових осіб давно не залишилося нічого святого, евтаназія може стати легальним засобом для усунення небажаних персон.
Резюме: абстрагуючись від християнських канонів, можна вважати, що евтаназія - гуманний спосіб припинення мук хворого. Але разом з тим, з огляду на безконтрольність діяльності різних органів влади й опіки, евтаназія може зробитися скоріше злом, ніж допомогою».
Українська Автокефалія
На питання: «Як Ви вважаєте, чи прийшла пора українському законодавству визнати евтаназію правом людини?» - відповіли 1200 громадян України у віці від 18 років і більше:
Так 51%
Ні 32%
Важко відповісти 17%
Учасники опитування, що виступають за легалізацію евтаназії в Україні (51%), привели наступні арґументи:
- людина має право самостійно розпоряджатися своїм життям: «мені здається, людина може собі дозволити вибрати, вмерти їй чи мучитись»; «якщо людина виявила бажання, то чому б і ні, адже це її життя, її доля»; «заборона евтаназії на законодавчому рівні є одним з узаконених порушень прав людини. Право на життя, закріплене в конституції, припускає і право розпоряджатися ним»; «у людини немає вибору при народженні… Нехай же в неї буде вибір смерті…»; «аборти ж роблять, хоч жінка вирішує долю дитини без її згоди. Чому ж не можна людині вирішувати за себе?»;
- це гуманно стосовно хворого: «в обов’язковому порядку – це гуманно»; «…іноді легше швидко вмерти, ніж приносити страждання близьким людям»; «…людина не повинна мучитися»; «Здоровим людям не зрозуміти ті страждання і той біль, яких зазнає смертельно хвора людина. Я вважаю, що негуманно змушувати людину жити, якщо вона сама хоче померти».
Однак багато хто уточнює, що легалізація даної процедури можлива тільки за умови чіткого контролю за її проведенням: «Так, але при цьому варто вживати заходів, які б давали впевненість в тому, що мав місце саме акт милосердя на прохання хворого, а не вбивство з якихось там мотивів»; «Тільки при наявності певних умов. По-перше, людина повинна бути смертельно хворою. По-друге, абсолютна згода хворого, завірена групою юристів, а також підтвердження факту хвороби спеціальною медкомісією»; «Так, але тільки в тому випадку, якщо я сам вирішив, а не коли на мене “наїхали” бандити. Добровільність рішення про евтаназію повинна контролюватися державою і незалежними спостерігачами». Всі ці умови респонденти вважають необхідними, оскільки, на їхню думку, в Україні «евтаназія може стати зброєю в руках недбайливих родичів, яким не хочеться мучитися із хворими старими!»
Супротивники узаконення «хорошої смерті», а це ледве більше третини опитаних (32%), найчастіше відзначали, що:
- це неприйнятно з релігійної та етичної точок зору: «життя людині дав Бог, і тільки Він має право ним розпоряджатися!»; «Бог не дає людині мук, які вона не могла б витримати»; «я прирівнюю це до самогубства»; «самогубство (адже в людини буде право робити такий вибір самостійно) – гріх за православними канонами»; «правом відбирати життя володіє тільки Господь»;
- українське суспільство не готове до такого кроку, вкрай високий ризик зловживань, коли людину будуть підштовхувати до відходу з життя з корисливих мотивів: «наше суспільство і свідомість людей не готові до цього кроку, обов’язково будуть зловживання»; « взагалі-то я за евтаназію! Але в Україні це буде ще одним законним способом вбивати людей заради отримання спадщини і т.п.»; «з таким рівнем корупції і злочинності в Україні узаконення евтаназії матиме страші наслідки! В нашій державі здорові люди стають жертвами злочинів через квартири та інше майно, а що вже казати про хворих».
Оскільки евтаназія – проблема не стільки медичного, скільки морального характеру, чимала кількість респондентів не змогли відповісти однозначно. 17% учасників опитування обрали варіант «важко відповісти», пояснюючи свій вибір такими коментарями:
«Сама по собі процедура має сенс, але лише у високорозвиненому суспільстві. Для слов’ян, особливо пострадянських, вона категорично не підходить, тому що в нас все і завжди з перегинами»;
«У нашій мафіозній державі цього не можна допускати в найближчі 20 років! Але в цивілізованому суспільстві над цим необхідно серйозно думати»;
«У нашій не найрозвиненішій з медичної точки зору країні евтаназія була б розумним компромісом між бажаннями та можливостями окремо взятої людини. У випадку відсутності належного догляду за хворим це дало б можливість полегшити його страждання і страждання його близьких. З іншого боку, в нашій корумпованій країні, де в посадових осіб давно не залишилося нічого святого, евтаназія може стати легальним засобом для усунення небажаних персон.
Резюме: абстрагуючись від християнських канонів, можна вважати, що евтаназія - гуманний спосіб припинення мук хворого. Але разом з тим, з огляду на безконтрольність діяльності різних органів влади й опіки, евтаназія може зробитися скоріше злом, ніж допомогою».
Українська Автокефалія
