Часто запитують: тих, хто живуть у "цивільному шлюбі" Церква від себе відлучає?
Відповідаємо:
«Цивільним шлюбом» сьогодні прийнято називати ситуацію, коли, по суті вже перебуваючи в шлюбних відносинах, люди категорично не бажають їх реєструвати у будь-якій формі. З точки зору Церкви, такі стосунки є блудним співжиттям. А розпуста, згідно з християнським віровченням, - один з гріхів, що відлучають людину від Бога і Церкви. Тому не Церква відлучає від себе людей, що живуть «громадянським шлюбом», а вони самі відпадають від неї, Грішачи блудом.

Ти розчарувалася в багатьох, але, на жаль, не розчарувалися сама в собі. Чи ти впевнена, що оціниш гідного чоловіка, а не зробиш його нещасним? Тобто промисел Божий береже твого потенційного чоловіка від тебе. Чи впевнена ти, що витримаєш чоловіка з важким характером? Можливо, що ні. Тому промисел Божий охороняє тебе від нього. У сім'ї треба більше давати, ніж вимагати.

У попередній статті ми розпочали публікацію цікавої лекції отця Михайла Садовського на тему «Таїнства Православної Церкви» із із бесіди у вересні, в якій подали розповідь про Таїнство Хрещення. Сьогодні публікуємо продовження лекції.

З розвитком сучасних технологій і медицини термін «старонароджуюча» відсувається на шкалі жіночого віку все далі і далі. Якщо ще не так давно цим словом нагороджували вагітну тридцяти з гаком років , то зараз поріг змістився вище приблизно на десятиліття.
Історія знає приклади пологів і в п'ятдесятилітньому віці - а християнство говорить про те, що, у разі, як особливої ​​милості, так і особливого Промислу Божого жінка може стати щасливою матір'ю і у відвертій старості, вже переступивши сімдесятирічний кордон. Так було зі святою Анною, яка разом зі своїм чоловіком Йоакимом отримали високе найменування Богоотцями: вони були батьками Богородиці, поклавши початок Нового Заповіту.

Згідно з ученням Церкви, основою сімейних відносин служать шлюб і любов у шлюбі. Із цієї любові, як від головного кореня, виростають всі інші види сімейної любові: батьківська і материнська, дитяча і братська. Де немає шлюбу, там немає і сім'ї.
"Пробний шлюб" давно вже став реальністю - батьки тих, що живуть в такому "шлюбі" навіть раді: їхні діти "не вештаються, де попало".
Зважаючи на важливість шлюбу і подружньої любові в житті людини, а також через поширення сьогодні неправильних і шкідливих для моральності і суспільного блага поглядів на шлюб, необхідно знати, за яких умов шлюб служить для істинного блага людства.

- Навіщо зберігати цноту до шлюбу? Хіба не потрібно пожити певний час разом, дізнатися більше про себе та свою половинку, підходите ви один одному чи ні?
- Сучасна думка про те, що без фізіологічної близькості неможливо пізнати один одного є хибною.
Зараз ми обговорюємо те, до чого повинні прагнути. Ідеальний шлях до пізнання один одного – зустрічатись певний час, півроку, рік, зберігаючи пристойну дистанцію. За цей час люди можуть пізнати і оцінити один одного на психологічному рівні.
Більша частина сексуальних відхилень в родині виникає саме на психологічному рівні. Як тільки з’являється непорозуміння – автоматично втрачаються відносини на фізіологічному рівні.

- Навіщо зберігати цноту до шлюбу?
- Слухайте, нема чого, якщо справа тільки в технічному виконанні «Закону». І я абсолютно впевнений, що якби свого часу нас хтось навчив би його уважно-уважно слухати, увійти в ту глибину нас, де з нами говорить Бог, тоді б ми не запитували себе - навіщо?
Напевно, мільйони, мільярди людей чули цей шепіт Бога в ту секунду, коли поривалися позбутися невинності або позбавлялися її до шлюбу. Але чи вистачало дослухати його, вслухатися, прийняти Його слова?
Щоб зрозуміти навіщо себе зберігати до шлюбу, треба зрозуміти, що таке шлюб.

Зберігаючи незайманість, дівчина зберігає чистоту своєї душі і здоров'я своїх майбутніх дітей. Дівоча честь - честь сім'ї, честь роду.
На жаль, для деяких молодих людей у теперішній час, якщо дівчина зберегла цнотливість, то вона не сучасна. І багато дівчат соромляться своєї цнотливості. Бояться, що через їх відмову вступити у близькі відносини, втратять кохану людину.
Але я вважаю, що не потрібно наслідувати таку моду, дівчатам бажано зберігати незайманість до шлюбу. Це дуже впливає на майбутні відносини між чоловіком і дружиною, а потім – на здоров'я дітей. Якщо шлюбні стосунки побудовані на цнотливості, вони дуже довго зберігають повагу один до одного, відданість і вірність.

Милосердний і милостивий Отче! По милостивій волі Твоїй і Твоєму Божественному Промислу освятив Ти нас шлюбними узами, щоб жили ми згідно настанов Твоїх. Утішаємося ми благословенням Твоїм, що каже: хто знайшов дружину знайшов благо і одержав благословення від Господа. Господи Боже! Подай, щоб жили ми один з одним у Божому страху Твоєму, бо блаженний чоловік, що боїться Господа, міцно приліпився до заповідей Його. Сильним буде насіння його на землі, рід праведних благословиться. Подай, щоб любили ми більш за все слово Твоє, з радістю слухали і вивчали його, щоб бути нам як дереву, посадженому при потоках вод, що плід свій приносить вчасно і листя його не в'яне; щоб бути як чоловік, що домагається успіху у всіх своїх справах. Подай також, щоб жили ми у мирі та взаєморозумінні, у шлюбному стані нашому любили ми стриманість і чесність і не чинили проти них, щоб у домі нашому жив спокій, і зберегли би ми добре ім'я...

Відповідно до канонічних правил, не дозволяється здійснювати вінчання протягом усіх чотирьох постів, у Сирну седмицю, Великодню седмицю, у період від Різдва Христового до Богоявлення (святки). За благочестивим звичаєм не прийнято здійснювати шлюби напередодні дванадесятих, великих і храмових свят, а також неділь щоб передсвятковий вечір не проходив у гучному весіллі й розвагах, але мати можливість приготуватись до свята чи неділі. Крім того, вінчання не відбувається по вівторках і четвергах (напередодні пісних днів — середи й п'ятниці), а також і у дні Усікновення глави Іоанна Предтечі (11 вересня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня).