Ці святі апостоли були послані Самим Господом Ісусом Христом для благовістя через деякий час після обрання 12-ти апостолів ( Лк. 10, 1-24).
Апостол Сосфен до прийняття християнства був в Коринфі начальником іудейської синагоги. Під час бунту проти апостола Павла він був підданий побоям. Пізніше навернений самим апостолом до віру в Христа і став єпископ в Колофоні.
Пам'ять - 21 грудня (новий стиль).

Преподобний Кирил Челмогорський, просвітитель чуді, народився в місті Білоозеро, був пострижеником обителі преподобного Антонія Римлянина, де 6 років проходив різноманітні послухи, а потім, після трьохлітніх подрожей по пустелям, оселився в дикій Каргопольській стороні.
Тут, за наказом з вище , він обрав за місце постійного перебування гору Челму. Багато скорбот довелося перенести преподобному Кирилу від чуді, але його світлоносне, подвижницьке житіє і лагідні настанови розташували багатьох представників тамтешніх народів прийняти святе Хрещення. В кінці життя преподобний Кирил влаштував обитель і храм на честь Богоявлення Господнього. Преподобний провів на Челмній горі 52 роки і упокоївся у глибокій старості маючи 82 роки.
Пам'ять - 21 грудня (н. ст.).

Святий мученик Парамон і з ним 370 мучеників постраждали за віру в Христа у 250 році при імператорі Декію ( 249-251 рр.). Правитель східних областей Аквіан заточив у темницю 370 християн, примушуючи їх відректися від Христа і принести жертву ідолам. В’язнів піддавали катуванням, надіючись через муки і погрожуванням смертю змусити їх відректися від Христа і поклонитися язичницьким божествам. Один з місцевих жителів, на ім’я Парамон, бачачи муки християн, відкрито викрив жорстокість правителя і сповідав свою віру в Єдиного Істинного Бога, Господа Ісуса Христа. Святому Парамону після найжорстокіших катувань відрубали голову, так само було закатовано і інших 370 мучеників.
Пам'ять - 12 грудня.

Священномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, пресвітер Рустик та диякон Єлевферій вбиті в Галлійскій Лютеції (давня назва Парижа) в 96 році (за іншими даними - в 110 році), під час гоніння за імператора Доміціана (81 - 96). Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і здобув класичну елінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з одним Аполофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп'яття на Хресті Господа Ісуса Христа. "Це або Бог, Творець всього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується", - сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипту, його обрали членом ареопагу (верховного афінського суду).
Пам'ять - 16 жовтня (за новим стилем).

Колись давно, зо кілька сот років тому, у славному містечку Макарові, що неподалік від Києва, сталася радість. У побожній сім’ї козацького сотника Сави та його дружини і Марії народився хлопчик. Назвали його Данилком. Батько - козак Сава - бував удома нечасто, все у військових справах. І тому хлопчик зростав із матір’ю, від якої навчився ніжної любові до людей та до Бога.
Але от виповнилося Данилкові одинадцять років. Давно вже час братися до науки. Вдома навчили, чого вміли, тож послали до Києва, щоб набирався розуму серед інших дітей від мудрих учителів Братської школи. Незабаром хлопчик, завдяки хисту від Бога та власній старанності, перевершив у навчанні всіх однолітків, надто ж йому любилося писати вірші та промови.
4 жовтня - вшанування пам'яті св. Димитрія, митрополита Ростовського

30 вересня вшанування пам'яті свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
Була вже глибока ніч, коли Софія почула умовний стук у двері. Так сповіщали про свій прихід християни з їхньої громади. Впустивши жінку, справді знайому християнку, Софія швидко зачинила двері.
- Софіє, маю тривожні новини, мовила знайома з порога, - хтось написав на вас із доньками донос імператорові. Вас можуть судити як християнок. Можливо, вам варто зникнути з Рима хоч на деякий час, поки мине ця біда. Якщо у вас немає родини у провінції, де ви могли б перебути цю лиху годину, то пресвітер напише листа до когось зі знайомих, і там вас приймуть. Я прийшла від нього, щоб дізнатись, якою буде ваша відповідь, і передати йому...

Святий благовірний князь Олександр Невський (у схимі Олексій) помер по дорозі з Орди у Городці, на Волзі, 14 листопада 1263 року, а 23 листопада 1263 був похований в соборній церкві Різдвяного монастиря міста Володимира. Шанування благовірного князя почалося одразу після його поховання, яке було ознаменоване дивом - святий сам простягнув руку на дозвільну молитву. Нетлінні мощі благовірного князя були відкриті перед Куликівської битвою в 1380 році, і тоді ж встановлено місцеве святкування. 30 серпня 1721 року було вирішено перенести мощі благовірного князя Олександра Невського з Володимира в новозасноване місто на берегах річки Неви Петербург.
Пам'ять - 6 грудня; перенесення мощей - 12 вересня (н.ст.).

...Сталося це на бенкеті, влаштованому Іродом з нагоди свого дня народження. Іродіада потурбувалася, щоб за столами вино лилося рікою, адже, коли людина впивається, то вже не володіє собою та стає подібною до тварини. Саме цього прагнула підступна цариця. Побачивши, що гості та передусім сам господар сп’яніли, Іродіада намовила доньку станцювати для вітчима найзапальніший зі своїх танців. Танець так сподобався Іродові, що він зопалу пообіцяв пасербиці виконати будь-яке її прохання...