Завершується перший тиждень святої Чотиридесятниці, час особливого подвигу і входження у Великий піст. Під кінець першої седмиці Церква бажає зміцнити нас надією, що у нашій боротьбі з дияволом ми не самі, нагадує нам про благодатну поміч, яку отримують християни від свого Творця.В суботу першої седмиці святого Великого посту, ми згадуємо про дивне чудо з коливом святого славного великомученика Феодора Тирона. Історія цієї події така. Коли імператорський трон посів нечестивець Юліан Відступник, названий так через відречення від Христа і повернення до язичництва, то почалось велике гоніння на християн. Та це гоніння не було таким явним, як при інших нечестивих імператорах: Нероні, Максиміані, Діоклітіані та ін. Юліан вирішив піти на хитрість і задумав таємним способом осквернити християн. Пам’ятаючи, що християни на першому тижні Великого посту особливо очищаються і несуть подвиг, звертаючись до Бога, він наказав градоначальнику забрати з ринку звичайні продукти і виставити для продажу їжу, осквернену ідоложертовною кров’ю, що той зі старанністю виконав.






Ще не так давно, 14 січня, ми відзначали пам’ять святителя Василія Великого, сьогодні, 7 лютого, черга святкувати пам’ять святителю Григорію Богослову, а післязавтра, 9 лютого, звершуємо пам’ять перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого, а ще через кілька днів Церква покличе нас святкувати їм, усім трьом, соборну пам’ять. Це відбудеться 12 лютого і називатиметься це свято Собором вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Ось так, майже протягом місяця ми святкуватимемо пам’ять всім трьом святителям окремо і разом. Ми часто посилаємося на їхні думки і висловлювання у своїх працях і проповідях, називаємо їх найбільшими і найвидатнішими отцями і вчителями Церкви і, разом з тим, так мало, майже хрестоматійно, про них знаємо.
Пустельник і засновник чернецтва народився в родині заможних коптів у єгипетському містечку Комі. Коли йому виповнилось двадцять і померли батьки, Антоній залишився із малолітньою сестрою. Якось у храмі він почув: "Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною" (Мф. 19, 21), а згодом - "Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи" (Мф. 6, 34). Вирішивши дотримувати слів Євангелія Антоній роздав усе своє бідним, а сестру віддав на виховання незайманим дівам (монахиням). Сам же поселився неподалік міста разом із невідомим старцем. Згодом Антоній піде у Фіваїдську пустелю. 
Тропар
Тропар, глас 4
Тропар, глас 8
Тропар, глас 4