За царювання імператора Максиміана у фінікійському місті Іліополі жив багатий і знатний чоловік Діоскор. Дружина його померла, і він сам виховував свою єдину дочку Варвару. Будучи переконаним язичником, оберігав свою улюбленицю від впливу християн. Та юна Варвара перейнялася думкою про те, що має бути єдиний Творець всесвіту. Її світлий розум відкидав могутність богів язичників, творіння рук людських, а чутливе серце її шукало невідомого Бога. Коли настав час, батько порадив дочці вийти заміж, але вона відмовилась. Батько спочатку подумав, що на це рішення вплинуло її самітне життя. Він дозволив їй зустрічатись із дівчатами її віку. Серед її подруг були християнки, які розкрили їй суть віри Христової. З великою радістю вона сприйняла звістку про спасіння Сином Божим роду людського. Варвара вирішила теж стати християнкою і невдовзі прийняла святе хрещення від священика, котрий приїхав у її місто з Олександрії.
Коли батько довідався, що його дочка стала християнкою, він побив її, зачинив у кімнаті й поставив біля дверей сторожу. Погрози і побої батька не скорили Варвару. Переконавшись, що не зможе зломити її віри, він у розпачі відвів її до начальника управи Мартіана і сказав йому, що коли вона не покається і не поклониться богам язичників, то той може чинити з нею, що захоче: «Муч її, як хочеш. Я їй не батько, і вона мені не донька!»
Мартіан був розчулений молодістю і вродою Варвари. Він почав її умовляти, аби вона зберегла своє молоде життя. Та свята діва, сповнена любов’ю до Христа, нізащо не погоджувалась визнати богів язичників і заявила Мартіану, що вона готова прийняти мученицьку смерть заради свого Бога і Спасителя. Тоді розгніваний Мартіан наказав її катувати і вкинути до в’язниці. У в’язниці Ісус Христос з’явився до неї і зцілив її рани. Коли її знову привели до Мартіана, то він здивувався, побачивши, що всі рани в неї загоїлись і вона здорова. Він запропонував їй принести жертву богам за своє зцілення.
«Не твої боги зцілили мене, — вигукнула свята Варвара, — мене зцілив Господь Бог Ісус Христос. Йому я з вдячністю поклонюсь і віддам себе в жертву». її знову почали катувати. Вона мужньо зносила тортури. Дівчинка Юліанія, побачивши її мужність, підбігла до Мартіана і голосно заявила, що вона також християнка. її зразу ж схопили, підвісили на дереві разом з святою Варварою і піддали страшним мукам. Після цього обом святим мученицям відрубали голови. Це було в 306 році.
У той же день Діоскор і Мартіан загинули від блискавки під час грози, і від них не залишилося навіть кісток. Мощі святої Великомучениці Варвари знаходились в Києві у Михайлівському Золотоверхому монастирі, куди були перевезені з Царгорода грецькою царівною Варварою, дружиною великого князя. Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі м. Києва.
Рака св. вмц. Варвари у Михайлівському Золотоверхому монастирі м. Києва. Фото 1872 р.
Тропар свята: Варвару святу вшануймо, бо сітки ворожі вона розірвала і, як пташка, визволилася вона з них за допомогою Христа, Великомучениця преславна.
За народною легендою свята Варвара Великомучениця вишила ризи самому Ісусові Христу. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати… Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».
Пам'ять - 17 грудня (новий стиль).
