Була вже глибока ніч, коли Софія почула умовний стук у двері. Так сповіщали про свій прихід християни з їхньої громади. Впустивши жінку, справді знайому християнку, Софія швидко зачинила двері.- Софіє, маю тривожні новини, мовила знайома з порога, - хтось написав на вас із доньками донос імператорові. Вас можуть судити як християнок. Можливо, вам варто зникнути з Рима хоч на деякий час, поки мине ця біда. Якщо у вас немає родини у провінції, де ви могли б перебути цю лиху годину, то пресвітер напише листа до когось зі знайомих, і там вас приймуть. Я прийшла від нього, щоб дізнатись, якою буде ваша відповідь, і передати йому.
Софія на хвилю завмерла, обмірковуючи почуте, а потім сказала:
- Спасибі, але турбуватися нашою долею не варто - ми нікуди не поїдемо. Ми готові до всього. Дивно, що нас ще й досі не арештували. Ми ж не дуже приховуємо, що християни.
- Але ж ваші донечки ще зовсім діти. Найстаршій Вірі - дванадцять, а наймолодшій Любові тільки дев’ять. Імператор не зважає на вік. Він однаково жорстокий з усіма. Як дівчатка зможуть витримати таке випробування?
- Я гадаю, вони будуть достатньо мужніми. Це по-перше. А по-друге, впевнена, доньки самі відмовляться виїжджати з Рима. Спасибі за попередження, але ми залишаємось.
- Мене завжди дивувало, що ви не приховуєте своєї віри. Хоча заради дітей, здавалося б, варто це робити. Ви не приховуєте, що не відправляєте культів римським богам. А це державна справа. За її невиконання карають тяжче, ніж за несплату податків.
- Римляни давно вже самі не вірять у своїх богів, хоча й поклоняються статуям. Вони давно не вірять у світ невидимий, тому їх дратує, що ми в це віримо. Вони вважають, що ми марновірні. Але це наразі не має жодного значення. Передайте пресвітерові, що ми залишаємося.
Софія розповіла про нічний візит своїм донечкам.
- Мамо, ми, звичайно, нікуди не поїдемо. Якщо нас арештують, то ми зможемо добре послужити Господеві. Пам'ятаєш, як бабуся розповідала про апостола Павла — він сам зголосився іти в Рим на суд до імператора для того, щоб cвідчити, що Ісус воскрес і ми воскреснемо з мертвих. Це найкраща справа, яку можна зробити в житті! Бабуся сама чула про це від апостола. Ми маємо чинити так само, як він.
Софія усміхнулася, проте запитала:
- Але ж імператор катуватиме вас, якщо ви не відмовитесь вірити у воскресіння. Як ви це стерпите?
- Що цей дочасний вогонь супроти вогню пекельного? Окрім того, Господь укріпляє вірних. Тому не зважайте на те, що ми малі. Якщо ми зрадимо Господа, то нас замучить вогонь нашої совісті ще тут - однаково жити не зможемо.
Мати поцілувала своїх рішучих донечок, молячи Бога, щоб вони такими ж і залишилися попри всі випробування.
Їх заарештували цього ж дня. Імператор Адріян захотів особисто поговорити з матір’ю та доньками про їхню віру.
- Я чув, ви вірите, що колись воскреснете?
- Саме так. Воскреснемо колись, як воскрес наш Господь Ісус Христос.
- Але як можуть воскреснути ті, хто вже перетворився на попіл і кого вітер розніс по всьому світу?
- Немає нічого неможливого для Того, Хто створив землю й небо з нічого. Немає нікого, подібного до Нього.
- Що? То ви не вірите у божественність імператора?! -закричав розгніваний Адріян. - Ви бунтарі! Ви хочете скинути імператора з трону! Я даю вам останню можливість порятувати себе від мук: або ви принесете жертву римським богам, або потрапите до рук ката!
- Ми не боїмося тортур, - відповіла мати з дітьми. — Господь допоможе нам. А якщо треба, ми готові померти за Нього.
І справді, ні розпечена решітка, ні кипляча смола не заподіяли шкоди мученицям. Врешті-решт імператор наказав відсікти голови сестрам. Матір же він прирік на душевні муки через розлуку з дітьми. Софія два дні не відходила від могили своїх дівчаток, а на третій Господь забрав її душу до Себе.
Так здійснилася мрія Віри, Надії, Любові та матері їх Софії свідчити про Христа і про Його воскресіння. Господь щедро нагородив їх на небесах. І нині Віра, Надія, Любов і Софія служать Господеві тим, що вислуховують молитви людей і допомагають їм у їхніх потребах.
30 вересня вшанування пам'яті свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
Любов Яскал-Лосицька
Більше оповідань на віршів у Осінній книжці.
