Любов є вершина всієї досконалості, а щоб зійти на вершину, треба пройти всі щаблі. Щоб набути любов, любов до Бога, любов до ближнього, треба, насамперед, щоб стали неможливими грубі гріхи.
Чи може людина сріблолюбива, для якої золото бог, чи може чревоугодна, для якої бог чрево, чи може вона набути любов? Звичайно, ні, ніяк не може: вона далека, дуже далека від любові.
Набути любов можуть тільки ті, які стали безпристрасними, тобто звільнилися від усіх пристрастей: від обжерливості, розпусти, гніву, від пристрасті брехні, від пристрасті марнославства і гордості.
Тільки вони, що стали чистими, можуть набути любов.

Святий Лука (Войно-Ясенецький)

Однією із найсерйозніших проблем духовного життя віруючої людини є проблема віри. Більшість людей, вважаючи себе віруючими, абсолютно не мають ніякої віри. Що рухає ними в духовному житті? Чи знають вони про це?
Часом ми навіть не підозрюємо, наскільки сильну владу має марновірство над людиною в її гріховному стані. Багато хто, і навіть, як не дивно, християни, які відвідують церкву не один рік, і не здогадуються, що у своєму духовному житті вони керуються зовсім не вірою, а чистим марновірством.
Що таке марновірства і чому сучасна людина в них вірить - про це в бесіді з настоятелем храму на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» м. Саратова, ігуменом Нектарієм (Морозовим).

Якщо мати сповідається, причащається, вона разом із дитям воцерковляється, сама відроджується і його народжує у Христі. Це освячення, яке здійснюється перш ніж дитя охреститься, має велике значення. Часто думають, якщо дитина не охрещена, а мати при цьому причащається, то спасительна благодать немовляти не торкнеться. Деякі думають, що лише одне хрещення відкриває дію спасительної благодаті на людину і тому не знають, чи треба молитися за нехрещене дитя. А дехто сумнівається в тому, що материнське причастя має велике значення для малюка, що знаходиться ще в материнській утробі.

Кожна віруюча людина, що хрещена в ім’я Святої Трійці, називає себе християнином. Апостол Павло, звертаючись до християн, говорить: “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі” (2 Кор. 13, 5). Тобто, нам постійно треба себе випробовувати, аналізуючи своє життя, задатися запитанням: чи я дійсно християнин? Ви скажете, звісно, всі ми християни, адже, найперше хрещені, відвідуємо Церкву і молимось, іноді читаємо Святе Письмо і намагаємося робити добрі справи. Але книжники і фарисеї також пильно дотримувались приписів закону, однак Господь називає їх поріддям зміїним, пофарбованими гробами, що зовні мали гарний вигляд, а всередині повні всякої нечистоти. Зовні вони дотримувались заповідей, шануючи Бога, а серце їх, душевні почуття були далеко не Божі. “Устами своїми вони Мене шанують, а серце їх далеко від мене” - говорить про Святе Письмо і намагаємося робити добрі справи. Але книжники і фарисеї також пильно дотримувались приписів закону, однак Господь називає їх поріддям зміїним, пофарбованими гробами, що зовні мали гарний вигляд, а всередині повні всякої нечистоти. Зовні вони дотримувались заповідей, шануючи Бога, а серце їх, душевні почуття були далеко не Божі. “Устами своїми вони Мене шанують, а серце їх далеко від мене” - говорить про них Христос. Господь застерігає і нас, кожного віруючого, мовлячи: «Не кожен, хто каже до Мене Господи, Господи, увійде в Царство Боже». Тому то святий апостол і закликає християн усіх віків випробовувати себе, чи з зовнішніми ознаками християнства ми внутрішньо шануємо Господа? Чи належить наше серце Христу, тому хто віддав за нас своє життя, пролив Свою Кров.

Ексклюзивне інтерв'ю лідера українського рок-гурту «С.К.А.Й.» Олега Собчука для Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua.

В Українському Православ’ї відбулася визначна та непересічна подія – Тридцятого вересня цього року Православні архієреї Львівщини виступили з спільним зверненням що до проблем з «передачі державою комплексу споруд по вул. Пекарській, 57, у місті Львові, що раніше використовувалися одним із військових структур, для потреб Української Православної Церкви».
Ця знакова подія показала всім нам, що почалося дійсне об’єднання тих, хто відчуває гостру тривогу та біль за долю Українського Православ’я. Глибока віра дозволила Високопреосвященним владикам стати вище всього тлінного та земного та спільно, у справжній братській любові, виступити у підтримку Львівської єпархії Української Православної Церкви...
У нас є тільки один шлях до Єдності Українського Православ’я. Це шлях – Євангельської доброзичливої взаємодії з братами-архіпастирями УПЦ та УАПЦ, чесного та відкритого, гласного обговорення з ними складних і спірних питань, шлях соборного єднання для розвитку та оборони нашої Святої Православної віри. Ми усі мусимо зрозуміти – прийшов час переходити від слів до справи. Якщо ми негайно, спільно не візьмемося за справу об’єднання, як що не знайдемо нові дієві форми співпраці, ми можемо втратити все.

Ми пропонуємо учасникам розглянути питання, пов’язані з проблемою осмислення незмінних християнських цінностей та їх впливу на розвиток догматичного, морального та екклезіологічного вчення Церкви у контексті історично-культурного становлення суспільства.
Основна тема конференції передбачає розгляд широкого спектру питань: догматичних, моральних, філософських, історичних, культурологічних, мистецьких тощо.
Заявки на участь (форма додається), тези доповідей та (або) статті прохання надсилати до 1 листопада 2013 року на адресу Львівської православної богословської академії: вул. Лисенка, 43, м. Львів, 79008, Україна, або електронною поштою lozynskyy@rambler.ru

Хто віддаляється від світла не шкодить ніскільки світлу, а самому собі дуже багато, поринаючи у тьму; так і звиклий нехтувати Всемогутньою силою, їй не шкодить ніскільки, а самому собі завдає крайньої шкоди. Бог і погрожує нам покараннями, і часто посилає їх - не для того, щоб помститися за Себе, але щоб нас притягнути до Себе. Бо і лікар не нарікає і не ображається на образи від хворих, але всіляко намагається зупинити їх безчинства, маючи на увазі не свою, а їх користь; і якщо вони покажуть хоч трохи розсудливості, він радіє і веселиться, і тим сильніші призначає ліки, не для того, щоб помститися їм за колишнє, але щоб зробити більше користі і довести їх до повного видужання. Так і Бог, коли ми впадемо в крайнє безумство, і говорить і робить все не з помсти за колишнє, але бажаючи позбавити нас від недуги, в чому можна переконатися і за допомогою здорового глузду.
Святий Іоан Золотоустий

Нині між нами можна зустріти багато людей, які під час хвороб залишають надію на Бога й на допомогу лікарів і шукають допомогу в так званих чародіїв, екстрасенсів і ворожбитів. Сумно дивитися, як хвора людина приходить до якого-небудь брехуна, під дією його темних сил віддає йому останню копійку, принижується перед ним, благоговіє, мало не боготворить. За допомогою до ворожби і гадання звертаються не тільки невіруючі, а й християни. Де ж у вас, мої дорогі, після цього наш Господь, Заступник і Помічник? Де дана при хрещенні обіцянка відречення від сатани і всіх його слуг? Які після цього ви християни?

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбудеться ХРЕСНА ХОДА з Івано-Франківська до Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря.
Початок Хресної ходи 5.07.2013 р.Б. о 15.00 год. від Свято-Троїцького Кафедрального Собору м. Івано-Франківськ до м. Богородчани, розташування, вечеря, молитва, ночівля у храмі та в наметах (20 км).
6.07. 2013 о 8.00 – вихід з м. Богородчани до Манявського монастиря (20 км). Прихід в монастир, розташування і Всенічне бдіння (поч. о 16.30), вечеря і нічна літургія, яка розпочнеться о 23:00. Після літургії відбудеться Хресна хода до Блаженного каменя, де буде відслужено акафіст Прпп. Іову та Феодосію Манявським.
Запрошуємо духовенство, православну молодь, вихованців парафіяльних недільних шкіл та усіх бажаючих віком від 16 років!

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.

Люди не готувалися належним чином до участі в Євхаристії. Люди жили неєвангельським життям. І тому для того, щоб виправити їх, Церква стала говорити: ви не можете приступати до таїнств, якщо ви не приготувалися належним чином! Якщо ви не живете добродійно, ви не повинні приймати участь в Євхаристії! Але як виправити це? Сказати: «Не приходьте» - або: «Змініть своє життя»? Мета корективи - зміна життя, а не утримання від причастя.
Отже, те, що ми сьогодні маємо, цю корективу, яка спотворила реальність. Тепер, замість того щоб приступати до Євхаристії, що є природним для участі в літургії, це стало рідкісним винятком. Ви запитуєте: як щодо частого причастя? Людина повинна жити так, якщо б вона повсякчас приступала до Євхаристії. Якщо ми образили когось, ми повинні залишити все і попросити вибачення. Ми повинні постійно молитися. Ми повинні жити за Євангелієм. Ось що вимагає виправлення, а не те, йдете ви чи не йдете до причастя.
Схиархімандрит Іоаким (Парр)