Самі ранні згадування про сходження Благодатного вогню на Гріб Господень у Єрусалимі в переддень Воскресіння Христового зустрічаються в Григорія Ниського, Євсевія й Сильвії Аквітанської і датуються IV століттям. У них є опис сходжень Благодатного вогню.
За свідченням святих отців, нетварне Світло освітило Гріб Господній незабаром після Воскресіння Христа, що побачив один з апостолів Петро.

«Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 3:2). Ці слова були сказані св. Іоаном Христителем всім очікуючим Христа людям. Ці слова обернені і до нас, брати і сестри, і ми готуємося прийняти в своє серце, в свою душу Господа нашого Ісуса Христа в Пречистому Його Тілі і Животворящій Крові.

Питання, поставлене в назві статті, останнім часом придбало велику актуальність. На багатьох інтернеті-форумах опубліковані здивовані питання жінок до священнослужителів, на якій богословській підставі у відповідальні періоди життя їх відлучають від Євхаристії, а часто навіть і просто від ходіння в Церкву.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

Здавна підготовка до причастя називається говінням. Готуючись з'єднатися з Христом у таїнстві Євхаристії, православний повинен підготувати свої душу і тіло до гідної зустрічі з Господом. Готуючи тіло, людина протягом тижня чи трьох днів (у залежності від частоти причащання, віку, здоров'я) утримується від скоромної їжі (м'яса, молочних, тваринних, рибних продуктів), їсть овочі, фрукти, каші, макаронні вироби, також утримується від подружньої (інтимної) близькості, від різного роду розваг і веселощів.

Пасха — настільки радісне, світле свято весняної юності людства, що мимоволі забуваєш про все похмуре і неприємне. На тлі загального захвату життя не думаєш про те, що у Воскресінні ми зустрічаємо Христа, Який тільки що побував в пеклі. Нам здається, що все вже позаду, але насправді наша дорога з пекла, наш «песах» — проходження — від смерті до життя лише починається.

Бути святим легко. І не варто саркастично посміхатися. Запитаєте, як? Та дуже просто! Ось, наприклад, я — дуже милосердна, жаліслива, чутлива до чужого горя і легка на підйом для допомоги ближньому... Недавно до мене на вокзалі підійшла бабуся. Пальтечко на ній стареньке, зношене, хусточка тонюсінька і стара. Ледве дошкандибавши до мене, вона ні про що не просила — просто перехрестилася і мовчала. Не вірю я, що це була один з тих жебраків, про яких зараз віщає телебачення. Звичайно, мені стало її шалено шкода, на очах заблищали сльози, в носі защипало. Подумати лише, напевно, вона була очевидцем Першої світової. І ось цей колись стовп Вітчизни стояв переді мною стовпом убогості і старості.

Приступаючи до сповіді, потрібно необхідним чином приготуватися. Згадай всі свої гріхи, які вчинив вільно чи невільно. Потрібно уважніше переглянути все своє життя, щоб, по можливості, згадати всі гріхи, не тільки зроблені з часу минулої сповіді, але й давні, через забудькуватість, або ще гірше – неправдивий сором – не сповідувані. Якщо важко запам’ятати всі згадані гріхи – можна їх записати на папірець, щоб по цих записах нагадати їх собі під час сповіді. Необхідно уважно вислухати молитви на початку сповіді, а потім, якщо є багато сповідників, необхідно зачекати своєї черги. Підходячи до сповіді треба уважно прочитати наступну молитву: «Всі тайни свого серця я розкриваю перед Тобою, Суддею моїм. Отож, зглянься на покору мою, зглянься на смуток мій, зглянься на покаяння моє і помилуй мене, Милосердний Боже отців наших». Потім з покорою серця потрібно підійти до Хреста та Євангелія, перехреститися, поцілувати їх, схилити свою голову та почати сповідування своїх гріхів.

Дехто з наближених, на випадок наступаючого Великого посту, запитали преосвященного Антонія: «Як, святителю, проводити Великий піст?" На що преосвященний сказав: "Ходіть до церкви. Наша Мати Церква навчить нас, як проводити Великий піст. З молитвою з'єднайте утримання від заборонених Церквою наїдків, з посильною милостинею, а з милостинею любов, смирення та інші святі чесноти. Потрібно поговіти, посповідатися, причаститися Святих Христових Таїн, й так, ради спасіння підготувавшись, зустріти в небесній, невимовній радості Світле Воскресіння Христове».

Для мене миттю повороту була одна німа зустріч в Троїце-Сергієвій Лаврі. У той раз — а це було десь на початку 1982 року — я виявився там ще в якості студента кафедри атеїзму і комсомольського активіста. Треба було супроводжувати групу угорських студентів, що приїхали по обміну в наш МГУ. Служби я не запам'ятав, архітектурою і історією цікавився мало.

До воріт Царства Божого приставлені особливі воротарі, які будуть перевіряти наш із вами внутрішній багаж.
Чим він наповнений? Чого більше в нашому серці: доброго чи поганого?Буде потрібна чимала кількість чеснот, щоб пропустити нас у Царство Небесне, у життя майбутнього віку.
А ми, якщо уважно оглянемо свій багаж, напевно виявимо, що чеснот у нас удень із вогнем не знайдеш, зате гріхів, мабуть, не охопиш у свої обійми.