Апостоли дивилися на Христа і навчалися від Нього. Те, чому навчилися, вони передали Церкві. Це називається Переданням. Отож, як навчитися смиренню від Христа, Який говорить: “Навчіться від Мене, бо Я тихий і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим” (Матв. 11).

Віра...
Вона є початком і кінцем. Вона є джерелом сили та ліками від незгод. Вона є самим життям.
Але водночас вона буває неоднаковою, інколи навіть протилежною. І ці протилежності йменують “іншу" віру схибленою, позбавленою правди. Понад це вони застосовують фізичні, психологічні, духовні прояви сили для подолання незрозумілих їм викривлень або, що простіше, для їх усунення разом з носіями “іншої" віри. Всі “віри" різняться не лише метою, станом, а й засобами. У цьому разі вони різнитимуться і результатами. Власне сама віра передбачає досягнення тих або інших результатів. Хтось будував “рай на Землі” (а нашому поколінню такий будівничий відомий під личиною комуніста), хтось “визволяв” гріб Госиодній, а хтось жив і неекспансивнимм намірами — відшукував щастя у свої власній оселі-сім’ї. Тому не може бути кого-небудь без віри, НЕ МОЖЕ.

Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. Приходячи на сповідь, кожен має розуміти, що у Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаяні гріхи.

У міру потреби церковні люди звертаються до Таїнства Покаяння. Відбувається це в храмі у присутності священика, який після того, як вислухає сповідь віруючого, читає над ним розрішительну молитву та Богом даною владою відпускає гріхи. Таке покаяння можна назвати храмовим.

За церковними канонами, дитина з семирічного віку вже мусить приступати до Таїнства Покаяння. Але у сповіді, як і в будь-якому іншому Таїнстві Церкві, благодатне преображення людини Божою милістю буде найбільшим, якщо той, хто приступає до нього, робитиме це свідомо і щиро.
Коли дитина або підліток не має бажання сповідатися або навіть реагує на таке пропонування з боязню, агресивністю, примушувати його не слід. Треба поступово, з любов'ю та терпінням виховувати в дитині шанобливе ставлення до християнських традицій, пояснювати їй важливість церковного життя, яке не мислиться без участі в Таїнствах, найважливішими з яких є Сповідь та Причастя.

Кожен священик у Таїнстві Рукоположення отримує благодатний дар відпускати гріхи. Всякий пастир, котрий перебуває у спілкуванні з Церквою, може приймати сповідь та Богом даною владою прощати гріхи людині, яка в них кається. Тому сповідь у різних священиків ніяк не впливає на дійсність цього Таїнства.

Традиційно єпитимію, тобто духовний послух після покаяння для подолання гріха, на людину покладає священик. Він бачить, яка саме за змістом має бути єпитимія. Якщо людина духовно зріла, вона отримує один послух, якщо новоначальна у вірі - інший. Усе залежить від її готовності виконувати моральний подвиг, особистих якостей та здібностей.

В окремих випадках священнослужитель може не відразу відпустити гріхи людині, яка сповідається. Якщо гріхи постійно повторюються або є найбільш тяжкими, вони, за рішенням духовника, можуть бути пробачені тільки після виконання особливого послуху - єпитимії.

Як і в багатьох обставинах, що трапляються у житті людини, тут потрібно дотримуватися так званої «золотої середини».

Під час сповіді важливо уникнути двох крайнощів. Перша - це коли ми буваємо настільки небагатослівними, що за нашою стислістю ховається суть скоєного. Коли узагальнюємо конкретні гріхи, та намагаємося лише формально викласти їх за допомогою широких понять. Тобто коли людина говорить, що согрішила, наприклад, неуважністю, а сказати, що ця неуважність призвела до серйозних проблем інших людей, не вважає потрібним.

Колись дерево пізнання добра і зла, що росло в Едемському саду, стало причиною гріховного упадку наших прародичів, унаслідок чого людину спостигла справедлива кара за її провину перед найсвятішим Богом. Друге ж – дерево Життя, Хрест Господній, на якому Божий Син показав світові безмежну любов, задля примирення людини з Богом помираючи за злочини світу. Усі, хто з любов’ю споживає плоди цього дерева, – одержують спасіння і життя вічне.

За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостійним Таїнством. Воно може здійснюватися як під час богослужінь, так і окремо від них. Якщо людина готова до сповіді, має бажання і необхідність каятися, вона може в будь-який час прийти до церкви та отримати від священика відпущення гріхів. Але сповідь при цьому не повинна бути поспішною, викликаною тимчасовим поривом. Ознака істинного каяття - осмисленість та щирість.