В одному гірському селі жив дуже мудрий священик. Мав він дочку Олесю. Гарна була дівчинка, розумна, добре вчилася. Серце мала чуйне, не цуралася бідних дітей і часто з бідними пастушками гралася.
Підросла Олеся і задивився на неї бідний пастух Любомир. І його дівчина сподобала. Каже одного разу леґінь до дівчини:
Ти вийдеш за мене? Я в неділю старостів пришлю.
- Присилай, опустила дівчина очі.
Прийшов Любомир в неділю з такими самими бідними пастухами сватати священикову дочку. Вислухав їх святий отець та й каже:
- Ти, Любомире, хлопець чемний, робітний, то не пропадеш на світі. Знайдеш собі таку саму просту робітну дівчину та й будеш з нею щасливий. А наша дочка має багато вчитися.

Успенський піст є особливим. Присвячений Успінню Богородиці, він покликаний навернути християн до роздумів про Божу Матір, про її життя і приклад для усіх нас. І одразу спадає на думку слово «спокій». За своєї земної мандрівки Богородиця була смиренною, перебувала у душевному спокої; у ньому Вона й заснула, а тепер дарує його тим, хто приходить до неї із щирою молитвою. То ж недарма, саме з нагоди Успенського посту, Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев'янучий Цвіт" щороку організовує молодіжну прощу до цілющого джерела у с. Заглина Жовківського благочиння.

Паломницький центр "Покров" оголошує початок безстрокової благочинної акції ''Паломництво для незрячих'', мета якої - збір коштів для організації подорожей незрячих людей до святих місць України.
З благословення Високопреосвященого митрополита Львівського і Сокальського Димитрія голова паломницького центру "Покров" ієрей Роман Мануляк вже кілька років поспіль опікується незрячими Львівської єпархії і є їхнім духівником. Великою радістю для них є проведення творчих та поетичних вечорів, відвідини духівником та спілкування на різні теми. Нещодавно великою радістю для них був візит їхнього духівника у ролі святого Миколая зі скромними, але водночас дуже приємними подарунками, мандрівка якого до незрячих стала можливою завдяки меценатам.

Волинський літописець залишив нам опис зовнішності і характеру Володимира Васильковича: «Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги. Голос же в нього був низький і нижня губа дебела. Говорив він ясно [словами] зі [Святих] книг, тому що був філософ великий. І ловець він [був] умілий і хоробрий. [Був] він кроткий, смиренний, незлобивий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив [хмільного] зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений. Особливо ж старався він про милостиню, [і] про монастирі подбав, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив. На весь [бо] церковний чин і на церковників одкрив був йому Бог серце і очі, і не затьмарював він ума свого п’янством, і кормителем він був ченцям, і черницям, і вбогим, і всякому стану він яко улюблений отець був.
Пам’ять благовірного князя Володимира Васильковича, як місцевошанованого Волинського краю, відзначається в день його упокоєння 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) грудня та в день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

В Ужгородській українській богословській академії ім. Святих Кирила і Мефодія відбувся науковий круглий стіл «Шляхи подолання релігійного розколу та об’єднання Церков в Україні». Організататорами виступили Міжнародна академія богословських наук, Карпатський університет ім. Августина Волошина та Ужгородська українська богословська академія ім. Святих Кирила і Мефодія. Участь взяли представники вищих духовних шкіл УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ МП, а також представники державної влади і громадських організацій.

Спекотне серпневе сонце перекотилося далеко за полудень. Здавалося, розпечене повітря загусло і від того було важко рухатися. Проте косарі у полі жваво працювали, і скошене жито покірно стелилося на землю. У їхніх рухах зовсім не відчувалося ні млявості, ані сонливості. Певно, вояки, скучивши за звичною селянською працею, спішили надолужити втрачене у ці короткі дні, коли вийшли з лісів допомогти землякам зібрати збіжжя, - тому не відчували втоми. А десь далеко чувся розмірений і спокійний дзвін.
– А-го-гов, друже Камінний, - гукав хтось позаду жниварів. До високого кремезного женця прямував літній чоловік. – Друже Камінний, мабуть, треба завершувати. Дзвін уже кличе на святкову всенічну.

З-за обрію червоним яблуком викотилося сонце. Ще мить, і воно, сипонувши навсібіч яскравими променями, налилося золотом. Череда корів розбрелася долиною. А малі пастухи, збиваючи ранкову росу, стали гратися в хованки серед поодиноких кущів, що на пагорбі...
Василько мало не спіткнувся - якесь дивне світло засліпило його.
- Хлопці! Дивіться! - показав він рукою вдалечінь.
- Що це?!
- Тю на тебе! - засміялися старші. - Ото дивак! Ти придивись добре! Це ж бані Почаївської лаври на сонці виблискують.
- А що, вона так близько?
- Та яке близько? Двадцять п'ять кілометрів. А видно звідсіля, бо ж на пагорбі збудована та й сама височенька.

Благовірний князь Київський і наш першомученик Оскольд народився приблизно у 30-х роках ІХ ст. і був по прямій лінії нащадком роду києвичів – династії князівської, родоначальником якої був славний князь Кий, що заснував наше першопрестольне місто Київ. Про це ми довідуємося з давніх наших літописів та від польських хроністів – Яна Длугоша (ХV ст.) та Мацея Стрийковського (ХVI ст.). Вони ж, взявши до уваги давні руські літописи і джерела, які до нас не дійшли, встановили, що князь Оскольд був останнім правителем Руси із князівського роду києвичів. Походження його імені є досить давнім: від землеробського народу, що жив у Подніпров’ї і називав себе сколотами. Про них писав античний вчений Геродот.
Пам’ять благовірного князя Оскольда, святого першомученика Київського, відзначається в неділю 2-гу після П’ятидесятниці, у день Собору всіх святих, що в землі українській просяяли, як перехідне святкування.

У видавництві "Братське" з'явилась новинка - "Молитовник для молоді". 152 сторінки. Тверда палітурка. Тиснення. Друк в один колір (темно-коричневий). В оформленні молитовника використані ікони з Місяцеслова, який надрукував у 1628-1629-х роках у Києво-Печерській лаврі Памво Беринда.
У даному молитовнику містяться не тільки ранішні та вечірні правила, але й чимало молитов на щоденну потребу молодої людини, яка навчається, працює, вже одружена або ще тільки шукає собі пари.
Крім цього, у виданні подано текст Божественної Літургії святого Іоана Золотоустого з поясненням складних термінів та ключових моментів відправи, а також корисні поради і молитви для тих, хто готується взяти участь у таїнствах Покаяння і Причастя".
Замовляти «На Великдень» та інші книжки видавництва можна за телефоном (098) 435-53-10, (095) 010-35-46 (Богдан) або на електронну скриньку agape.kyiv@gmail.com

Невидима дія благодаті, що передається через таїнство шлюбу тим, хто вінчається, полягає втому, що вона, як говорить Апостол, творить союз їх великою Тайною, оскільки робить його прообразом союзу Христа із Церквою: «Ця таємниця велика, говорить Апостол, я говорю про Христа і про Церкву» (Еф. 5,32). Відповідно благодать ця освячує і одухотворяє шлюбний союз двох осіб тому, що святий і духовний союз Христа і Церкви. Тому Апостол і говорить про християнський шлюб: "чесний шлюб і ложе непорочне"(Евр.13,4) і заповідає християнському подружжю: "Бо це є воля Божа, освячення ваше, щоб ви береглися від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості і честі" (1Сол. 4,34).
У чинопослідування Таїнства входить читання Євангелія. В ньому говориться про присутність Господа Ісуса на весіллі у Кані Галілейській. Тут Господь здійснює Своє перше чудо - перетворення води у вино. Прекрасно про це пише Іван Златоуст: "Не тільки Своєю присутністю, але і дарунком прикрасив Він весільну гостину. Своєю святою участю на весіллі Він освятив вінчання, мета якого - продовження роду. На весілля прийшов Той, Хто Сам є бажання і радість усіх. Прийшов, щоб благословити народження дітей, щоб зняти прокляття, дане жінці".