О, він тепер добре тримається на риштуванні. Та що на риштуванні, де твердо стоїш обома ногами, і відерце з фарбою, інструмент є куди поставити. Він учора півдня на отій довгій хиткій драбині працював і так захопився роботою, що мало не оступився, але навіть злякатися не встиг, бо вже нога сама на щаблинку зручне місце знайшла. Він учора промальовував оперення на крилах янгола. Ото, певна річ, святий охоронець і не дав йому впасти - підтримав своїми білими старанно окресленими його рукою крильми. А сьогодні хлопець має інше завдання - різними відтінками білил і блакиті відтворити одяг святого апостола Петра. На перший погляд здається, що це неважко, але він лише навчається іконописної премудрості. Тож має особливо постаратися. щоб вийшло так, як порадив отець Григорій - майстер, що прибув на київські пагорби з трьома своїми товаришами із самого Константинополя. їх запросив ігумен Печерського монастиря преподобний Никон, аби відомі умільці розписали новозбудовану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, що пишно і світло звелася до неба золотими хрестами над дніпровим схилом.Заморські майстри працюють вправно і секретами художньої праці охоче діляться з усіма зацікавленими. А хлопчина вчитися не лінується. Жодна справа його так не вабила, як малювання. Він завжди любив спостерігати за природою, людьми, життям навколо себе і не один раз у такі хвилини подумки прикидав - як би побачене зобразити на пергаменті чи на дошці, щоб малюнок заграв усіма живими барвами й відтінками, був виразний у лініях і формах. А то брав до рук вуглину або крейду, знаходив підходящу дерев'яну чи кам'яну яку площину та й нумо малювати, та так, що усі, хто бачив, дивувалися, впізнаючи в мереживі ліній постать батька, схиленого над Біблією, м'які риси маминого обличчя, сусідів і знайомих. Має син талант до богоугодної справи, вирішили батьки, тож хай опановує іконописне ремесло. І, на радість хлопцеві, віддали його вчитися до Печерського монастиря.
Сьогодні він, стоячи на риштуванні, ретельно кладе пензлем мазок до мазка та ще й встигає позирати вправо, де константинопольський маляр Григорій натхненно і впевнено творить лик Божої матері. І так йому це гарно вдається, що всі, хто зібрався в церкві, із захопленням стежать за тим дійством: робітники й ченці, учні, ігумен, що нагодився в супроводі декількох пишно одягнених мужів (певно, від самого князя Всеволода Ярославовича). Преподобний Никон весь аж проміниться від задоволення. І раптом - о диво! Із уст Пречистої вилетів сліпучо-білий голуб! Голосно затріпотів крилами. У юного живописця від збентеження інструменти випали з рук, ноги підломились. А голуб провиддям неземним зробив одне коло під банею над принишклими людьми, що одне за одним мимоволі опускалися на коліна, молитовно простягали руки догори, упевнившись у великій милості наяву узріти Божого Духа у вигляді голубиному. Птах, зробивши три кола, осяяв церкву яскравим небесним світлом, на мить тріпотливо застиг біля дошки, що її підготували для писання ікони Ісуса Христа. і на очах усіх присутніх розчинився в ній, розтанув на дерев'яній поверхні. І відразу ж перед завмерлими у подиві й благоговінні людьми на дошці виразно яскравими барвами почав проступати лик Спасителя, суворий, одухотворений у Своїй божественній красі.
- Дякуймо Богу, що сподобив своєю милістю, дав можливість бути свідками щедрої і дивної благодаті, яка зійшла з небес на новозбудовану церкву, на її творців, прихожан, на слуг Божих, промовив преподобний отець Никон. Лиця свідків дива світилися радістю. Церковний дзвін урочисто, піднесено скликав киян до церкви на службу.- Отче, схвильований хлопець підійшов до ігумена того ж дня, - благословіть стати послушником у монастирі, аби згодом у чернечому чині молитвою і повсякденно служити нашому Спасу.
- Хай Бог благословляє, - відповів згодою преподобний.
Через якийсь час його мрія здійснилася: він став ченцем Києво-Печерського монастиря, отримавши ім'я Аліпій, згодом був висвячений на священика. Жив праведно й добродійно. Багато молився і невтомно працював. Його вміння писати ікони називали чудотворним. Образи, написані рукою Аліпія, вражали кожного своєю нетлінною красою - кажуть, святому допомагали в роботі ангели. Тож не дивно, що іконописець мав багато замовлень від охочих придбати саме його творіння. Отримані від продажу ікон гроші Аліпій ділив на три частини, одну з яких тратив на придбання фарб та інших потрібних для ремесла матеріалів, другу віддавав на монастирські потреби, а третю - роздавав бідним.
З часом у святого Аліпія з'явився ще один талант - лікувати хворих. Серед інших якось звернувся до нього по допомогу й київський боярин, хворий на проказу. Давня недуга завдавала чоловікові постійних мук. Тіло його було покрите болючими виразками. Він лікувався в найкращих лікарів, над ним чаклували хвалені знахарі, але все марно. Хвороба прогресувала. Нарешті друзі порадили нещасному піти до Аліпія.
За вірою твоєю буде тобі дароване Богом зцілення, - мовив хворому праведний чернець і найперше прийняв його сповідь, щоб загоїлися душевні виразки, а потім іконописною фарбою змастив усі тілесні рани і струпи. Причастивши недужого, омив його виснажене хворобою тіло свяченою водою. І відразу ж здоров'я повернулось до страждальця, виразки загоїлись, біль вщух. Боярин, не тямлячи себе від радощів, дякував Господеві та Аліпію за чудодійне зцілення. Так у славу Божу святий Аліпій допомагав усім недужим і немічним, які приходили до нього.
Донині святий Аліпій опікується хрещеним людом - всім, хто припадає до його мощів з вірою, дарує він зцілення й допомогу в різних потребах. А мощі преподобного спочивають у Ближніх печерах. І часто до них приходять живописці, які тільки починають свій шлях у мистецтві. Вони просять у святого навчити їх такого самовідданого служіння, яким послужив Богові він, преподобний Аліпій-іконописець.
30 серпня – вшанування пам’яті прп. Аліпія, іконописця Печерського.
Неоніла Диб'як
Більше оповідань на віршів у ЛІТНІЙ КНИЖЦІ.
