Існує один парадокс будь-якої деспотичної системи. Ніхто не встановлював деспотичні системи, якої лозунгом був би той, що вони дійсно збираються нас поневолити. Такою є стратегія Сатани, щоб зробити рабами все людство. В цій статті я не буду розглядати всі минулі “винаходи” Диявола. Також я не буду тут роздумувати про конспірологію та вивчати те, що є неочевидним.
Існує в Диявола така тактика: чорне називати білем, рабство або сваволю називати свободою, а зло добром. Демократія таким чином перетворюється на охлократію (з грец. ohlokratia – влада натовпу). Згідно позиції охлократії толерувати можна все, окрім християнських цінностей. А це породжує людський егоїзм, а також “свободу”, яка означає те, що я можу робити і дозволити робити собі все, що я хочу.
Габріела Кубі у своїй книжці “Гендерна революція: релятивізм у дії” пише: «Статеву відмінність чоловіка та жінки називають соціальним конструктом, а саме винаходом гетеросексуального патріархату. Так начебто через це не лише меншість зазнає пригнічення та дискримінації, а й несправедливо обмежується свобода людини в цілому»[1].

Людське щастя сьогодні полягає в тому, щоб розважатися. Розважатися це означає отримувати задоволення від вживання і споживання товарів, видовищ, їжі, напоїв, сигарет, людей, лекцій, книг, кінокартин - все споживається, поглинається. Світ це один великий предмет нашого апетиту, велике яблуко, велика пляшка, великі груди; ми - споживачі, що вічно чогось чекають, вічно на щось сподіваються - і вічно розчаровані. Наш характер пристосований до того, щоб обмінювати і отримувати, торгувати і споживати; всі предмети, як духовні, так і матеріальні, стають предметом обміну та споживання....

Любов можлива, тільки якщо дві людини пов'язані один з одним центрами існування, а значить кожен з них сприймає себе з глибини свого існування. Тільки в такому «центральному переживанні» складається людська реальність, тільки тут життєвість, тільки тут основа любові. Любов, так пережита, це постійний ризик, це стан не відпочинку, а руху, зростання, роботи спільно; наявність гармонії чи конфлікту, радості чи смутку є вторинним по відношенню до основного факту, що дві людини відчувають повноту свого існування, в єдності один з одним кожен з них знаходить себе, а не втрачає. Є тільки один доказ наявності любові: глибина відносин, життєвість і сила кожного з люблячих: це плід, за яким розпізнається любов.

У попередній статті ми розпочали публікацію цікавої лекції отця Михайла Садовського на тему «Таїнства Православної Церкви» із із бесіди у вересні, в якій подали розповідь про Таїнство Хрещення. Сьогодні публікуємо продовження лекції.

Святий мученик Парамон і з ним 370 мучеників постраждали за віру в Христа у 250 році при імператорі Декію ( 249-251 рр.). Правитель східних областей Аквіан заточив у темницю 370 християн, примушуючи їх відректися від Христа і принести жертву ідолам. В’язнів піддавали катуванням, надіючись через муки і погрожуванням смертю змусити їх відректися від Христа і поклонитися язичницьким божествам. Один з місцевих жителів, на ім’я Парамон, бачачи муки християн, відкрито викрив жорстокість правителя і сповідав свою віру в Єдиного Істинного Бога, Господа Ісуса Христа. Святому Парамону після найжорстокіших катувань відрубали голову, так само було закатовано і інших 370 мучеників.
Пам'ять - 12 грудня.

Керуючий Львівською, Рівненсько- Волинською та Таврійською єпархіями УАПЦ разом із священнослужителями та вірними даних єпархій, засуджує насильницькі дії влади проти населення, особливо над українською молоддю в ніч з 29 на 30 листопада які мирно перебували на Київському євромайдані. Важко збагнути і прикрим є той факт, що вища влада нашої Країни та силові структури просячи вибачення і обіцяючи за декілька днів розслідувати та покарати винних у побитті молоді, журналістів а натомість роблять інше, миттєво порушила судові справи відносно людей що стояли на майдані а ті що примінили силу до людей не покарані досі.
Ми закликаємо владу не застосовувати насильницькі методи до громадян України котрі мирно висловлювали свою думку, прислухатись до вимог людей та почати переговори для врегулювання протистояння без насильства й пролиття крові.

Ми стримували себе і молились Богові за напоумлення цієї влади, коли вона через коліно, нелегітимно змінювала конституційний устрій держави під свої егоїстичні потреби, коли переформатовувалась більшість в Верховній Раді всупереч політичним поглядам виборців, коли всі важливі для країни законодавчі акти приймалися завдяки «кнопкодавству», тобто неприховано в незаконний спосіб. Ми не виходили за рамки закону, коли спостерігали, як влада податками нищить середній бізнес – основу економіки всіх розвинених країн світу. В Писанні сказано: «Не в’яжи рота волові, що молотить». Але у працюючих на себе людей всіма правдами і неправдами забирали останнє, аби потім будувати незрозумілі гелікоптерні майданчики, придбавати автопарки класу люкс для чиновників та ремонтувати дороги втридорога. Мабуть, не було жодної заповіді, яку б можновладці не порушили.І весь цей час наш народ намагався жити далі, працюючи і сподіваючись тільки на себе.

Митрополит Львівський УАПЦ Макарій, декани, духовенство та миряни Львівської єпархії засвідчують свою підтримку євроінтеграційним прагненням українців та осуджують насильницькі дії влади проти мирних громадян на столичному Майдані Незалежності.
Владика Макарій відразу після вищезгаданих трагічних подій, 30 листопада закликав деканів та священиків не залишатися байдужими, осудив дії силовиків та назвав їх злочином влади проти молоді. Митрополит зобов’язав духовенство донести його позицію до людей та закликав до спільної молитви за всіх учасників акцій непокори злочинній владі, за визволення ув’язнених і зцілення постраждалих та за Україну, її краще майбутнє у колі незалежних держав об’єднаної Європи.

З особливим жалем і острахом спостерігаю за ситуацією, що склалася останніми днями в нашій державі! Свята Церква, звісно, не може приймати участі у політичних процес, оскільки Вона Богом встановлений організм, що сполучає цей світ із світом Небесним. Відомо, що Українська Православна Церква засудила політичне Православ’я, чим привела у відповідність Закони України про відокремлення Церкви та Держави і свою Апостольську місію в сучасному світі.
В той самий час, Церква – єдине джерело істини, яка завжди була і залишиться невідступною від Євангельського вчення. Свята Православна Церква об’єднує вірян з різними політичними переконаннями, на які вони мають право, як повноцінні громадяни своєї Батьківщини. Але неможливо спокійно спостерігати за тим, як насилля і ненависть набирають колосальних масштабів і починають володіти чадами однієї Церкви різних соціальних і посадових статусів!

Церква завжди засуджувала і ніколи не вважатиме допустимим застосування сили проти будь-кого і за будь-яких обставин, а особливо проти мирного населення. Це, перш за все, суперечить Христовому закону любові, а отже є неприйнятним у християнському суспільстві.
Разом із цим духовно радію за монахів Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва, намісником якого я був протягом майже десяти років, з 2000 по 2009 роки, та пишаюсь їхнім вчинком як взірцем вияву справжньої мужності і любові стосовно своїх ближніх, звершенням діл тілесного і духовного милосердя, щодо безвинно переслідуваних учасників мітингу на Майдані Незалежності, які знайшли прихисток у стінах цієї святої обителі.
Мені як історику пригадується, що востаннє люди переховувались у храмі під час татаро-монгольської навали і облоги Києва. Цим храмом була Десятинна церква. Але тоді Київ не встояв перед ордою Батия. Однак я переконаний, що сьогодні народ України встоїть і зуміє захистити своє право самостійно обирати курс розвитку своєї держави.

11 листопада 2013 року Божого, у приміщенні Львівської обласної наукової бібліотеки, у рамках проекту «Щомісячні зустрічі православної молоді м. Львова», який організовує Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua, митрополит Львівський Макарій спілкувався з молодими львів'янами. Нагадаємо, що раніше відбулися зустрічі з митрополитом Димитрієм і єпископом Філаретом.

Вчора, 1 грудня, до Львова прибули мощі святого великомученика Георгія (Юрія) Побідоносця, а саме - правиця святого. Святиня перебуватиме у Свято-Георгіївського кафедрального храмі (м. Львів, вул. Короленка, 3) до 3 грудня.
00:00 - Божественна Літургія
6:30 - Акафіст з молебнем великомученику Георгію
8:00 - Божественна Літургія (очолює єпископ Філарет)
10:00 - молебень великомученику Георгію
11.00 – виїзд мощей до Києва.