4 серпня, у день пам'яті рiвноапостольної Марiї Магдалини, з благословення Високопреосвященного Іларіона, архиєпископа Рівненського і Острозького паломники з м. Рівного на чолі з священиками Свято-Покровського кафедрального собору протоієреями Петром Мартинюком і Олегом Грищаком вклонилися святиням міста Львова. Зокрема рівничани піднесли свої молитви до Господа Бога в таких православних храмах: Святої великомучениці Параскеви-П`ятниці (вул. Богдана Хмельницького, 77), Святого Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28а), Свято-Успенському соборі, кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Грушевського, 2), Всіх святих землі Української (вул. Миколайчука, 2а). Також паломники відвідали Вірменський собор Успіння Пресвятої Богородиці, церкву Преображення Господнього, собор Святого Юра та ін. З історією храму Святої великомучениці Параскеви-П`ятниці ознайомив настоятель митр. прот. Михаїл Савчак, а про святині кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці розповів прот. Михаїл Сивак. Ввечері вдячні Богу паломники вирушили додому.

У найфешенебельнішому ресторані одного міста якась пані замовила собі спаржеву юшку - фірмову страву цього ресторану. Вже за кілька хвилин послужливий офіціянт поставив перед жінкою тарілку з юшкою, що парувала і пахла дуже смачно. По тому вклонився й відійшов.
- Офіціанте! - гукнула жінка йому в спину. -Будьте ласкаві, підійдіть-но сюди.
- Чогось іще бажаєте, пані? - спитав, наблизившись до столика.
- Прошу скуштувати цієї юшки! - попросила жінка.
- Але навіщо? Хіба не таку юшку ви замовляли?

- Чи справді у кожного з нас в цьому світі тільки одна половинка, яку ми повинні знайти?
- Я думаю, що «єдина половинка» - красивий міф. Цей міф був описаний у Платона в «Бенкеті», коли кілька людей говорять про любов, і один зі співрозмовників розповідає легенду про андрогіна: колись люди складалися з двох начал - чоловічого і жіночого, а потім Бог їх роз'єднав, і тепер ці «половинки» шукають одна одну.

Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.
Обрала колір зелений, бо змалечку дуже його любила. Одначе старший брат сказав їй на те:
- В житті не бачив зеленого велосипеда! Пофарбуй-но краще червоною фарбою. Буде класно!
Червоний колір також подобався дівчинці, й вона пофарбувала велосипед у червоний колір.
Але подружка зауважила:
- Всі мають червоні велосипеди. Чому би тобі не пофарбувати його у блакитний колір?
Дівчинка, подумавши, таки пофарбувала велосипед у блакитний колір.

Стояли на узбіччі дві людини і про щось розмовляли.
Проходив повз них п'яниця і сказав сам до себе:
- Напевно, вони зараз домовляються разом піти в шинок, щоб випити вина.І п'яниця, забувши про всі свої справи, поспішив до шинку.
Проходив повз блудник і подумав:
- Ось люди, не боячись розголосу, змовляються серед білого дня на плотські втіхи. Чим я гірше?

“Літня книжка” завершує цикл видань серії “Християнська читанка”, присвячений релігійним святам.
Дітям і дорослим вже полюбилося кожної пори мандрувати сторінками цих збірників, наповнених віршами, оповіданнями, переказами, казками, в яких сучасні письменники у легкій та невимушеній формі розповідають про християнські свята річного кола. Цього разу читанка познайомить юного читача з подіями Священної історії, які Церква відзначає влітку (Трійця, Преображення Господнє, Успіння Богородиці, Різдво Іоана Предтечі, пам'ять святих Іллі, Петра й Павла, Агапіта, Аліпія, Пантелеймона, Юліанії Ольшанської та ін., вшанування Богородичних ікон).

Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно - сприяли цьому комп'ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!
Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Але розкішний хмародер, у якому розмістився офіс тієї фірми, був стояв у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням своєї машини.

Те, про що я вам розповім, - зовсім не казка, а справжнісінька історія. А відбувалися ці події у нас, в Україні.
Давно-давно, десь на початку 16 століття, жив-був один князь на ім'я Георгій. Мешкав він у містечку Дубровиця, що на Рівненщині, а походив зі славного роду князів Ольшанських. Його дуже шанували волиняни. Ще б пак! Такого відважного захисника рідних земель від частих нападів татар годі було й шукати. Окрім того, уславився він багатьма богоугодними справами. Був Георгій людиною багатою, але й щедрою. Опікувався Києво-Печерським монастирем, якому жертвував чималі кошти.

Було...Літописця невтомне перо
Засвідчило факт, що у давнім столітті
В містечку Дубровиці серед дібров,
Що небо торкають своїм верховіттям,
Явилось на світ незвичайне дівча,
Що ангелів кликало в сни барвінкові
Та мало у серці і в синіх очах
Нетлінну красу доброти і любові.

Розкішний туристичний корабель плив уздовж диких, таємничих берегів Африки. І раптом натрапив днищем на підводну скелю - у нього набиралася вода. Ситуація була критичною. Капітан звернувся до духовних осіб, що представляли різні релігії, з проханням відправити молебень з участю всіх без винятку пасажирів. Відтак рабин запропонував читати вголос псалми Давидові.Імам наполягав на спільному читанні Корану. Католицький священик закликав усіх до участи у Святій Літургії. Розгублені, нездатні порозумітися, люди щоразу впадали у ще більшу паніку.Тоді капітан промовив до священнослужителів знову:
- Мусить же існувати щось спільне для всіх релігій!

За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,

Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.

Наречений і наречена розглядали дорогоцінне каміння, виставлене на огляд у ювелірній крамниці. Діаманти, сапфіри, смарагди викликали подив і захоплення. Але молодята шукали того єдиного каменя, що став би гідним уособленням їхнього кохання.
Ось погляди зупинилися на скромному камінці -тьмяному, позбавленому блиску.
Ювелір побачив в очах молодих запитання і взявся пояснювати:
- Це опал. Утворюється з двоокису кремнію, з пустельних піску та пилу. Своєю красою завдячує не досконалості, а певному дефектові.