Поважай кожну людину. Вмій побачити в ній Христа. Будь чуйним до ближнього, бо він - твій брат. "Хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить" (1 Ів. 4, 20).

Думай добре про всіх. Погано не думай ні про кого. Старайся навіть у найгіршій людині знаходити що-небудь добре. "Малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі" (1 Сол. 5, 14).

«Про що б ти хотів запитати в Бога?», «Що б ти хотів попросити в Бога?» І «Що б ти хотів розповісти Богу?» - З такими запитаннями я звернувся до дітей. Результат перевершив всі очікування. Я одержав більше трьох тисяч відповідей. Веселі, сумні, спантеличені, відчайдушні, але живі, живі. Діти знали, що звертаються не до мам, татів або улюблених вчителів, а до когось найголовнішого, всесильного і всерозуміючого. Тому, їхні відповіді настільки обпалююче щирі і пронизливо довірливі. У них проступають майбутні поети, художники, гуманісти. Але хлопці можуть ніколи ними не стати. Ми, дорослі, зробимо їх собі подібними. Подібними до тих, хто живе в сьогоднішньому божевільному світі з пересиченою незначним прошарком і крайньою убогістю більшості, з повною відсутністю моралі, коли брат грабує брата, друг розоряє друга, а в середовищі так званих спільних інтересів, панують вовчі закони.

Священномученик Автоном був єпископом в Італії. Під час гоніння на християн імператора Діоклетіана (284-305 рр.) святитель Автоном для користі Церкви залишив свою країну і оселився в Віфінії, в містечку Соре у Корнилія. Святий Автоном з ревнощами здійснював своє апостольське служіння і навернув до Христа стільки язичників, що утворилася велика Церква, для якої він освятив храм в ім'я Архістратига Михаїла. Для цієї Церкви святитель висвятив Корнилія спершу в сан диякона, а потім у пресвітера. З проповіддю про Христа святитель Автоном відвідав також Лікаонії і Ісавр.
Імператор Діоклетіан наказав схопити святителя Автонома, але він віддалився в Клавдіополь, що розташований на берегах Чорного моря. Повернувшись в Сорею, святитель Автоном рукоположив пресвітера Корнилія в єпископа. Сам він попрямував в Асію, а коли повернувся звідти, почав проповідувати в містечку Лімна, поблизу Сореї. Одного разу новонавернені християни зруйнували ідольське капище. Язичники вирішили помститися християнам. Вибравши момент, коли святитель Автоном служив Божественну літургію, язичники напали в храмі Архистратига Михаїла та, після катувань, вбили святого Автонома у вівтарі. Диякониса Марія витягла тіло святого мученика з-під купи каміння поховала тіло святого Автонома. Сталося це у 313 р.

Преподобний Силуан Афонський, в миру Симеон Антонов, народився у 1866 році в селянській родині. Ще юнаком він бажав прийняти постриг у Печерській Лаврі, але заради послуху батькові вступив на військову службу. Благочестивий намір скоро полишив його, і незабаром він, молодий, вродливий, сильний, насолоджувався життям і в галасливій метушні світу почав був забувати перший поклик Божий до чернечого служіння.
Але Господь знову явно закликав Симеона від мирської суєти на шлях чернецтва. Восени 1892 року преподобний прибув на Святу Гору Афон, ставши послушником Пантелеймонового монастиря. Життя його в монастирі було простим і зовні нічим не примітним: важка робота у млині, клопітка праця економа, завідування майстернями, продовольчим складом, крамницею. Нарівні з братією він ніс подвиг пильнування, посту і молитви, але не припинялася в ньому й духовна боротьба...
Пам'ять - 24 вересня (нов. стиль).

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогодні Христос дає нам, або, швидше, нагадує нам про дві основні заповіді: про те, щоб любити Бога всім серцем нашим, всім нашим розумом, всіма нашими силами, (тобто всією владою і здатністю любити, які нам дані) і ближнього любити, як самого себе.
Коли ми чуємо слово "заповідь", ми завжди згадуємо його, як наказ про те, що ми повинні зробити, а якщо не зробимо, то понесемо відповідальність, прийде покарання: але це слово має більш широкий смисл. Воно означає заповіт Божий даний нам, коли Він створив нас, то обдарував свободою, здатністю стояти на власних ногах, дав нам владу вибору і владу слідувати нашому покликанню або відвернутися від нього. І ось, це не "наказ" від Бога: це ніби настанова, або заповіт в тому розумінні, в якому людина, коли помирає, залишає заповіт, щоб його спадкоємці його виконали.

На іконі зображена Божа Матір і втілена з Неї Премудрість - Син Божий. На іконі Софії Київської зображено храм, усередині якого стоїть Богоматір в хітоні, з покривалом на голові. Руки і долоні Її розпростерті. Божа Матір тримає Предвічного Младенця, Який благословляє правою рукою. По обидві сторони зображені сім Архангелів з ​​розпростертими крилами, які тримають знаки Свого служіння в руках: з правого боку - Михаїл з полум'яним мечем, Уриїл - з опущеною вниз блискавкою та Рафаїл; з лівого боку - Гавриїл з квіткою лілії, Селафиїл, Ієгудиїл - з царською короною і Варахиїл - з квітами. Під хмарою зображений амвон з сімома сходинками (зображає Церкву Божу на землі), на яких стояит праотці і пророки. На кожній з семи сходинок амвона є написи: віра, надія, любов, чистота, смиренність, доброта, слава. Сім ступенів амвона затверджуються на семи стовпах, на яких написані взяті з Апокаліпсису зображення і їх пояснення.
Святкування ікони - 21 вересня за н. ст. у день святкування Різдва Пресвятої Богородиці.

Але створіння “стогне і разом страждає” (Рим 8, 22) і починає повставати проти ставлення людей. Людина не може довгостороково свавільно використовувати природні ресурси. Якщо сучасну ситуацію не зупинити, то ціною зухвалості людини буде її самознищення.
Беручи до уваги вищевказане, а зокрема побоювання модерної людини, з повною свідомістю нашого обов’язку і батьківської духовної відповідальності, ми, разом із Святим Синодом, проголошуємо 14 вересня (за новим стилем) кожного року, коли святкується індикт, тобто початок церковного року – Днем захисту природного довкілля, днем, в який святий центр православ’я буде благати і молитись Богу за все створіння.
Цим патріаршим посланням ми закликаємо весь християнський світ кожного року в цей день звернутись спільно з Вселенським патріархатом із молитвою до Бога Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за великий дар створіння і просити про його захист та спасіння. Рівночасно з батьківською турботою ми просимо віруючих людей цілого світу, щоб вони разом із своїми дітьми шанували та оберігали природне довкілля, а також закликаємо всіх тих, кому довірена політична відповідальність за їх країни, без зволікання зробити заходи, необхідні для охорони та збереження створіння природи.

Священномученик Анфим, єпископ Никомидійський та інші з ним мученики постраждали під час гоніння на християн при імператорах Діоклітіані (284-305) і Максиміані (284-305). Переслідування християн особливо загострилися після того, як в Никомидійський імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі і проявили по відношенню до них нечувану жорстокість. Так, в одній тільки Нікомидії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників. Однак ці нелюдські дії не злякали християн - вони твердо сповідали свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Мученицькою смертю померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мігдоній, Петро, Індіс і Горгоній. Одні з них були усічені мечем, інші - спалені, засипані землею або втоплені в морі. Зінон, який був воїном, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім йому відрубали голову. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які піклувалися про те, щоб тіла святих мучеників були поховані.
Пам'ять 16 вересня (нов.ст.).

Фасцій Цецилій Кипріан народився в багатій язицькій сім’ї на початку ІІІ ст. в Карфагені. Він був сином багатого сенатора, завдяки чому зміг здобути належну освіту. В християнство він навернувся в зрілому віці і в 246 році за переконанням пресвітера Цецилія прийняв хрещення. Св. Кипріан після хрещення став строгим подвижником; своє майно роздав бідним і багато часу приділяв молитві і вивченні Св. Писання. Його ревність до віри і християнського життя привернула на нього увагу кліру і народу. Недовго після хрещення він був посвячений в пресвітера (248 р.), а через рік проти особистого бажання, як згадує сам св. Кипріан “судом Божим і любов’ю народу” вибраний був на єпископа Карфагенського.
Пам'ять - 13 вересня (нов. ст.).

Святий Олександр Свирський прийняв чернечий постриг з ім'ям Олександр в 26 років у Валаамському монастирі. У 1487 році чернець оселився на Трощинському озері, що за шість верст від ріки Свірі. Серед непрохідного бору він поставив невелику хатинку і став вести подвижницьке життя. Через 25 років святий Олександр удостоївся видіння, як колись праотець Авраам: ангели з посохами в руках зображали собою Святу Трійцю, і голос небесний сказав йому: «Споруди тут храм святої Трійці і збери братію, і спасеш їх душі». Для своїх духовних чад блаженний Олександр був добрим наставником, істинним цілителем душ. Смирення і працелюбність преподобного стали добрим прикладом для багатьох послідовників святого у чернечому житті.
Пам'ять - 12 вересня (нов. ст.).

Преподобний Аврамій відбував подвиг у Києво-Печерському монастирі в XІІ-ХІII ст. Коли і де він народився, з якої сім’ї — невідомо. В монастирі Аврамій відзначився великою працьовитістю і тому був названий Працелюбним. Упокоївся на початку XIII ст. Його мощі знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Аврамію, бо Христа Господа ти всім серцем і всією душею полюбив, радуйся, бо ради Нього труди великі життя печерного на себе ти прийняв».
Пам’ять преподобного Аврамія вшановується 3 вересня (н. ст.).

Блаженний і тричі блаженний, хто не пошкодив свого язика лихослів'ям інших, хто не осквернив язиком серця, але розуміє, що всі ми знаходимося під карою, і не насолоджується лихослів'ям, але роздратований проти цієї пристрасті. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від докорів. Йому не було перепони, і совість його неосквернена. Хто уникає лихомовного духу, той утримав себе від зближення зі злими людьми і переміг полчища бісів. Хто не має лихослів'я, той придбав неоціненний скарб. Хто не схильний до злослів'я, той уникнув братовбивства, того інші не будуть лихословити. Хто не пійманий духом лихослів'я, той істинно пізнав, що сам він людина плотська, і зберіг себе незаплямованим. Хто не товаришує із лихомовними, той буде з ангелами. Хто не отруїть своїх вуст лихослів'ям, у того вуста духмяніють плодами Святого Духа. Тому істинно блаженний, і ще скажу блаженний, хто утримався від лихослів'я.
Св. Єфрем Сирін