Часто здається, начебто наречений і наречена, рідні й друзі, що супроводжують їх, прийшли в храм не для молитви за тих, що вступають в шлюб, а на якесь дійство. Очікуючи закінчення літургії, вони розмовляють, сміються, ходять по храму, стають спиною до образів і іконостасу. Всім запрошеним у храм і на таїнство шлюбу треба знати, що під час таїнства Церква ні про кого більше не молиться, як тільки про двох осіб — нареченого й наречену (хіба тільки один раз вимовляється молитва «за батьків, що виховали»).

У дореволюційний час, коли церковний шлюб володів законною цивільною юридичною чинністю, вінчання православних обов'язково відбувалося при поручителях — у народі їх називали дружби, вінчальні батьки або бояри, а в богослужбових книгах (требниках)—восприємники. Поручителі підтверджували своїми підписами акт таїнства шлюбу в метричній книзі; вони, як правило, добре знали нареченого й наречену, поручалися за них. Поручителі брали участь у зарученні й вінчанні, тобто під час обходження нареченого й наречені навколо аналоя притримували вінці над їхніми головами.

Шлюбне життя повинно починатися з духовного приготування.
Наречений і наречена до шлюбу неодмінно повинні висповідатися й причаститися Святих Тайн. Бажано, щоб вони за три-чотири дні до цього дня підготували себе до Таїнств сповіді і причастя. Для вінчання потрібно приготувати дві ікони — Спасителя і Божої Матері, якими під час таїнства благословляють нареченого й наречену. Раніше ці ікони бралися з рідних домів, вони передавалися як домашня святиня від батьків до дітей. Ікони приносяться батьками, а якщо вони не беруть участь у Таїнстві вінчання — нареченим і нареченою.

Падають, іскряться на сонці сніжинки. Падають на мокрий асфальт, тануть і перетворюються в калюжі. Як схожа їх доля на долю людських сподівань. Ми бажаємо чогось, думаємо про бажане і непомітно починаємо мріяти. Наші фантазії так само красиві, як іскристі сніжинки.
Ми з нетерпінням чекаємо їх виконання, однак, зіткнувшись з реальністю, мрії тануть і перетворюються ..., але ні, ми не хочемо бачити, у що вони перетворюються. Ми хочемо свого, тільки свого і "бажано так, як я придумав". Таким чином, ми стаємо творцями світів, де все має підпорядковуватися нашим бажанням. Важливою складовою цих придуманих світів є і несвідомі фантазії.

Симфонія (з грецької - співзвучність) - це не просто красива назва чергового видання. Симфонія - це перший православний україномовний жіночий збірник, до якого увійшли бесіди зі святими старцями, історичні нариси, розповіді про видатних постатей, про наші духовні традиції, про сімейні стосунки і виховання дітей, про самовіддану любов і чудеса віри, про те чи бути чи здаватися, про мужність, священство, вірність, свободу, про здоров'я і красу, таємниці кулінарії.Збірник увібрав чимало питань, які постійно задають священикам, безліч життєво необхідних порад.Симфонія дає можливість доброго, корисного спілкування, допомагає не вибиватися із річного циклу Життя Церкви, виправляти викривлений егоцентричний світогляд і світосприйняття, допомагає у внутрішній роботі над собою. У цьому виданні просто і доступно сказано про важливі глибинні речі.

Жіночність - це осмислене задоволення жінкою своїх природжених потреб, що виражається в її поведінці і якостях. До жіночих якостей можна віднести подібні якості: делікатність, ввічливість, тактовність, терпимість, поступливість, вірність, м'якість, ніжність, врівноваженість, спокій, розміреність, передбачуваність, чарівність, і багато інших.
Якості людини - це свого роду цеглинки, з яких формується особистість людини. З чоловічих якостей у чоловіка формується Мужність, з жіночих якостей жінки - Жіночність.
Незрілість жінки виражається в її незрілості, як представниці статі, тобто у неприйнятті жінкою своїх Природжених потреб, тобто своєї власної Природи. Говорячи про незрілих жінок, необхідно зараховувати до них і мужніх жінок, у яких, окрім відсутності жіночих якостей, сильно розвинені Чоловічі Якості.

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"
- Тому, що я жінка!
- Я не розумію!
Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи".
Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"
"Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?"
Нарешті він запитав у Бога...

«У світі нема щастя», — писав Олександр Сергійович від особи свого ліричного героя. «Що таке щастя? Як птах, випустиш — і не спіймаєш!» — услід за класиком сумнівалася зірка радянської естради. Дійсно, яке примарне й хитке земне щастя! Важко перелічити все те, що необхідно людині, аби стати щасливою. Легше сказати, без чого щастя категорично неможливе. Особливо, якщо йдеться про жіноче щастя.
Вік оцінює щастя як досвідчений ювелір, зважує й уважно розглядає всі грані. Дитині, щоб забути про сльози, достатньо смачної карамельки. Щастя від цукерки лише в дитинстві може бути настільки реальним — недарма «Царство Небесне належить таким». Старому також необхідна суща дрібниця: дзвінок від дітей і рідних, елементарна зацікавленість його проблемами чи хворобами — і він уже спокійний, а спокій у старості рівнозначний щастю. Між дитинством і старістю пролягає довга дорога життя, час найбільш вимогливий і ненаситний до споживання земних задоволень. І тут щастя набуває статі — воно стає чоловічим або жіночим.

Багатьом знайома така ситуація: «Коли ми почали зустрічатися, мій чоловік був такий уважний, дбайливий, часто дарував мені квіти, весь час старався мене чим-небудь порадувати. Я була така щаслива! Але після весілля все змінилося. Тепер він дарує подарунки тільки на великі свята - Різдво, день Ангела. А в інші дні йому і в голову не прийде зробити мені приємне». Такі скарги можна почути від багатьох дружин, що переживають, що чоловіки, здається, не люблять їх так, як раніше. Чоловіки ж, у свою чергу, вважають, що до них відносяться несправедливо. Їм теж є на що поскаржитися: «На початку наших відносин дружина була такою покірною, такою люблячою, вдячною, а зараз вона стала вимогливою, примхливою і образливою».

Чому всі євангелісти приділяють стільки уваги приходу мироносиць до Гробу Господнього, а двоє з них додають розповідь про те, як першою побачити Воскреслого була вибрана рівноапостольна Марія Магдалина? Ось дивно: саме цим жінкам першим з'явився Господь, а потім вже Петру і іншим учням. Раніше всіх, раніше будь-якого з чоловіків в світі, вони дізнались про Воскресіння.

Любов наповнює її життя. Її безкорисливу самовіддачу відчувають усі: чоловік, якому вона дарує свою любов, діти і навіть кошеня у підземному переході (на своєму рівні). З нею можна бути самим собою. Своїм спокоєм вона гасить мою агресивність і дає відчути себе щасливим. Вона підлаштовується під мене, тому мені легко про неї дбати.

Тверезе життя прекрасне!!! Переконалась в цьому на собі, на прикладі близьких мені людей. Я цей Новий Рік зустріла без шампанського, з гарячим какао, біля ялинки, було добре і весело, бо поряд були друзі, а це - головне!
Знаєте, до війни у Галичині на весілля зі 150 чол. брали 3 літри горілки. ЇЇ пили наперстками і лише чоловіки. І теж було весело і бавились гарно!