Відповідно до канонічних правил, не дозволяється здійснювати вінчання протягом усіх чотирьох постів, у Сирну седмицю, Великодню седмицю, у період від Різдва Христового до Богоявлення (святки). За благочестивим звичаєм не прийнято здійснювати шлюби напередодні дванадесятих, великих і храмових свят, а також неділь щоб передсвятковий вечір не проходив у гучному весіллі й розвагах, але мати можливість приготуватись до свята чи неділі. Крім того, вінчання не відбувається по вівторках і четвергах (напередодні пісних днів — середи й п'ятниці), а також і у дні Усікновення глави Іоанна Предтечі (11 вересня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня).

23 листопада Православна Церква молитовно згадує колесування великомученика Георгія (303 р.).
Він жив в IV ст. в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Ріс в глибоко віруючій християнській сім'ї. Ім'я Георгій означало “хлібороб”. Батько прийняв мученицьку смерть, коли св. Георгій був молодим хлопцем. Мати любила сина і виховала його в благочесті. Вони переселилися в Палестину. Досягнувши повноліття, св. Георгій став відважним воїном. Імператор Діоклітіан (284-305) призначив його старшим воєначальником. Імператор ненавидів християнство і в 296 р. наказав переслідувати і гонити християн. Дізнавшись про це, св. Георгій роздав все своє майно убогим і, прийшовши в Сенат, відкрито заявив, що він християнин: “Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину”.
Один з сановників повторив слова Пілата: “Що є істина?”. На це св. Георгій відповів: “Істина є Сам Христос, якого ви гоните”.

Є місце в книзі Об’явлення, де тайноспоглядач Іоан оповідає нам, що коли прийде час і ми всі будемо в Царстві Божому, то кожен отримає ім’я таємниче, яке знає тільки Бог, Який дає його, і пізнає той, хто його отримує. Це ім’я ніби містить в собі всю таїну людини; цим ім’ям сказано все про неї; цього імені ніхто не може знати, окрім Бога і того, хто отримує його, тому що воно визначає те єдине, неповторне співвідношення, яке існує між Богом і Його творінням – кожним, єдиним для Нього творінням.

Свята Православна Церква в суботу напередодні дня пам'яті святого Димитрія Солунського згадує всіх воїнів, що загинули за віру і вітчизну на полі бою, а також всіх померлих раптовою смертю.
Димитрівська субота, спочатку була днем поминання православних воїнів, встановлена великим князем Димитрієм Івановичем Донським. Отримавши знамениту перемогу на Куликовому полі над Мамаєм, 8 вересня 1380 року, Димитрій Іванович, після повернення з поля бою, відвідав Троїце-Сергієву Лавру. Преподобний Сергій Радонежський, ігумен обителі, раніше благословив його на бій з невірними і дав йому з числа братії своїх двох ченців – Олександра Пересвета і Андрія Осляблю.

Стоїть Мадонна в білому покрові.
Над Всесвітом стоїть вже стільки літ!
І сяйвом материнської любові
Оберігає і рятує світ.

Ідуть до Неї немічні і хворі.
Несуть дітей, ведуть калік, сліпих,
Ідуть до Богоматері у горі,
Щоб змилувалась, зглянулась на них.