Преподобний Ісаакій († 1090), в миру Чернь, до чернецтва був багатим купцем у місті Торопце, Псковської землі. Роздавши весь маєток убогим, прийшов у Київ і прийняв постриг від преподобного Антонія. Проводив найсуворіше життя в затворі, харчуючись просфорами, і то через день. Після семирічного затвора зазнав тяжких спокус від диявола. Прийнявши духу злоби за Христа, він поклонився йому, після чого...

Пам'ять - 27 лютого

Серед багатьох дарувань Бог нагородив нас двома здатностями, однаковою мiрою важливими для нашого духовного життя: пам'ятати i забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячностi вимагає пам'ятати про нього. Коли ж нам заподiють зло, християнська любов вимагає забути його.

Сьогоднi, як ви знаєте, "день прощення" - день, у який Церква встановила правило прощати одне одному образи. Християни повиннi припиняти ворожнечу мiж собою. Благочестивi люди дотримуються цього звичаю. Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? На пiдставi повелiння Господнього. Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24).

Необхідно, щоб кожний простив один одного не лицемірно, щиро, до кінця, не залишаючи ні краплі роздратування й досади на ближнього в потаєних куточках свого серця. Без цього неможливо дотримувати помірності тілесної і духовної, і такий піст неугодний Богові.

Тепер ми відчуваємо, як колись полонені юдеї, тягар духовний. І згадуємо, часто згадуємо ті солодкі хвилини, коли Господь відвідував нас Своєю Божественною благодаттю, і, згадуючи, плачемо.
Рабство душевне дуже важке. Від нього необхідно звільнитися. Але як? Тільки шляхам покаяння, шляхом постійного устремління свого розуму й серця в горнім Єрусалим.
Як юдеї не могли співати пісню Господню на землі чужій і не забували Єрусалим, гак і нам потрібно згадувати ті моменти життя, коли ми вірно служили Богові, і приносити плоди покаяння. І якщо ми станемо на цей шлях, то, безсумнівно, звільнимо свою душу від гріховних кайданів і знову заспіває наш дух!

Преподобний Прохор Печерський родом був із Смоленська і прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі від ігумена Іоанна (1089 - 1103). Був він великим подвижник та суворим у стриманості, замість хліба вживали лободу, за що отримав прізвисько "лебедніка". При цьому ніхто і ніколи не бачив його сумним.

Пам'ять - 23 лютого, а також 11 жовтня і в 2-й тиждень Великого посту.

Перед Великим постом завжди йде кілька підготовчих неділь, щоб віруючі могли належно приготуватись й настроїтись на піст:
1. Неділя Митаря й Фарисея.
2. Неділя Блудного Сина.
3. Неділя М'ясопустна.
4. Неділя Сиропустна, або Прощена.

Рік народження св. Інокентія (в миру Іоанна Кульчицького) невідомий. Біографи припускають, що це був 1680 або 1682 рік, на Чернігівщині, у старовинній українській фамілії. Освіту здобув у Києво-Братській колегії, перейменованій у 1701 році на академію. На той час це був найкращий освітній заклад не тільки на Україні, але й в Росії. Навчався Іоанн Кульчицький в колегії тоді, коли її очолювали найкращі професори – Степан Яворський, Феофан Прокопович і ректор Іосаф Кроковський. В академії Іоанн Кульчицький більшу увагу приділяв гуманітарним наукам, передбачаючи, очевидно, що вони допоможуть йому в майбутній діяльності. У 1707 році Іоанн закінчив академію і прийняв у Києво-Печерській Лаврі чернечий постриг з ім’ям Інокентій. Там же його висвятили в сан пресвітера.
Пам'ять - 9 грудня і 22 лютого (знайдення мощей святого).

Святитель Парфеній, єпископ Лампсакійський, був родом з міста Мелітополя (Мала Азія), де його батько Христофор служив дияконом. Юнак не був навчений грамоті, але добре засвоїв Божественне Письмо, будучи присутнім в храмі при богослужіннях. В нього було добре серце і, займаючись рибальством, він зароблені гроші роздавав убогим. Сповнений Божої благодаті, святий Парфеній з 18-ти років ім’ям Христовим лікував хвороби, виганяв бісів і творив інші чуда.
Пам'ять - 20 лютого.

Святий благовірний князь Георгій (Юрій) був сином великого князя Всеволода, на прізвище Велике Гніздо. Народився у 1189 році. На Володимирський великокняжий престол вступив у 1212 році. Відрізнявся військовою доблестю і благочестям. У 1237 році на Українську землю посунула орда Батия. СвятийГеоргій був змушений залишити стольний град на піклування своїх синів, а сам пішов на північ, щоб з'єднатися з іншими князями.

Пам'ять - 17 лютого

Різдвяний круг завершується празником Господнього Стрітення. Він основується на події з життя нашого Спасителя, що її записав єв. Лука у главі 2, 22-40. Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні хлопчика через 40 днів не сміла входити до храму, бо в тому часі уважалася нечистою. По скінченні цього реченця мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Преч. Діва Марія не мала обов'язку до очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак свята: "Ти лоно Дівиче освятив різдвом Твоїм". Та все ж таки вона в покорі закону сповняє його припис і приносить у жертву дві горлиці.
Святкування 15 лютого (нов. ст.).

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує свято Покрови. Культ Богоматері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого і ревного культу мабуть лежить у тому, що тут йдеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помомчі й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення Її покрова і заступництва.