→ 2-ГА ЧАСТИНА ←
Так роздумуй при настанні нових місяців. Про це пам’ятай при річних круговертях. Будемо думати про майбутній день, щоб хто-небудь не сказав про нас того, що сказав пророк про іудеїв: "Минають дні їхні в марноті, і роки їхні у тривозі (Пс. 77,33).

Таке свято, про яке я сказав, є постійним, воно не має круговерті років, не обмежується окремими днями, його можуть святкувати разом і багатий, і бідний, бо тут не гроші потрібні, не багатство, а тільки доброчинність. У тебе немає грошей? Зате є страх Божий, скарб кращий за будь-які багатства, який не нищиться, не змінюється і не вичерпується. Поглянь на небо, на небеса небес, на землю, море, повітря, різнорідних тварин, різноманітні рослини, на всю людську природу. Задумайся над ангелами, архангелами, вищими силами. Згадай, що все це -багатство твого Владики. Бути такого не може, щоб слуга настільки багатого Владики, якщо його Господь милостивий до нього, був бідним.

Але, як я вже сказав, такі змагання заслуговують невеликого осудження. Найбільш сумні змагання ті, котрі відбуваються сьогодні в заїжджих дворах і сповнені розпусти та чималого безчестя. Безчестя, бо ті, що займаються цим, зважають на дні, ворожать і думають, якщо перший день цього місяця вони проведуть у задоволенні та веселощах, то так буде і весь рік. А розпусти тому, що до самого світанку і жінки, і чоловіки наповнивши склянки і чаші вином напиваються з надзвичайною непомірністю.

Це слово, як видно зі змісту, було виголошене святителем Іоаном Золотоустом в Антиохії 1 січня 387 роки. Тому воно поміщено між тими словами, які були виголошені 386 та 387 років. Повна назва слова: “Слово в Календи, за відсутності єпископа Антиохійського Флавіана, виголошене проти тих, що захоплюються новомісяччям і тріумфують у місті, і на слова Апостола "Все робіть на славу Божу" (1 Кор. 10:31).

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Скільки радості і скільки живої подяки було навколо Христа! Коли ми читаємо Євангеліє, ми бачимо на кожній сторінці, в кожному рядку як виливаються на наш грішний, холодний, стомлений світ Божа ласка, Божа любов, Божа милість; як Бог рятує Христом всіх, у кого душа обважніла та потемніла від гріха, тих, які не можуть вже нести тяжкості свого життя - через хворобу або з іншої причини. Як тільки Христос входить у життя людей, це життя починає іскритися радістю, новою надією, вірою не тільки в Бога, а в самого себе, в людину, в життя. І як ми викривлюємо євангельську проповідь і євангельське слово, коли ми перетворюємо своє життя в постійне шукання в собі самого темного, гріховного, недостойного ні нас, ні людей, ні Бога, під приводом, що цим ми намагаємося стати гідними нашого Наставника і Спасителя...

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогоднішнє євангельське читання завершується дуже страшними словами: "Багато покликаних, але мало вибраних". Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою; Він закликає всіх - але вибір залежить від нас; Він усіх створив любов'ю для радості і вічного життя - але ми повинні відповісти на любов любов'ю і увійти в радість, яку нам пропонує Господь. І картина з сьогоднішнього Євангелії проста і так точно описує всі стани нашої душі, всі причини, за якими нам немає часу на Бога, до вічності немає інтересу.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Зцілення Спасителем Христом в суботній день жінки, яка вісімнадцять років була зігнута хворобою - один з багатьох прикладів подібних зцілень саме в день суботній, тобто в день, коли згідно ізраїльському закону людині не належало вчиняти ніяких справ, а належало відпочивати. Цей відпочинок був встановлений як символ того, що в сьомий день Господь спочив від Своїх справ, створивши світ. Цей день суботній, сьомий день був днем, коли людина повинна була відпочити - не просто відвернутися від роботи, яка приносила хліб, але щоб зібрати в собі нові сили життя. Таке ж встановлення було про землю - сьомий рік був роком відпочинку землі; поле, яке орали шість років, на сьомий рік не орали, давали йому відпочити, і тільки на восьмий рік, тобто в перший рік нової седмиці, його знову орали. І знову центр тяжкості цього закону в тому, щоб в цей рід зібралися нові життєві сили, як потім могли б розквітнути.

Один священик протягом довгих років молив Господа, щоб Він послав йому доброго духовного провідника, який вказав би найкоротшу та найвпевненішу дорогу до твердої віри, до Божої любові - до святості. І ось одного дня той священик у душі почув дивний голос, який кликав його до Храму. Якісь душевні відчуття підказували, що саме сьогодні Господь сповнить його довготривалу молитву і саме через це у нього виник потяг піти до Храму. Прийшовши, перед дверима Церкви він побачив убогу, босу й обідрану людину.

- Доброго дня! - привітався він до того жебрака, подаючи йому милостиню.

- Дякую за побажання, - відповів жебрак, - але я не пригадую, щоб у моєму житті був колись недобрий день.

Здивований такою відповіддю, священик сказав:

Там, де ненависть - там нема Бога, а там, де нема Бога – там нема перемоги. Хочемо до кінця перемогти? То треба любити один одного, любити так, як полюбили ті, хто віддали своє життя за свободу України. Отак треба любити.

Патріарх Філарет

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Прочитана сьогодні притча про таланти - одне з цілої низки пророчих попереджень-сказань Христа про прийдешній Суд. Якщо прочитати 24-ту і 25-ту глави Євангелія від Матфея, звідки і взята сьогоднішня притча, то бачимо, що Спаситель попереджає нас про три основні небезпеки, які можуть привести нас до суду неготовими. Перша небезпека - це безтурботність, друга - малодушність, а третя - життя, яке негідне людини по нечуйності і нелюдяності.
Безтурботність описана Христом в трьох притчах: перша - це безтурботність благодушна, весела; безтурботність, яку ми вважаємо природною. Христос каже: "Пильнуйте, бо суд, день Господній, прийде раптово, як він прийшов у дні Ноєві. Тоді люди і пили, і їли, і заміж виходили, і ні про що не думали більше ніж про землю, щоденну радість життя, а суд Господній наростав і в якийсь день вибухнув гнівом і потопом. Буде і пізніше так: дві, що мелють на жор­нах: одну буде забрано, а другу залишено, з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а іншого за­лишено... Ця безтурботність для нас буденна, звична, рідна, благодушна, весела, радісна у житті і ми забуваємо, що життя не така плоске, але глибоке, бездонне, що вона йде у вічність.

12-14 вересня 2014 року Божого на запрошення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія Львівську єпархію з щорічним Першосвятительським візитом відвідає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Центром усього євангельського благовістя, центром усього християнства, центром усієї християнської історії є Воскресіння Христове. Тому кожного року, зустрічаючи це світлоносне свято, ми не перестаємо радіти у воскреслому Христі Ісусі, Який смертю смерть подолав і тим, що у гробах, та нам, живим тут на землі, дарував життя вічне.
Тепер навіть ті, що називають себе християнами, із сумнівом вірять у цей факт воскресіння. Але ж чому тут дивуватись, коли у повстання із гробу Христа Спасителя не до кінця вірили навіть Його послідовники. Так, один із учеників настільки виявив своє невірство, що тільки за умови чуттєвого дотику готовий був визнати факт Воскресіння Христа.