Христос воскрес! Воістину воскрес! Воскресення Христове – центральна подія світової історії.
Пасха «настільки перевищує всі торжества людські і земні, – стверджує свт. Григорій Богослов, – наскільки сонце перевищує зорі». Торжествує світ видимий і невидимий, небо і земля прославляють Воскреслого Спасителя. «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели співають на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити» (Воскресна стихира).

09 - 10 лютого 2013 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у стінах Київської Православної Богословської Академії відбувся XI всеукраїнський з’їзд православної молоді.
Участь у заході взяв Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет; голова Синодального управління у справах молоді намісник Свято-Феодосіївського чоловічого монастиря Макарій (Папіш); архієпископ Тернопільський, Бучацький і Кременецький Нестор, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір; архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
Серед численної кількості присутніх були представники православних молодіжних організацій, духовно-просвітницьких центрів, молодіжних братств Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Коли ми думаємо про покаяння, перед нами завжди повстає темна або сіра картина скорботи, стиснутого серця, сліз, якогось великого горя через те, що наше минуле таке темне і недостойне: недостойне ні Бога, ні нас самих, ні того життя, яке нам запропоноване. Але це тільки одна сторона покаяння чи, точніше, такою повинна би бути тільки одна мить. Покаяння повинне розцвітати в радість і в подвиг. Без цього покаяння безплідне, без цього те, що могло б бути покаянням, перетворюється в розкаяння – безплідне і, часто, таке, яке вбиває життєву силу в людині замість того, щоб її збуджувати і оновлювати.

Говіння – це момент, коли з обновленою силою і знову, по-новому ми повинні задумуватися над життям та над собою. Над життям – яким його Господь задумав для нас, і над собою – яким ми це життя зробили. В тому й полягає покаяння, щоб немовби виміряти відстань між тим, що задумав Господь, і тим, що ми здійснили; між тим, що нам було дано і що ми використали чи ні, виконали чи не виконали. Це треба робити – і не раз в житті. Ми часто відкладаємо цю задачу до нашої передсмертної години, до останньої нашої хвороби, до моменту, коли раптом виявимо, що невиліковно хворі або що перебуваємо в смертельній небезпеці. І тоді, перед обличчям страху, перед обличчям смерті, перед небезпекою ми раптом стаємо по відношенню до себе, до життя, до людей, до Бога – серйозними. Ми перестаємо грати в життя. Ми перестаємо жити так, немовби пишемо тільки чернетку, яка колись пізніше – о, набагато пізніше! тому що здається, що часу ж так багато попереду – буде перетворена у щось остаточне. І ніколи цього не буває, тому що старість, старіння тіла, виснаження розуму, раптова смерть, обставини застають нас зненацька і вже не дають часу. І дуже страшно думати, що може настати момент, коли виявиться запізно.

Зі Священного Писання та Передання Церкви ми знаємо твердо, що кінець світу обов’язково буде, і настане він під час другого пришестя Христового і Страшного Суду. Тоді всі померлі воскреснуть, а живі – переміняться, і всі люди постануть перед Богом дати відповідь за своє життя. Праведники увійдуть у блаженну вічність з Богом, грішники підуть на вічні муки. Земля і все, що на ній, згорить, і буде нове небо і нова земля.
З цього вчення, яке ми маємо з Божественного Одкровення, тобто від Самого Бога, Який говорить лише правду, всі повинні зрозуміти кілька речей.
Найперше, кінець світу не буде наслідком природних причин, в тому числі будь-яких астрономічних явищ. Так, наближення кінця світу буде супроводжуватися збільшенням числа стихійних лих, знаменнями з неба, голодом, війнами та іншими бідами. Але причиною кінця світу буде моральне падіння людей, а не так званий парад планет чи «закінчення календаря майя».

Є місце в книзі Об’явлення, де тайноспоглядач Іоан оповідає нам, що коли прийде час і ми всі будемо в Царстві Божому, то кожен отримає ім’я таємниче, яке знає тільки Бог, Який дає його, і пізнає той, хто його отримує. Це ім’я ніби містить в собі всю таїну людини; цим ім’ям сказано все про неї; цього імені ніхто не може знати, окрім Бога і того, хто отримує його, тому що воно визначає те єдине, неповторне співвідношення, яке існує між Богом і Його творінням – кожним, єдиним для Нього творінням.

В євангельському читанні ви чули про біснуватого з Гадаринської країни і про зцілення його Ісусом Христом. Біси мучили нещасного, і від того життя його було надзвичайно тяжким. Ісус Христос показав Свою владу над цілим легіоном нечистих духів і тим засвідчив, що Він є Син Божий, Якому підвладне все у світі. Біси за дозволом Спасителя ввійшли у стадо свиней і всі загинули в морі. Євангеліє ясно свідчить про те, що злі духи дійсно існують, і не треба сумніватися в їх бутті. За попущенням Божим вони можуть чинити зло як людям, так і тваринам. У бутті злих духів ми переконуємося з книг Святого Письма, із свідчень святих отців Церкви та із житій угодників Божих. У книзі Буття оповідається, як диявол з’явився у образі змія Адаму та Єві і спокусив її порушити заповідь Божу. Через це обоє вони стали порушниками волі Божої і дійсно пізнали, що таке добро, яким вони насолоджувались у раю, і вкусили гіркоту зла від страждань, хвороб і смерті. Тому-то диявол і називається чоловіковбивцею споконвіку, тобто від початку (Ін. 8, 44).