Центром усього євангельського благовістя, центром усього християнства, центром усієї християнської історії є Воскресіння Христове. Тому кожного року, зустрічаючи це світлоносне свято, ми не перестаємо радіти у воскреслому Христі Ісусі, Який смертю смерть подолав і тим, що у гробах, та нам, живим тут на землі, дарував життя вічне.
Тепер навіть ті, що називають себе християнами, із сумнівом вірять у цей факт воскресіння. Але ж чому тут дивуватись, коли у повстання із гробу Христа Спасителя не до кінця вірили навіть Його послідовники. Так, один із учеників настільки виявив своє невірство, що тільки за умови чуттєвого дотику готовий був визнати факт Воскресіння Христа.

Чому ж Господь відмовив у проханні святим апостолам Якову, Іоану та їхній матері? Вони ж просили благого — місця в Царстві Христа Спасителя: Скажи, щоб оці два сини мої сіли в Твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч Тебе (Мт. 20, 21). Хіба за це не можна молитися? Адже й заповідь є: шукайте перше Царство Боже; й усіх нас свята Церква вчить молитися: не відійми від нас, Господи, Небесне Твоє Царство. Чому ж Господь їм відмовив? Вони ж опісля таки одержали Царство й прославилися? Річ у тім, що вони самі привласнювали собі Царство, й не просто Царство, а найпочесніше місце в ньому. Але не можна привласнювати не тільки певний ступінь слави в Царстві, а й саме Царство, бо цей дар залежить тільки від волі Небесного Отця, котрої нам не можна знати, навіть якщо точно виконаємо всі умови. Не моє це давати, — каже Господь, — лише — кому мій Отець приготував. Оце ж нам наука із сьогоднішнього Євангелія: не присвоювати собі Царства, а, всіма силами трудячись задля його одержання, саме одержання передати Божій волі, очікувати його, як милости нашого Небесного Отця; трудитися й очікувати, без домагань, кажучи собі: ми нік¬чемні слуги, хоч би і зробили все, що звелено.

В п’яту неділю Великого посту, присвячену преподобній Марії Єгипетській, перед тижнем, підготовчим до Страсних днів, Церква досягає повноти покаяння. До свого навернення до Господа Марія поведінкою своєю була сучасною, дуже сучасною – безсоромна жінка з наймолодших літ. Але, якщо раніше таке життя засуджувалось, тепер цією ганьбою хваляться, пропагують цю клоаку, цей злочинний гріх, як щось прекрасне, як щось ароматне. Все робиться в нашій країні, щоб перетворити дівчат на Марій Єгипетських без покаяння. З раннього дитинства починається злочинне розбещення. В школах влаштовують конкурси краси для третьокласниць, на кшталт нещодавнього вступу в піонери; про конкурси стриптизу серед п’ятнадцятилітніх оголошують по телебаченню і радіо, а залучення дітей до проституції стає звичним бізнесом. Під’їжджає до школи якийсь пройдисвіт на іномарці, підходить до восьмикласниць на перерві: «Дівчата, хто хоче заробляти після уроків? Чотири дні на тиждень». Він не боїться, що його затримає міліція, що отримає термін за статтею, яка існує: їхній час, їхня влада, їхня стихія. Чому ж мовчать батьки? Час їм влаштовувати самосуд, якщо не захищає держава.

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословив у всіх храмах Київського Патріархату за богослужінням після прохання про Богом бережену Україну нашу підносити додаткове прохання:

На мирній ектенії:
Щоб визволитися нам від нашестя чужинців, Господу помолимось.

На потрійній ектенії:
Ще молимось, щоб визволитися нам від нашестя чужинців.

Також Патріарх благословив у монастирях читати Псалтир з молитвою про мир в Україні та захист її від нашестя чужинців.

Якби була Єдина Помісна Православна Церква, то може б і не виникло цієї кримської проблеми, тому що український народ і українське суспільство було б єдиним. А зараз воно розділене по релігійній ознаці. Ми київські, а вони московські.
Ви подивіться як вони обережно не засуджують агресію у Криму. Весь світ засуджує, а ця Церква дуже обережна. А чому вона така обережна по відношенню до агресорів? Тому що боїться свого московського керівництва, боїться анафеми і всяких церковних покарань.
Тому для зміцнення духовності в Україні ми хочемо створити Єдину Помісну Православну Церкву, щоб московське церковне керівництво не мало ніякого адміністративного відношення до української Церкви і не впливало на них. А на сьогоднішній день московське церковне керівництво впливає на українське церковне керівництво. Ми хочемо, щоб цього не було. Для цього нам треба об’єднатися.

Предстоятель Української православної церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет позитивно ставиться до використання Інтернету за умови, якщо він приносить добро. Про це він сказав під час прес-конференції. «Я позитивно ставлюся (до Інтернету – Ред.), але Інтернет одночасно може бути і позитивним, і негативним, залежно від того, чим його наповнюють. Якщо позитивним, добрим, то треба ним добре користуватися, а якщо його наповнюють злом, неправдою, гріхом, то користуватися таким Інтернетом непотрібно», - відмітив Патріарх. За його словами, люди не мають достатньо духовного спротиву, щоб протистояти тому гріховному напливу, що йде з Інтернету.

Подумки ми зараз уявімо себе дві тисячі років тому, і яке дивне почуття повинно наповнювати нас: уже тиждень, як світ став іншим! Світ, який тисячоліттями був як загублена вівця, став тепер як вівця знайдена, піднята на плечі Сином Божим, що став Сином Людським. Непрохідна безодня, яку гріх зробив між Богом і людиною, тепер, хоча б зародковому стані, подолана: Бог увійшов в історію. Сам Бог став Людиною, Бог зодягнувся у плоть, і все видиме, те, що з нашої сліпоти представляється нам мертвою, інертною матерією, може впізнати себе прославленим в Його власному тілі. Трапилося щось небувале, і світ уже не той, що раніше.