Великопісне послання митрополита Димитрія 2014 р.Б.

Ми підійшли з вами до найбільш відповідальнішого періоду в нашому християнському житті - Великого посту. Піст для кожного із нас - "дар давній, який ніколи не старіє, але безперестанно оновлюється і квітне в усій красі", - каже нам святитель Василій Великий.

У давні часи посту раділи всі - святі пророки, апостоли, мученики, пустельножителі та самітники. Всі подвизалися у пості. Тому і ми в ці дні повинні радіти духовній весні, бо і Христос Бог наш радіє, якщо ми тільки з любов’ю, надією і вірою це робимо. Тому піст для нас - це справжнє свято, спасіння для душі, де мир та згода, тиша, любов і смирення.

Мета посту - це чисте прийняття Святих Тайн. Тому кожного разу, прийшовши до храму на довготривалі постові Богослужіння, ми повинні стояти з думкою про покаяння і сповідь, а після звершення їх - прийняти Святі Христові Тайни - Тіло і Кров. Нажаль з цим у нас практикується зовсім інша поведінка, коли віряни причащаються лише один раз протягом посту, здебільшого на Страсному тижні і ще й запасними Дарами. Це є не зовсім правильно і священики повинні навчати парафіян правильній, живій євхаристійній практиці Великого посту, згідно уставу в належні дні звершуючи Літургії ранішосвяченних дарів, інакше "ми даремно себе ослабивши, без вінців і нагород зійдемо з подвижницького шляху посту", - каже святитель Іоан Золотоустий.

Не менш важливо знати міру посту, тому що вона більше полягає не в тілесних, а в духовних вправах. У всіх тіл не однакова міць і не однаковою є духовність кожної людини. Преподобний Іоан Кассіян напоумлює в цьому нас так: "... різними повинні бути час, спосіб і якість їжі, саме із-за неоднакового стану тіл, або ж за віком і статтю; але у всіх повинно бути одне правило - втихомирення плоті для стримання серця і зміцнення духу. Бо не для всіх є можливим дотримуватися посту тижнями; деякі не можуть бути без прийняття їжі більше двох або трьох днів, а іншим із-за причини хвороби або ж старості важко пробути без їжі до заходу сонця; не для всіх однаково поживними є овочі, або ж зілля, чи навіть сухий хліб. Одному для того, щоб насититись потрібно з’їсти два фунти, а іншому і пів фунта вистачає. Але все стримання від їжі має на меті одне - приймаючи їжу за своїми можливостями не впасти у перенасичення. Бо не тільки якість їжі, але й кількість її розслаблює душу, запалюючи в ній, як і в товстій плоті, шкідливий гріховний вогонь".

В наш час на піст дивляться виключно, як на стримання від їжі. Для цього ми ще й вміло використовуємо різні дієти, харчові профілактичні засоби, тощо. Ми забуваємо, що стримання від їжі це лише один із засобів для правильного і вірного духовного керування постом. "Стримання від їжі прийнятне для того, щоб послабити силу плоті і цього коня зробити для нас покірним", - навчає нас святитель Іоан Золотоустий.

Початок будь-якої справи є важким, так і настання посту, із-за причини зміни в їжі, і в предметах нашого побуту (менше або взагалі не дивитися телевізор, особливо розважальні програми, Інтернет), зустрічають деяку незручність. Але для цього треба мати силу волі, яка з часом неодмінно полегшить і пом’якшить наш подвиг посту.

Не забуваймо і того, що піст має кілька засобів для його справжнього провадження. Одним із таких - є молитва. Особливо в цей час ми повинні посилити свою молитву за єдність Українського Православ’я. Це особливо важливо для православних, які більше аніж два десятки років живуть в розділенні між собою. Здається, що зараз настав той благословенний час, коли ми через особливі прохання і молитви повинні закликати всіх до цієї єдності - вірних нашої Церкви Київського Патріархату, вірних Автокефальної Церкви та вірних Церкви Московського Патріархату. Будемо молитися, щоб Господь примирив з’єднав нас в Єдину Помісну Українську Православну Церкву. Хай наша ця постова молитва буде почута нашим Творцем і Спасителем.

Не менш важливо сьогодні молитися і за примноження любові та спокою в нашій Українській державі, в нашому Галицькому краї. Останні події в Україні показали, що ми здатні подолати несправедливість, страждання і зло, яке окутало наш народ. Майбутнє нашої країни ми повинні будувати в любові та мирі. Нехай в ці дні за нашими молитвами Господь покаже нам милість Свою і наповнить миром та славою землю нашу. Молімося за єдність країни, нашого українського народу, молімося за те, щоб як щезає дим, нехай щезнуть безбожні вороги, що посягнули на цілісність кордонів нашої держави, і як розвіюється прах від лиця вітру, так нехай згинуть ті, хто в ці святі дні Великого посту "брязкають зброєю" в Криму перед очима наших мирних воїнів - захисників нашої Батьківщини. "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться" (Мф. 5, 9).

Молитва Великого посту - це молитва за спокій від віку спочилих отців, матерів, братів і сестер наших. Нехай наша ця молитва звучить поглиблено і за тих, хто був в жорстокий спосіб розстріляний на майданах, за тих героїв, які увійшли до славної "Небесної Сотні". Творити їм заупокійну необхідно поіменно, щоб кожна віруюча людина знала і пам’ятала ці жертви.

Отже, "почувши про початок посту, - каже нам святитель Іоан Золотоустий, - не лякайтеся, він не страшний для нас, а для демонів". Піст наш нехай стане непохитним каменем, особливо тоді коли у спілці з постом ми побачимо і усердно творитимемо сестру і подругу посту - нашу молитву!

Коли закінчуватиметься перший тиждень Великого посту 8-9 березня вся світова українська громада вшановуватиме 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Ця світла постать нас сьогодні об’єднує і кличе словами:


Наш обов’язок і за нашого пророка і поета Тараса Шевченка в ці дні звершити заупокійну молитву та дослухатися до його правдивих слів.

Мандруючи шляхом Великого посту, досягнемо в доброму духовному і тілесному здоров’ї Світлого Христового Воскресіння!

Закликаю на всіх вас Боже благословення!