Свято Господнього Вознесіння завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні. Св. Іоан Золотоустий говорить у свої проповіді: "Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, - вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престіл Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима".

Від мирських людей дуже часто доводиться чути: в світі яке спасіння – лише суєта... навколо спокуси, на кожному кроці спокуса. Монастир – інша справа. Там - спокій: ніяких печалей, ні тривог, ні турбот.
Через це буває, що люди запальної вдачі, які легко захоплюються всякими поривами, при першому ж розчаруванні мирським життям нерідко бувають готові відразу ж покинути світ і йти в монастир, приймаючи, здебільшого, випадкові пориви за якесь особливе покликання Боже. Але давно вже відомо, що "там добре, де нас нема".

Господь навчав у капернаумськiй синагозi, i всi дивувалися Його вченню, тому, що Вiн вчив, як Той, що має владу, а не як книжники (Мф. 7, 29). Влада Христа - це не владний тон, а сила впливу на душi й серця людей. Його слово проходило в глибину душi i пiдкоряло людську совiсть. Такий вплив слова, сповненого Божественного силою, слова вiд Духа Святого.

Ісус з’являвся Своїм учням протягом сорока днів після Свого Воскресіння. Він розповідав їм про Царство Боже та про те, що Йому необхідно було знести Свої муки. Коли одного разу Він був з ними, то промовив: «Ось я пошлю обітницю Отця Мого на вас; всі ж зоставайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитесь силою з неба» (Лук. XXIV, 49).
Вознесіння Господнє святкується Святою Церквою на сороковий день після Світлої неділі, у четвер шостого тижня після Пасхи.

Жінка, яка переступила поріг кабінету, нічим не відрізнялася від інших. Так само, як і всі, пробурмотіла «добридень», зробила кілька непевних кроків і примостилася на краєчку стільця. Звягінцев поглянув на неї, відзначив, що бачить її вперше, та взяв новий бланк для «історії».
- Ну, що у вас?
- Я б хотіла дитинки позбутися.
Звягінцев підняв голову. У проханні клієнтки не було нічого незвичайного: з такими питаннями саме до нього, відомого на весь район акушера-гінеколога, і йдуть. Руки, кажуть, золоті, чи якось так…

[thumb=left][/thumb]Перед кожною доброю справою, як мовиться, потрібно помолитися. І тим більше перед тим, як вибирати наречену. Адже молитва, як збільшувальне скло, збирає всі сили нашої душі і тіла в одну крапку, в серці, і направляє в один бік — туди, де знаходиться улюблена людина. Лише цей лазер молитви здатний пропалити всю товщу егоїстичної самозакоханості і запалити в одному серці двох людей любов.

Християнське життя є ревністю і силою перебувати в спілкуванні з Богом діяльно, за вірою в Господа нашого Ісуса Христа, при допомозі благодаті Божої, виконанням святої волі Його, на славу Пресвятого імені Його. Суть життя християнського полягає в Богоспілкуванні з Христом Ісусом, - в Богоспілкуванні, спочатку зазвичай таємному не тільки для інших, але і для себе. Видимим ж, або відчутним всередині нас, свідоцтвом про нього є жар діяльної ревності, винятково в християнському Богодогоджуванні, з цілковитою самовіддачою і ненавистю до всього протилежного.

До 1020-ліття хрещення Київської Русі групи ДДТ і Брати Карамазові розпочали цілу промо-кампанію, присвячену цій релігійній події. До речі, підійшли цілеспрямовано і з розмахом: відправилися разом з групою С.К.А.Й. в масштабний тур по Україні, що охоплює більше як 26 міст. Разом з музикантами на гастролі відправився і досить таки відомий сучасний православний діяч, диякон Андрій Кураєв, виступи якого можна почути як на концертах, так і на його власних лекціях.

Акція “Православні християни за цнотливість” відбулася в суботу 23 травня 2009 року на майдані Незалежності в Рівному. Учасники акції поширювали листівки і буклети з правдивою інформацією про контрацепцію, роздавали квіти, пояснювали чому безкоштовна роздача презервативів - це пропаганда роспусти.

Хресне Знамення чи Хресний Знак - це зображення на собі, чи на кому іншому або навіть на якійсь речі Знака Хреста. Христова Церква перші три віки свого існування не мала свободи, і була сильно переслідувана; через що мусіла ховатися з своєю Вірою, а тому повставали різні символічні знаки, як ознаки християнина. Так повстав і Знак Хресний чи Хресне Знамення, як видима ознака кожного християнина, цебто кожного, хто вірує в Ісуса Христа, як Бога нашого.

Ікона Пресвятої Богородиці - Покрови. У 911 році сарацини напали на Східну Римську імперію. Константинополь устояв перед натиском ворогів, але в місті поширилася страшна хвороба - чума. На заклик грецького патріарха народ зібрався в усіх церквах міста, щоб молитися і просити про допомогу, в особливий спосіб віддаючи себе під покров Пресвятої Діви Марії.

Серед сучасного суспільства поширена думка, нібито святі мощі повинні бути цілком неушкодженими тілами і що саме нетління тіл є головною підставою до прославлення святих. Подібна думка тримається з давніх часів. Ще другий Софійський літопис 1472 р. оповідає, що для руських людей, хто не в тілі лежить, той не святий. Але такий погляд на святі мощі ґрунтується на непорозумінні і є зовсім неправильним. Як церква старозавітна, так і новозаповітна церква дивилася і дивиться на святі мощі інакше.