Говіння – це момент, коли з обновленою силою і знову, по-новому ми повинні задумуватися над життям та над собою. Над життям – яким його Господь задумав для нас, і над собою – яким ми це життя зробили. В тому й полягає покаяння, щоб немовби виміряти відстань між тим, що задумав Господь, і тим, що ми здійснили; між тим, що нам було дано і що ми використали чи ні, виконали чи не виконали. Це треба робити – і не раз в житті. Ми часто відкладаємо цю задачу до нашої передсмертної години, до останньої нашої хвороби, до моменту, коли раптом виявимо, що невиліковно хворі або що перебуваємо в смертельній небезпеці. І тоді, перед обличчям страху, перед обличчям смерті, перед небезпекою ми раптом стаємо по відношенню до себе, до життя, до людей, до Бога – серйозними. Ми перестаємо грати в життя. Ми перестаємо жити так, немовби пишемо тільки чернетку, яка колись пізніше – о, набагато пізніше! тому що здається, що часу ж так багато попереду – буде перетворена у щось остаточне. І ніколи цього не буває, тому що старість, старіння тіла, виснаження розуму, раптова смерть, обставини застають нас зненацька і вже не дають часу. І дуже страшно думати, що може настати момент, коли виявиться запізно.

Милосердний і милостивий Отче! По милостивій волі Твоїй і Твоєму Божественному Промислу освятив Ти нас шлюбними узами, щоб жили ми згідно настанов Твоїх. Утішаємося ми благословенням Твоїм, що каже: хто знайшов дружину знайшов благо і одержав благословення від Господа. Господи Боже! Подай, щоб жили ми один з одним у Божому страху Твоєму, бо блаженний чоловік, що боїться Господа, міцно приліпився до заповідей Його. Сильним буде насіння його на землі, рід праведних благословиться. Подай, щоб любили ми більш за все слово Твоє, з радістю слухали і вивчали його, щоб бути нам як дереву, посадженому при потоках вод, що плід свій приносить вчасно і листя його не в'яне; щоб бути як чоловік, що домагається успіху у всіх своїх справах. Подай також, щоб жили ми у мирі та взаєморозумінні, у шлюбному стані нашому любили ми стриманість і чесність і не чинили проти них, щоб у домі нашому жив спокій, і зберегли би ми добре ім'я...

Отче преблагий, Творче неба і землі, Ти сказав колись: не добре чоловікові бути самому на землі. І сотворив Ти помічницю йому. Чоловіка і жінку сотворив Ти і сказав: ростіть і множтеся і наповнюйте землю, і володійте нею. Ти промислом щедрот Своїх узаконив чесне подружжя в людях і тайною благодаті освятив його, щоб прославилося пресвяте ім'я Твоє в людському роді. Ти зволив і нам поєднатися в подружнє співжиття до кінця життя нашого на землі - повінчав Ти нас сяянням благовоління Твого. До Тебе припадаємо і Тобі молимося: володій серцями нашими і наповнюй їх завжди любов'ю один до одного, щоб не було між нами ні сварки, ні гніву, ні образи, але щоб носили ми любовно тягарі один одного, і служили один одному на допомогу й утіху. І щоб шануючи один одного жили ми в спокої та чистоті. Дай нам завжди чинити згідно заповідей Твоїх і у всьому виконувати волю Твою, щоб сподобилися ми благословення Твого тут на землі і осягнули вінець небесної слави. Бо Ти Бог милості і щедрот, і чоловіколюбства єси, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

«Мій тато – повний ледар!» — заявила шестирічна Марійка мамі своєї подруги. «Це чому ж?» — запитала з подивом жінка. «Я його просила-просила зробити мені ліжечко для ляльки, а він все ледарює і не робить. А ось дідусь узяв і зробив. І моя мама говорить, що наш тато – ледар».
Хтось з дорослих з посмішкою на обличчі сприймає подібні заяви дітей на адресу батьків. Хтось чує в них знайому інтонацію – днями цю фразу вимовляли вони самі, тепер вона на вустах малюка. І тільки деякі вчасно спохвачуються, щоб виправити ситуацію – направити міркування дитини про батька в правильне русло.

Жив у 13 ст. у Києво-Печерській обителі, побажавв безмовності та суцільній темряві, не бачачи мирської суєти, і так служити Богу. А тому зачинився в печері та безперервно молився. Там йому без свічки небесна світлість світила. Зцілював усіх, хто приходив до його печери з вірою. Після багатотрудних духовних подвигів преподобний Афанасій закінчив своє земне життя. Ці короткі відомості про нього були переписані в 17 ст. з надгробної дошки. Його пам'ять звершується 15 грудня (нов.ст.).

Пасивність жінки у стосунках - це основна загроза для відносин. Жіночність жінки - це не просто природне самовідчуття, а невід'ємна частина особистості жінки, її усвідомлена активна роль. Жіночна жінка не просто робить те, що потрібно робити, вона прагне до певного позитивного результату.
Жіночна жінка дуже сильна, як жінка, і самостійна; такій жінці нестрашно довірити свої почуття, свої відносини, свою сім'ю, вона не потребує постійної допомоги і підтримки у всіх тих справах, що пов'язані з відносинами, вона знає до чого прагнути, і що робити, щоб відносини були міцними і цікавими.

З благословення Святійшого Патріарха Київського та всієї Русі-України Філарета 11 грудня 2012 року Божого у Київській православні богословській академії відбувся семінар-практикум на тему "Координація роботи молоді в єпархіях УПЦ КП", який організувало Синодальне управління у справах молоді (СУСМ). Семінар розпочався молитвою. Потім голова СУСМ ігумен Макарій (Папіш) об'єктивно проаналізував роботу з молоддю на даний час і запропонував ідеї щодо покращення ситуації, представив оновлений кадровий склад СУСМ і план заходів на 2013 рік, а також приділив особливу увагу проблемам створення і функціонування недільних шкіл. У семінарі взяли делегати з 20-ти єпархій Української Православної Церкви Київського Патріархату.
З благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, Львівсько-Сокальську єпархію представляв секретар Львівського православного молодіжного братства Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт” Юрій Браніцький, який ознайомив учасників семінару з діяльністю Братства, зокрема з організацією православного дня жінки Неділі жінок-мироносиць і щорічної прощі до цілющого джерела у присілку Заглиннна (с. Монастирок). Також Юрій презентував велопрощу "Два колеса" і поділився ідеями щодо проведення молодіжної велопрощі у недалекому майбутньому на всеукраїнському рівні.

Жив колись чоловік, який розводив рибу. У нього був великий став, де плавали риби різноманітних видів.
Якось уночі збудив його шум, що долинав від ставу. Встав. Вийшов з будинку. Але спросоння нелегко зорієнтуватися на місцевості, ще й темно було, хоч в око стрель. Йому здавалося, ніби іде до ставу. Аж раптом перечепився і повалився на землю. Підвівся, рушив, та невдовзі знову спіткнувся і, впавши, скотився до рову. І знову підвівся, рушив...

Маленька Катруся підбігла до мами:
«Матусю, коли вже прийде Миколай?
Чи довго чекати? Бо я хочу знати
Й листа написати до нього у Рай»

Матуся сказала: «Ще трішечки, доню,
І прийде до всіх нас небесний святий.
Листа напиши, попроси благодаті,
Нехай захистить всю сім'ю від біди…

Зі Священного Писання та Передання Церкви ми знаємо твердо, що кінець світу обов’язково буде, і настане він під час другого пришестя Христового і Страшного Суду. Тоді всі померлі воскреснуть, а живі – переміняться, і всі люди постануть перед Богом дати відповідь за своє життя. Праведники увійдуть у блаженну вічність з Богом, грішники підуть на вічні муки. Земля і все, що на ній, згорить, і буде нове небо і нова земля.
З цього вчення, яке ми маємо з Божественного Одкровення, тобто від Самого Бога, Який говорить лише правду, всі повинні зрозуміти кілька речей.
Найперше, кінець світу не буде наслідком природних причин, в тому числі будь-яких астрономічних явищ. Так, наближення кінця світу буде супроводжуватися збільшенням числа стихійних лих, знаменнями з неба, голодом, війнами та іншими бідами. Але причиною кінця світу буде моральне падіння людей, а не так званий парад планет чи «закінчення календаря майя».