В українців Різдво часто асоціюється зі снігом, святковою ялинкою, з часом, коли трапляються чудеса. Але коли це сталося в Палестині, снігу і ялинок не було, а чудеса... Чудеса були, але хто їх зауважив? Тільки волхви та пастухи. Ми читаємо про зірку волхвів, про благовістя янголів пастухам, але сприймаємо це як щось, якщо і реальне, то занадто далеке, що сталося десь в просторі казки - в тридев'ятому царстві, тридесятій державі. І це заважає нам побачити божественні промені в тексті Євангелія. Ось волхви розгледіли зірку Спасителя на сході, пішли за нею як язичники за Єдиним Богом, з темряви ідолопоклонства до Світла Істинного, - і зірка йшла перед ними і зупинилася над тим місцем у Вифлеємі, де народився Христос.

Христос народжується — славіте! Христос з небес — виходьте назустріч! Христос на землі — підносьтеся! «Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле» (Пс. 95, 1)! І скажу обом у сукупності: нехай веселяться небеса, і нехай радіє земля (11) заради Небесного, потім Земного! Христос у плоті; із трепетом і радістю звеселяйтесь: із трепетом — через гріх, з радістю — через надію. Христос від Діви; зберігайте цнотливість, дружини, щоб стати вам матерями Христовими! Хто не поклоняється Сущому від початку? Хто не прославляє Останнього? 2. Знову розсіюється темрява, знову є світло; знову Єгипет покараний темрявою, знову Ізраїль осяяний стовпом. Люди, які сидять у пітьмі невідання, нехай «побачать велике світло» відання (Мф. 5, 16). Прадавнє пройшло, тепер усе нове (2 Кор. 5, 17). Буква уступає, дух переважає; тіні проходять, їхнє місце займає істина. Приходить Мелхиседек; народжений без матері народжується без отця; у перший раз — без матері, у другий — без отця. Порушуються закони єства, світ небесний має наповнитися. Христос повеліває, не будемо противитися. «Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости» (Пс. 46, 2); «Бо Немовля народилося нам - Син даний нам; владарювання на раменах Його», бо підноситься з хрестом, і наречуть ім’я Йому: великої ради — ради Отчої Ангел (Іс. 9, 6). Так проголошує Іоан: «Приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Йому» (Мф. 3, 3)! І я проголошу силу дня. Безтілесний втілюється, Слово твердне, Невидимий стає видимим, Недотичний осязається, Безлітний починається. Син Божий робиться сином людським, Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той же (Євр. 13, 8).

8 січня ВІВТОРОК
9:00 - Божественна Літургія
11:00 - Божественна Літургія
17:00 - Вечірня з колядками

9 січня СЕРЕДА
9:00 - Божественна Літургія
11:00 - Божественна Літургія та панахида
17:00 - Вечірня з колядками

О препроста способом життя свого, безпритульна на землі, насліднице ж обителей Отця Небесного, блаженна мандрівнице Ксеніє! Як раніше до надгробку твого недужі і скорботні припадали і утіхою наповнювалися, так нині і ми, обтяжені скорботами й потребами, до тебе прибігаючи, з надією просимо: помолися, блага небожителько, щоб направилися стопи наші за словом Господнім до виконання заповідей Його, і хай зникне богоборне безбожжя, що заполонило країну нашу, що вкидає нас, багатогрішних, у смертельне братоненависництво, горде самопіднесення і хульний розпач. О блаженна Христа ради, що посоромила брехливу мудрість віку цього, випроси у Творця і Подателя всіляких благ дарувати нам смирення, стриманість і любов у скарбницю серця нашого, віри для укріплення молитви, надії в покаянні, кріпості у важкому житті, милосердного зцілення душі і тіла нашого, стриманості у подружжі і дбання про ближніх і рідних своїх, всього життя нашого обновлення в очистительній бані покаяння, щоб всехвально оспівуючи пам'ять твою, прославляли у тобі чудодіючого Бога Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю одноістотну і Нероздільну на віки віків. Амінь.

О преславні мученики Гуріє, Самоне і Авіве! До вас, як скорих помічників і теплих молитвеників, ми немічні і недостойні прибігаємо, старанно молячись: не погордуйте нами, що впадаємо у багаточисленні беззаконня і грішимо щодня і щогодини; наставте заблукалих на шлях істинний, вилікуйте страждаючих і скорботних; збережіть нас у непорочному і стриманому житті; і як колись, так і нині покровителями подружжя будьте, у любові та однодумності нас утверджуючи і від усіх злих бід та напастей нас оберігаючи.Захистіть, о премогутні сповідники, усіх православних християн від напастей, злих людей і нападів демонських; збережіть нас від випадкової смерті, випрошуючи у Всеблагого Господа, щоб великі і багаті милості нам, смиренним рабам своїм, подав. Бо недостойні ми нечистими вустами призивати прекрасне ім'я Творця нашого, якщо не ви, святі мученики, за нас заступниками будете; ради цього до вас прибігаємо і заступництва вашого перед Господом за нас просимо. Також визволіть нас від голоду, потопу, вогню, меча, нашестя іноплемінників, міжусобиць, смертоносної рани і всіх душогубних обставин.

Коли ми думаємо про покаяння, перед нами завжди повстає темна або сіра картина скорботи, стиснутого серця, сліз, якогось великого горя через те, що наше минуле таке темне і недостойне: недостойне ні Бога, ні нас самих, ні того життя, яке нам запропоноване. Але це тільки одна сторона покаяння чи, точніше, такою повинна би бути тільки одна мить. Покаяння повинне розцвітати в радість і в подвиг. Без цього покаяння безплідне, без цього те, що могло б бути покаянням, перетворюється в розкаяння – безплідне і, часто, таке, яке вбиває життєву силу в людині замість того, щоб її збуджувати і оновлювати.

Святитель Стефан сповідник, архієпископ Сурожський був родом з малоазійської Каппадокії. З юних літ відрізнявся благочестивим життям, старанністю до наук та смиренням. Уже в 15-літньому віці за царювання імператора Феодосія III(715-716) він відправився до Константинополя для отримання вищої освіти. Навчання Стефан закінчив настільки успішно, що перевершив знаннями своїх вчителів. Його видатні здібності помітив Патріарх Константинопольський Герман І (713-730) та запросив до себе на церковну службу.
Проте Стефана приваблювало чернече життя, і він таємно йде в один з монастирів та приймає там чернечий постриг. Пізніше поселяється в пустельному місці та віддається безмовності, перебуваючи у суворому посту і молитві.
У 730 році в Сурожі (теперішній Судак) овдовіла єпископська кафедра. Сурож тоді був великим торговим центром, у ньому жили люди різних віросповідань, багато було і язичників. Незважаючи на рішення IV Вселенського Собору, процвітало і монофелітство. Тому кримчани, які прибули до Патріарха Германа, дуже просили призначити їм такого єпископа, який зміг би успішно справитися з усіма тими єресями й укріпити віру християнську.
Пам'ять - 28 грудня за новим стилем.