З ініціативи Київського православного братства святих князів-страстотерпців Бориса та Гліба нещодавно побачило світ нове видання – незамінний помічник для усіх шанувальників різдвяних традицій та вертепного дійства.
“Іде звідна чудна” – збірник, у якому подано сценарії вертепів, колядки і щедрівки на будь-який смак і вік.
Загалом до видання увійшло вісім сценаріїв вертепів та 32 колядки і щедрівки із нотами.
Книжка познайомить читачів зі святами зимового періоду, сприятиме розвитку акторських та співочих здібностей у дітей різного віку. Стане у пригоді вчителям, батькам і всім шанувальникам українських традицій та пісень.
Книжку упорядкувала Христина Матвієнко, оформила – Світлана Балух.
Іде звізда чудна: вертепи, колядки, щедрівки. Упор. Х. Матвієнко, худож. С. Балух. — К., 2012. — 64 с.
Замовити збірник «Іде звізда чудна» та інші книжки видавництва можна за телефоном (098) 435-53-10, (095)010-35-46 (Богдан) або на електронну скриньку agape.kyiv@gmail.com

14 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці
Це сталося дуже давно, понад тисячу років тому, 910 року в прекрасному і славному місті Константинополі (теперішній Стамбул, столиця Туреччини; в народі його ще називали Царгород, - прим. автора) - столиці Візантійської імперії. Страх і жах охопив усіх жителів Царгорода, коли незчисленне агарянське (Агаряни - загальна назва язичників і мусульман у давні часи) військо підступило до його стін! Здавалося, що й сонце померкло від такої кількості воїнів, здавалося, що ніхто їх не зможе перемогти.
Але християни не впали в розпач, бо знали, що Небесне воїнство завжди перемагає там, де люди безсилі, тож з молитвою та з великою вірою звернулись вони до Божої Матері.

Колись, дуже давно, оселився в херсонських степах один збіднілий сербський шляхтич. Привіз він із собою з батьківщини родинну ікону Пресвятої Богородиці, а коли помирав передав її нащадкам. А ті - своїм нащадкам. І так опинився цей образ майже двісті років тому в херсонської поміщиці Юліанії Іонівни Касперової.
Жила пані Юліанія з чоловіком у своєму маєтку - в невеличкому селі, що тоді називалося Касперівка, а нині - Кизомис. Якось вночі пані Юліанія прокинулася й захотіла помолитися перед улюбленою іконою. Вона запалила свічку, накинула на плечі шаль і підійшла до образів. Серце тьохнуло у жінки в грудях, коли вона побачила, що звична, потемніла від років ікона просвітліла й засяяла свіжими фарбами. Пані впала на коліна й до ранку молилася перед образом Цариці Небесної. А вранці вони з чоловіком порадилися й вирішили нікому про чудо не казати. Проте, Богородиця бажала іншого, тож і сталося інакше.
14 жовтня - вшанування Касперської ікони Божої Матері.

У ті далекі часи, коли татари ще плюндрували зранені українські землі, потрапив у полон побожний почаївський чернець. Довго катували його вороги. Проте праведний чоловік більше страждав не від тілесних мук, а від того, що не мав можливості бачити святі церкви Почаєва, чути літургійні співи, схиляти коліна перед святими образами.
Особливо тяжко він страждав, що не зможе помолитися зі своїми братами перед Почаївським образом Пресвятої Богородиці у свято Її Успіння, яке саме наближалося. Удень і вночі, попри тілесне виснаження, чернець, вмиваючись сльозами, не переставав молити Пречисту Діву про звільнення з неволі. І Божа Матінка почула щирі молитви бранця...

Першим, особливо радісним святом церковного року є свято Різдва Богородиці. Це свято тісно пов’язане зі здійсненням релігійних надій людства. Історія церковних свят та історія Церкви загалом — це дорогоцінний, безперервний шлях надії з минулого у майбутнє. Літопис буття Церкви — не механічний перелік історичних імен святителів, преподобних і соборних подій, а животворяща книга, яка оповідає про спасіння людства та розкриває реальний досвід Богоспілкування.
У Різдві Пречистої Діви світ здобуває шлях спасіння, ‘будується міст до життя”, людина від пекла визволяється — чуємо ми сьогодні за богослужінням у Церкві. Богородиця спасає усе людство, рятує кожну людину, яка знемагає від горя та зневіри. Матір Божа усуває людину від прірви, в яку штовхає її гріх, страс-ті та пороки. Більше того, всі значні богословські теорії, пульс і серцебиття Православної Церкви нерозривно поєднані з життям Цариці Небесної. У хвилини зневіри, всупереч духу скептицизму та відчаю, який сьогодні панує у світі, християнин подумки звертається до тієї події, яка поклала початок нашої надії на спасіння. У день Різдва Богородиці кожна віруюча людина з особливим відчуттям близькості небес молиться словами: “Пресвята Богородице, спаси нас”.