Восьмий день по Різдві, - то день свята церковного обрізання Господа нашого Ісуса Христа. Обрізання євреям було самим Богом наказано, в пам’ять союзу Господа Бога з Авраамом. Обрізання у євреїв, - це як у нас, християн, хрещення, і здійснювалося над дітям чоловічої статі на восьмий день після народження. Тому Ісус Христос на восьмий день після народження був обрізаний. Він, будучи Богом правдивим, не був зобов’язаний піддаватись обрізанню, проте піддався йому добровільно, щоб прикладом своїм покори нас навчити. Тому піддався Ісус обрізанню, щоб євреї не уникали обрізання, бо у євреїв кожен необрізаний вважався відкинутим Богом. Будьмо по прикладу Спасителя слухняними до всякого припису, що іде або від самого Бога, приписам Церкви Святої, хоч би нам і здавалося, що без виконання їх ми могли би спокійно прожити.
І хоча обрізання тіла (як прийнято у євреїв) у нас, християн, не прийнято, матимемо за обов’язок всі злі схильності і пороки від тіла свого і сердець відрізати. Викинемо з серця нашого пиху, жадібність, заздрість, ненависть і всі лукаві помисли, щоб вільні від всякого земного тягару, ми тим самим могли вознестися до Бога.
У євреїв був і ще один звичай: коли дитину при обрізанні найменували: тому і Христос був при обрізанні своєму названий - Ісус, що означає “Спаситель”, “Визволитель”, “Відкупитель”. Ім’я це сам Бог і Отець призначив для Єдинородного Сина Свого. Ім’я те достойне найбільшої пошани нашої, як в значенні своїм, так і в силі своїй. В значенні своїм - бо представляє Христа як Бога від Бога; в премудрості і доброті безмірного, воно нагадує нам всі чесноти, які Спаситель залишив нам в науку і для прикладу; пригадує любов безконечну, яку нам вказав, і добродійства незчисленні, які від Нього взяли і досі беремо.
Ім’я Ісуса достойне пошани нашої, і в силі своїй воно духи темряви або диявола відганяє; воно втішає засмучених, зміцнює слабих, є здоров’ям для недужих, відвагою для несміливих, а для нас всіх - уповання. “В подібному імені іншому немає спасіння”, - запевняє святий Петро євреїв, “І немає під небом іншого імені для людей, в якому і через яке могли б бути щасливими, бо воно ім’я - Ісуса Господа і Спасителя нашого”.
І Святий Павло каже: “Ім’я Ісуса є над всіма іменами: так що імені тому всі, хто є в небі, на землі і під землею кланяються”. В імені тому Небо пізнає свого Царя, земля - свого Спасителя, пекло — свого Переможця, смерть і диявол - Господа свого і повелителя. З поклонінням найбільшим вимовляємо пресвяте ім’я Ісусове, в ньому уповаємо і всю надію нашу покладаємо.
Крім урочистості обрізання Господнього, маємо сьогодні ще одне вказати: вчора, християни, закінчився рік старий, а з нинішнім днем розпочався рік Новий. Вісім тисяч сімсот сімдесят годин, з яких рік минулий складався, так швидко проминуло. І ті втіхи, яких пізнали, те горе, яких в тому році зазнали, де ж вони поділися? Все перейшло і сліду немає по ньому. Ніщо не минає так незначимо і швидко, як час, ніщо не плине так тихо і без перерви, як години життя нашого. Хотілося б людині мати стільки сили, щоб могти втримати всі годинники в їх русі; не стримаєш на землі їх біг: завжди буде ранок і вечір, все минеться, чи хочеш ти, чи ні. І так пройшов день за днем, місяць за місяцем, рік за роком: все навколо нас іде вперед, ніщо не стоїть на місці і жодної миті не відпочиває, все спішить до своєї цілі, свого кінця.
Так із днем вчорашнім минув знов рік, знову пройшла одна частина життя нашого і знову на рік ближче смерть, ближче домовина. З кінцем старого, а початком нового року, станемо ми, християни, подумки перед престолом Судді найсправедливішого, згадаємо рік минулий, прожитий, скажімо, чи в ньому більше добра чи злого учинили, згадаємо, які були в думках до Господа нашого і близьких наших, до самого себе, як заповіді виконували. Чи любили його так, як його любити належить, бо хто Бога любить щиро, той про Нього і думає охоче.
Подумаймо про рік, що минув, і переконаємося, що більше ми думали про марні речі, про втіхи, про збагачення, ніж про Бога. І в час молитви, де розмовляємо з Господом Богом, думки наші часто іншим, не Господом зайняті, бо устами хвалимо Бога, а серця наші часто далеко від Нього.
Так, багато доброго дав нам Господь Бог в році, ми ж чим відплатили Йому за це? Але хто порахує всі гріхи, якими ми Отця нашого небесного в минулому році образили? Чи то мало хто через рік один другому бажав зла? Чи багато таких знайдемо сусідів, що за рік не сварилися, не обмовляли один одного? Багато з нас в минулому році убогому відмовили. Чи стараємося прилучитися до спасіння ближнього, чи залучаємо його до доброго, чи відвертаємо його від злого, хоча і легко могли б зробити це? І так, про що не подумаємо, всюди відчуваємо вину свою. Може, хоч по відношенню до самих себе краще виконуємо свої обов’язки? Проте і тут нічого засвідчити не можемо.
Більше дбаємо про тіло, ніж про душу, більше упадаємо за речами земними, ніж за благами небесними і вічними. Якби покращити господарство, хоч би і ціною кривди інших, якби стати багатшими, хоч і ціною несправедливості, про це думаємо цілий рік, але як навчитися правді віри святої, як стати розумнішими, кращими, і про це, можливо, ми жодного разу за рік не подумаємо.
Протягом року маємо чимало можливостей добро робити: спитаймо тепер самих себе, чи багато ми добра зробили? І багато серед нас таких буде, які не тільки не роблять нічого доброго, але ще як з роками старіють, так з роками стають ще гіршими.
Промовляв до нас Господь Бог часто до них в році; але ми голосу його святого не слухали і так знову рік цілий пройшов без покаяння, без поправи. Перейдемо нарешті до обов’язків нашого стану, а вони занедбані нами не менше. Ви, діти, нагадайте собі, чи батьків ваших любили, шанували і слухали так, як належало, і не засмучували тих, що про ваше добро дбають? Ти, батьку, нагадай собі, чи старався ти, щоб діти чого доброго навчилися, щоб з кожним днем ставали розумнішими і кращими. Ти повинен не лише говорити їм про це, а і сам прикладом бути. Багато разів в році, прийшовши додому п’яним, нечестивою бесідою сварився і величезний твій гріх перед дитиною твоєю.
Ти, мати, нагадай собі, як часто обмовою согрішила перед дітьми, а сваркою і прокляттям порушила спокій у домі своєму. І якщо так усе розважимо, рік пережитий згадаємо, кожен повинен засоромитись, сам перед собою почервоніти. Чи так всі літа жити будемо, які прожити маємо? Всі роки? І багато ж то літ жити будемо? Для багатьох з нас рік, що починається сьогодні буде вже останній, а для багатьох передостанній. Тому хоч і не знаємо, чи довго нам ще жити, всі роки минуть швидко і не значно, як і рік що закінчився вчора.
Тому хоча б у цьому році, що з нинішнім днем починається, постановимо собі жити інакше, щоб наприкінці цього року самих себе не соромитись. І що ж маємо в цьому році робити. Маємо виконувати докладно обов’язки перед Богом, перед ближнім і перед самими собою, що досі занедбаними були, маємо краще виконувати обов’язки стану нашого, ніж раніше.
В новому році любімо насамперед Господа Бога над усе і кожної хвилини думаймо про нього, бо немає думки, яка б так нас втішала і така була для нас необхідна як думка про Бога. Думка про Бога є відрадою, бо, думаючи про Бога, уявляємо його як нашого Отця, який усе може. Необхідна думка про Бога, бо додає нам сили і сміливості в смутку і нещасті, стійкості в доброму та від гріха нас остерігає. Роздумуємо про Бога, особливо в часи молитви, яку в цьому році з більшою ніж досі побожністю, не тільки устами, але й серцем промовляємо.
В неділі і свята на служби Божі учащаймо, і дні ті Господу Богу посвячені так шануймо, як нас Церква Свята навчає. За все добре, що нам Господь Бог в тому році вділить, не забуваймо подякувати, а особливо тим, щоб заповіді його докладно виконувати і гріхами не ображати його.
Стараймося виконувати вірніше, ніж в минулому році і обов’язки перед ближнім нашим. Пам’ятаймо завжди правила християнські: “чого не хочеш, щоб тобі другі робили, того і ти їм не роби”. Не подобається нам, коли нас хто кривдить, або нашим справам шкодить, не чинімо ж і ми нікому ні кривди, ні шкоди. Не подобається нам, коли нас хто обмовляє, не обмовляймо і ми нікого, пам’ятаючи, що ніхто не без гріха.
Для бідних будьмо милосердними, помагаючи, чим можемо, а для усіх будемо прикладом добрим, справами нашими. Що ж до обов’язків перед самими собою: перші будемо завжди дбати про спасіння наше. Ти, християнине, прожив вже на світі стільки років, а за той час для душі зробив так мало.
Ти, юначе, ще такий молодий, а душа твоя в гріхах вже так постаріла. Чи на старість ти відкладаєш покаяння? Не забувай, що літа наші в руках Господніх. Ще 30 або 40 літ, і половина з нас, тут присутніх лежати буде в домовині. Ми всі будемо вже під землею, а з нами всі наші утіхи, всі надії. Скільки б дали ті, що повмирали в минулому році, щоб їм вільно було вийти з домовини, і ще світі пожити!
Що би вони за той час учинили? Може, побивалися б за маєтками і статками світу цього, як ми побиваємося? Ні! Вони б і не дивилися на них, бо пізнали уже їх минучість, вони старалися лише б про спасіння душі своєї. Проте вони, що вже підпали судові вічності, не можуть вже зробити цього. Ми ж можемо ще старатися про спасіння душі нашої, поки живемо; години ті, що жити маємо,можемо ще перетворити в дорогоцінні перли на вінці, який нам по смерті даний має бути. Стараймося ж про спасіння душі нашої, поки нам Господь милосердний життя ще дарує, бо коли прийде смерть, тоді вже нічого здійснити не зможемо.
Нарешті, перейдемо до обов’язків, які стан наш на нас накладає, і постановимо в цьому році виконувати їх вірніше. Ви, діти, шануйте, слухайте і любіть батьків ваших, бо хто знає, чи цей рік не розлучить вас з ними, а тоді чим віддячите за їх сльози та труди, задля вашого блага? Ви, батьки, пам’ятайте про дітей ваших, учіть їх самі і посилайте на науку, бо того ще року можете померти, бо якщо помрете у цьому році, то хто опікуватиметься вашими сиротами, хто їх учитиме і до вченості схиляти буде?
Ви, повінчані, любітеся, слухайте одне одного, живіть у згоді та спокої, бо смерть і вас розлучити може. Ви, сусіди, покиньте всякий гнів і ненависть; приязнь щира нехай вас об’єднає, щоб живучи по-християнськи, залучалися до спасіння душ ваших. Це суть постанов, які кожен із нас у новому році повинен установити і старатися виконати. Якщо ж нам сумління наше про минулий рік доброго свідчення дати не може - то почнемо, брати-християни, хоч із нового року в ім’я Ісуса життя нове, а все, що в минулому році занедбали, стараймося тепер подвійними силами виконати.
Нагрішили вже досить, коли ж спокутуємо все, якщо вже тепер не почнемо виправляти тяжкі і незчисленні гріхи наші, нехай же щирою буде і спокута наша. Порвемо з гріхом назавжди, а живімо з Богом, в Богові і для Бога. Порвемо з усім, що смерть нашу може зробити тяжкою, а суд страшним. Повстаньмо з гріхів та стараймося лише ж про спасіння душі нашої. І, як той рік минув, так мине все на світі і все, що в ньому, а з того боку домовини чекає нас вічність: вічне буде там життя, вічна втіха на небі, але й вічні муки в пеклі; там буде все вічне. Амінь!
І хоча обрізання тіла (як прийнято у євреїв) у нас, християн, не прийнято, матимемо за обов’язок всі злі схильності і пороки від тіла свого і сердець відрізати. Викинемо з серця нашого пиху, жадібність, заздрість, ненависть і всі лукаві помисли, щоб вільні від всякого земного тягару, ми тим самим могли вознестися до Бога.
У євреїв був і ще один звичай: коли дитину при обрізанні найменували: тому і Христос був при обрізанні своєму названий - Ісус, що означає “Спаситель”, “Визволитель”, “Відкупитель”. Ім’я це сам Бог і Отець призначив для Єдинородного Сина Свого. Ім’я те достойне найбільшої пошани нашої, як в значенні своїм, так і в силі своїй. В значенні своїм - бо представляє Христа як Бога від Бога; в премудрості і доброті безмірного, воно нагадує нам всі чесноти, які Спаситель залишив нам в науку і для прикладу; пригадує любов безконечну, яку нам вказав, і добродійства незчисленні, які від Нього взяли і досі беремо.
Ім’я Ісуса достойне пошани нашої, і в силі своїй воно духи темряви або диявола відганяє; воно втішає засмучених, зміцнює слабих, є здоров’ям для недужих, відвагою для несміливих, а для нас всіх - уповання. “В подібному імені іншому немає спасіння”, - запевняє святий Петро євреїв, “І немає під небом іншого імені для людей, в якому і через яке могли б бути щасливими, бо воно ім’я - Ісуса Господа і Спасителя нашого”.
І Святий Павло каже: “Ім’я Ісуса є над всіма іменами: так що імені тому всі, хто є в небі, на землі і під землею кланяються”. В імені тому Небо пізнає свого Царя, земля - свого Спасителя, пекло — свого Переможця, смерть і диявол - Господа свого і повелителя. З поклонінням найбільшим вимовляємо пресвяте ім’я Ісусове, в ньому уповаємо і всю надію нашу покладаємо.
Крім урочистості обрізання Господнього, маємо сьогодні ще одне вказати: вчора, християни, закінчився рік старий, а з нинішнім днем розпочався рік Новий. Вісім тисяч сімсот сімдесят годин, з яких рік минулий складався, так швидко проминуло. І ті втіхи, яких пізнали, те горе, яких в тому році зазнали, де ж вони поділися? Все перейшло і сліду немає по ньому. Ніщо не минає так незначимо і швидко, як час, ніщо не плине так тихо і без перерви, як години життя нашого. Хотілося б людині мати стільки сили, щоб могти втримати всі годинники в їх русі; не стримаєш на землі їх біг: завжди буде ранок і вечір, все минеться, чи хочеш ти, чи ні. І так пройшов день за днем, місяць за місяцем, рік за роком: все навколо нас іде вперед, ніщо не стоїть на місці і жодної миті не відпочиває, все спішить до своєї цілі, свого кінця.
Так із днем вчорашнім минув знов рік, знову пройшла одна частина життя нашого і знову на рік ближче смерть, ближче домовина. З кінцем старого, а початком нового року, станемо ми, християни, подумки перед престолом Судді найсправедливішого, згадаємо рік минулий, прожитий, скажімо, чи в ньому більше добра чи злого учинили, згадаємо, які були в думках до Господа нашого і близьких наших, до самого себе, як заповіді виконували. Чи любили його так, як його любити належить, бо хто Бога любить щиро, той про Нього і думає охоче.
Подумаймо про рік, що минув, і переконаємося, що більше ми думали про марні речі, про втіхи, про збагачення, ніж про Бога. І в час молитви, де розмовляємо з Господом Богом, думки наші часто іншим, не Господом зайняті, бо устами хвалимо Бога, а серця наші часто далеко від Нього.
Так, багато доброго дав нам Господь Бог в році, ми ж чим відплатили Йому за це? Але хто порахує всі гріхи, якими ми Отця нашого небесного в минулому році образили? Чи то мало хто через рік один другому бажав зла? Чи багато таких знайдемо сусідів, що за рік не сварилися, не обмовляли один одного? Багато з нас в минулому році убогому відмовили. Чи стараємося прилучитися до спасіння ближнього, чи залучаємо його до доброго, чи відвертаємо його від злого, хоча і легко могли б зробити це? І так, про що не подумаємо, всюди відчуваємо вину свою. Може, хоч по відношенню до самих себе краще виконуємо свої обов’язки? Проте і тут нічого засвідчити не можемо.
Більше дбаємо про тіло, ніж про душу, більше упадаємо за речами земними, ніж за благами небесними і вічними. Якби покращити господарство, хоч би і ціною кривди інших, якби стати багатшими, хоч і ціною несправедливості, про це думаємо цілий рік, але як навчитися правді віри святої, як стати розумнішими, кращими, і про це, можливо, ми жодного разу за рік не подумаємо.
Протягом року маємо чимало можливостей добро робити: спитаймо тепер самих себе, чи багато ми добра зробили? І багато серед нас таких буде, які не тільки не роблять нічого доброго, але ще як з роками старіють, так з роками стають ще гіршими.
Промовляв до нас Господь Бог часто до них в році; але ми голосу його святого не слухали і так знову рік цілий пройшов без покаяння, без поправи. Перейдемо нарешті до обов’язків нашого стану, а вони занедбані нами не менше. Ви, діти, нагадайте собі, чи батьків ваших любили, шанували і слухали так, як належало, і не засмучували тих, що про ваше добро дбають? Ти, батьку, нагадай собі, чи старався ти, щоб діти чого доброго навчилися, щоб з кожним днем ставали розумнішими і кращими. Ти повинен не лише говорити їм про це, а і сам прикладом бути. Багато разів в році, прийшовши додому п’яним, нечестивою бесідою сварився і величезний твій гріх перед дитиною твоєю.
Ти, мати, нагадай собі, як часто обмовою согрішила перед дітьми, а сваркою і прокляттям порушила спокій у домі своєму. І якщо так усе розважимо, рік пережитий згадаємо, кожен повинен засоромитись, сам перед собою почервоніти. Чи так всі літа жити будемо, які прожити маємо? Всі роки? І багато ж то літ жити будемо? Для багатьох з нас рік, що починається сьогодні буде вже останній, а для багатьох передостанній. Тому хоч і не знаємо, чи довго нам ще жити, всі роки минуть швидко і не значно, як і рік що закінчився вчора.
Тому хоча б у цьому році, що з нинішнім днем починається, постановимо собі жити інакше, щоб наприкінці цього року самих себе не соромитись. І що ж маємо в цьому році робити. Маємо виконувати докладно обов’язки перед Богом, перед ближнім і перед самими собою, що досі занедбаними були, маємо краще виконувати обов’язки стану нашого, ніж раніше.
В новому році любімо насамперед Господа Бога над усе і кожної хвилини думаймо про нього, бо немає думки, яка б так нас втішала і така була для нас необхідна як думка про Бога. Думка про Бога є відрадою, бо, думаючи про Бога, уявляємо його як нашого Отця, який усе може. Необхідна думка про Бога, бо додає нам сили і сміливості в смутку і нещасті, стійкості в доброму та від гріха нас остерігає. Роздумуємо про Бога, особливо в часи молитви, яку в цьому році з більшою ніж досі побожністю, не тільки устами, але й серцем промовляємо.
В неділі і свята на служби Божі учащаймо, і дні ті Господу Богу посвячені так шануймо, як нас Церква Свята навчає. За все добре, що нам Господь Бог в тому році вділить, не забуваймо подякувати, а особливо тим, щоб заповіді його докладно виконувати і гріхами не ображати його.
Стараймося виконувати вірніше, ніж в минулому році і обов’язки перед ближнім нашим. Пам’ятаймо завжди правила християнські: “чого не хочеш, щоб тобі другі робили, того і ти їм не роби”. Не подобається нам, коли нас хто кривдить, або нашим справам шкодить, не чинімо ж і ми нікому ні кривди, ні шкоди. Не подобається нам, коли нас хто обмовляє, не обмовляймо і ми нікого, пам’ятаючи, що ніхто не без гріха.
Для бідних будьмо милосердними, помагаючи, чим можемо, а для усіх будемо прикладом добрим, справами нашими. Що ж до обов’язків перед самими собою: перші будемо завжди дбати про спасіння наше. Ти, християнине, прожив вже на світі стільки років, а за той час для душі зробив так мало.
Ти, юначе, ще такий молодий, а душа твоя в гріхах вже так постаріла. Чи на старість ти відкладаєш покаяння? Не забувай, що літа наші в руках Господніх. Ще 30 або 40 літ, і половина з нас, тут присутніх лежати буде в домовині. Ми всі будемо вже під землею, а з нами всі наші утіхи, всі надії. Скільки б дали ті, що повмирали в минулому році, щоб їм вільно було вийти з домовини, і ще світі пожити!
Що би вони за той час учинили? Може, побивалися б за маєтками і статками світу цього, як ми побиваємося? Ні! Вони б і не дивилися на них, бо пізнали уже їх минучість, вони старалися лише б про спасіння душі своєї. Проте вони, що вже підпали судові вічності, не можуть вже зробити цього. Ми ж можемо ще старатися про спасіння душі нашої, поки живемо; години ті, що жити маємо,можемо ще перетворити в дорогоцінні перли на вінці, який нам по смерті даний має бути. Стараймося ж про спасіння душі нашої, поки нам Господь милосердний життя ще дарує, бо коли прийде смерть, тоді вже нічого здійснити не зможемо.
Нарешті, перейдемо до обов’язків, які стан наш на нас накладає, і постановимо в цьому році виконувати їх вірніше. Ви, діти, шануйте, слухайте і любіть батьків ваших, бо хто знає, чи цей рік не розлучить вас з ними, а тоді чим віддячите за їх сльози та труди, задля вашого блага? Ви, батьки, пам’ятайте про дітей ваших, учіть їх самі і посилайте на науку, бо того ще року можете померти, бо якщо помрете у цьому році, то хто опікуватиметься вашими сиротами, хто їх учитиме і до вченості схиляти буде?
Ви, повінчані, любітеся, слухайте одне одного, живіть у згоді та спокої, бо смерть і вас розлучити може. Ви, сусіди, покиньте всякий гнів і ненависть; приязнь щира нехай вас об’єднає, щоб живучи по-християнськи, залучалися до спасіння душ ваших. Це суть постанов, які кожен із нас у новому році повинен установити і старатися виконати. Якщо ж нам сумління наше про минулий рік доброго свідчення дати не може - то почнемо, брати-християни, хоч із нового року в ім’я Ісуса життя нове, а все, що в минулому році занедбали, стараймося тепер подвійними силами виконати.
Нагрішили вже досить, коли ж спокутуємо все, якщо вже тепер не почнемо виправляти тяжкі і незчисленні гріхи наші, нехай же щирою буде і спокута наша. Порвемо з гріхом назавжди, а живімо з Богом, в Богові і для Бога. Порвемо з усім, що смерть нашу може зробити тяжкою, а суд страшним. Повстаньмо з гріхів та стараймося лише ж про спасіння душі нашої. І, як той рік минув, так мине все на світі і все, що в ньому, а з того боку домовини чекає нас вічність: вічне буде там життя, вічна втіха на небі, але й вічні муки в пеклі; там буде все вічне. Амінь!
Митр.прот.Володимир Яцків
“Українська Автокефалія
“Українська Автокефалія
