Хранительниця чистоти
Благовірна княгиня Юлiанiя († 1406 р.) була дружиною В’яземського князя Симеона Мстиславича. Після того як Смоленську землю завоювали литовські війська великого князя Вітовта, подружжя разом із смоленським князем Юрієм Святославичем змушене було покинути рідний край.
Потрапивши у скрутне становище, Симеон і Юрій звернулися по допомогу до великого князя Василія Московського, від якого отримали в уділ м. Торжок (Тверське князівство). Князь Юрій спокусився красою Іуліанії і намагався схилити княгиню до перелюбу, проте всі його зусилля виявилися марними. Тоді князь убив її чоловіка Симеона Мстиславича, а потім спробував насильно оволодіти Іуліанією. Захищаючись, свята вдарила Юрія ножем. Проте поранення не зупинило насильника. Юрій став погрожувати Юлiанiї мечем, а потім відрубав їй руки і ноги, а тіло праведниці наказав вкинути у р. Тверцю. Ця трагедія сталася 1406 р. За словами місцевого літописця, “...бысть ему грех и студ велик и с того бежа к Орде, не терпя горького своего безчестия”.
Відчуваючи муки сумління через скоєне злодійство, Юрій ніде не міг знайти спокою, і врешті-решт прийшов у Веневський Успенський монастир (сучасний Веневський жіночий монастир в ім’я святителя Миколая Чудотворця у Тульській єпархії), де і провів решту життя у покаянні та сльозах, померши через два роки після смерті праведниці. Це дивовижний приклад дерзновенної сили молитви праведної Іуліанії перед Престолом Божим: її вбивця покаявся і став на шлях спасіння, так що згодом його причислили до лику місцевошанованих святих.
Тіло страдниці, що пливло проти течії р. Тверці, помітив один селянин навесні 1407 р. Якийсь розслаблений почув голос з небес, що повелів скликати духовенство і гідно поховати тіло благовірної княгині біля південних воріт Спасо-Преображенського собору у м. Торжку. У ту ж мить хворий отримав зцілення. Відомо, що під час поховання останків праведниці багато хворих також зцілилося.
Минуло понад 400 років. Спасо-Преображенський собор прийшов у занепад. Під час реконструкції храму відкрили частину гробниці святої Іуліанії. При цьому хворі, які торкалися до неї, зцілювалися. 1819 р. у соборі було влаштовано боковий вівтар в ім’я святої благовірної княгині. Там же була і дорогоцінна рака з її мощами. 1918 р. храм закрили. До 1930 р. мощі святої Іуліанії покоїлися у храмі в ім’я Архістратига Божого Михаїла. Сьогодні їхнє місцезнаходження невідоме.
Свята благовірна княгиня Іуліанія В’яземська є небесною покровителькою всіх, хто зберігає чистоту у шлюбі.
Дні пам’яті — 3 січня і 15 червня за н. ст.
Андрій Гор
Церковна православна газета