Введення в Храм Богородиці входить в цикл Дванадесятих свят, що розміщені на іконостасі, також зображається в акафісних іконах та сценах житія Якима і Анни. Композиція близька іконографії "Стрітення", бо на обох сюжетах бачимо принесення первенця Господеві, яке записане в юдейському Законі. В лівій частині ікони бачимо Якима та Анну та непорочних дів, що тримають свічки. На головах дів віночки як символ незаміжності. В центрі композиції маленька Марія, що виглядає значно старшою від 3 років, а найчастіше - мініатюрна, проте доросла і в мафорії (як заміжня). Лише з 17 ст. Її стали зображати юною, з непокритою головою і у віночку. Пречиста йде до Захарії, який простягає до Неї руки. В залежності від періоду намалювання, першосвященик може бути зображений: як раввін із характерним головним убором, як старозавітній першосвященик, як православний або католицький єпископ (в залежності від католицької або православної митри). Зустрічаються і комбіновані костюми. За спиною Захарії ворота Храму з двома колонами та сходи, на яких, найчастіше, Захарія і стоїть. Іноді композиція дзеркальна (Храм зліва, а не справа і т.д.) На задньому плані в архітектурному комплексі можемо бачити завісу, скрижалі Закону. А також сцени Благовіщення, Марію, що читає, та ангела, який приносить Їй їжу.

Святий апостол Тертій, який записав послання апостола Павла до Римлян, був другим єпископом Іконії, де навернув багатьох язичників. Священномученик Тертій, єпископ Іконійський, прийняв мученицьку смерть за Христа в I столітті, його прокололи загостреним деревом. Про нього згадує апостол Павло в посланні до Римлян (16, 22).

Святий апостол і євангеліст Марк, званий також Іоанн-Марк, був апостолом від 70-ти учнів Господа і Євангелістом, очевидцем і учасником деяких подій з життя Спасителя.

Традиційно ікона Покрови Пресвятої Богородиці розділена на дві частини. У нижній зображено народ, що молиться у Влахернському храмі. Перед Царськими Дверима посередині зображений Роман Сладкоспівець (хоч це анахронізм, святий зображається, бо він служив у Влахернському храмі, створював акафіст до Богородиці та його пам'ять святкується у той же день). Справа бачимо Андрія Юродивого що вказує рукою на Богородицю своєму учневі Епіфанію. Зліва зображено імператора з дружиною, єпископа та інші державні мужі. За звичаєм іконописець зображав правлячу в його час верхівку - короля (інколи із родиною), високе духовенство.

У верхньому регістрі над Царськими Дверима - Богородиця, що тримає омофор, або здіймає руки в позицію "оранта" (лат. orans — «той, що молиться»). В такому разі омофор над Нею простягають два ангели. Навколо Пречистої бачимо сонми святих - святителі, апостоли, небесне воїнство.

В українському іконописі євангеліст Іван Богослов найчастіше зображається в апостольському ряді на іконостасі та Страшному Суді, у сцені Розп'яття, на Царських Дверях та на парусах храму. Його символ як євангелиста - орел, що походить із видіння пророка Єзекиїла про чотирьох вогняних херувимів. Символізує висоту богословської думки, що її Іоан виклав у своєму Євангелії. Хоч зрідка на його іконах можна бачити не орла, а ангела, що традиційно відноситься до Матвія. Апостол Іван найчастіше зображається у зелено-червоному або біло-синьому вбранні. Зазвичай, або сивий із довгою бородою (бо він прожив найдовше з апостолів) або зовсім юним (бо на момент Розп'яття йому було, вірогідно, 16 р.). У руках - Євангеліє, чаша зі змією або перо. Особливо цікава сцена написання Апокаліпсису на пустельній горі. Іван динамічно простягає руку до неба, а іншою благословляє Прохора. Той сидить і записує. Обоє зображені всередині печери.

Коли матері Констянтина Великого, цариці Олені було близько 80 років (орієнтовно 326 р.), їй прийшло видіння, у якому Олені було наказано відправитись в Єрусалим шукати реліквії Страстей Христових. В Єрусалимі її зустрів патріарх Макарій, що вирішив долучитись до експедиції. Розпочалися розкопки на горі Голготі. Єврей Юда Кіріак, нащадок Никодима, вказав, що печеру слід шукати під капищем Венери. Після знищення капища, під землею була знайдена печера Гробу Господнього із цвяхами і таблицею "ІНЦІ", а неподалік неї - три хрести. Проте ніхто не знав, який із хрестів є Ісусовим. Неподалік розкопок по вулиці проходила погребальна процесія. Щоб розпізнати Правдивий Хрест, патріарх Макарій підносив до померлого по черзі кожен із хрестів і від доторку до Святого Древа мрець ожив (через що Ісусовий хрест зветься Животворчим). Почувши, що було знайдено Правдивий Хрест, велика кількість люду зійшлась до Голготи. Люди просили святителя Макарія підняти Хрест, щоб всі могли хоча б здалеку його побачити. Макарій та інші духівники високо здійняли Животворче Древо і весь народ став взивати "Господи помилуй". Важкохвора жінка, що побачили Хрест, вмить видужала. Багато людей тоді увірувало.