Виховання дітей можна порівняти із працею садівника, який зрощує і доглядає свій сад. Садівник з любов’ю доглядає за своїми улюбленцями, поливає, одобрює, захищає їх від хворіб, підрізує гілки у дерев при формуванні правильної крони, прищеплює їм найкращі сорти, а найголовніше, знає особливості кожного деревця і має терпіння в очікуванні тих плодів, які можуть вирости на них, адже на все свій час. Батьки, як турботливі садівники, огортаючи дитя любов’ю, повинні допомогти зрости особистості. Виховання – не адміністративне управління безсмертною дитячою душею, не сфера вседозволеності, а процес творчий і неповторний, у якому батьки повинні знайти золоту середину, щоб допомогти зростати тому, хто створений на образ і подобу Божу. Зауважу, що правильний шлях виховання – це дорога, якою ступає сім’я у своїй повноті, співпереживаючи зачаття дитятка і його народження, від народження до зрілості…

Відділ соціального служіння УПЦ Київського патріархату (Elios-Милість) разом з організаторами Психологічної служби Майдану, Українською спілкою психотерапевтів та Київським регіональним науково-практичним товариством психіатрів, наркологів і медичних психологів запрошує усіх небайдужих, аби об’єднатись та заснувати Психологічну службу допомоги усім постраждалим. Презентація нової служби відбудеться у Києві в п’ятницю, 5 вересня, у 1му корпусі (ліворуч від центрального входу) Михайлівського собору об 11:00.

Неуважність
Дитиною потрібно займатися з малих літ, щоб у підлітковому віці не виникло серйозних проблем. Звичайно, батьки не в змозі звалити повністю її розвиток на свої плечі. Однак, є, наприклад, різні гуртки, студії, спортивні секції. Так, треба, щоб батьки напружувались, возили туди своє чадо. Але якщо цим не займатись, ми ризикуємо отримати в майбутньому конфлікт. Коли дитина увійде до підліткового віку, вона подивиться на свою сім’ю вже цілком усвідомленим поглядом і буде кидати багато злих докорів, демонструвати, що ображена на батьків і бачить деяку некомпетентність у справі свого виховання.

Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що стимулює людей діяти? Заради чого вони навчаються, працюють, будують кар'єру або, навпаки, їдуть на теплий пісок кудись до південного моря? Навіщо люди зав'язують та розривають знайомства, укладають шлюб або розлучаються, п'ють або бігають, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: мовляв, я хочу заробити на новий автомобіль, або отримати місце топ-менеджера, або вибратись із депресії, або врешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Проте яка кінцева мета цього всього?

Навіщо нам всі ці автомобілі, високі посади, шлюби та розлучення? Напевне, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди скажуть, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому нема. Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль (1623 – 1662) сказав: «Всі люди прагнуть щастя – з цього правила нема виключень; способи у всіх різні, проте ціль одна... Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, яка збирається повіситись».

Насправді:
Психологія - одна з наймолодших наук і знаходиться ще в стадії свого формування. Тому дуже важко говорити про неї як про єдине, цілісне явище, сумісне або несумісне з християнством. Просто психологія вивчає життя людської душі науковими методами - на те вона і наука .
А християнство говорить про душу на підставі Божественного одкровення, даного нам у Святому Письмі і в досвіді святих людей, які зробили виконання заповідей Євангелія сенсом свого життя. Але це не означає, що психологія та християнство обов'язково повинні суперечити один одному. Так, один з класиків психологічної науки Вільям Джеймс, прочитавши твори преподобного Ісаака Сиріна, вигукнув: «Так це ж найбільший психолог!».

Рецепти побудови міцних стосунків від психолога Олени Антонович

Чому в наш час так багато самотніх молодих людей? Що ми робимо у стосунках не так, від чого вони не складаються? Чого ми не знаємо про себе, що корисно було б знати? Нам багато що зрозуміло на словах. Ми знаємо, що сім’я для християнина – це шлях до Христа, що про любов чудово написав апостол Павло, що любов і пристрасть – дуже різні речі… Але знаючи все це на словах, ми дуже часто робимо помилки на ділі. Ми поговорили з психологом-практиком Оленою Антонович, автором консультативної програми «Теорія любові» - про те, що ми можемо і повинні змінити в своєму житті, щоб зустріти справжню любов.

Ти розчарувалася в багатьох, але, на жаль, не розчарувалися сама в собі. Чи ти впевнена, що оціниш гідного чоловіка, а не зробиш його нещасним? Тобто промисел Божий береже твого потенційного чоловіка від тебе. Чи впевнена ти, що витримаєш чоловіка з важким характером? Можливо, що ні. Тому промисел Божий охороняє тебе від нього. У сім'ї треба більше давати, ніж вимагати.

По-перше, вміння приймати рішення (тобто рішучості) та вміння відповідати за них. Іноді чоловікові, дружина якого є активна та ділова, здається, що вона чекає від нього повного послуху і покори, але це не так. Директивна поведінка жінки може бути реакцією на безініціативність чоловіка, але насправді вона підсвідомо чекає від нього рішучості, думаючи: «Ну прийми хоч якесь рішення!» Адже бути головою сім'ї, відповідальним - пряме покликання чоловіка: «бо чоловiк є голова жiнки, як i Христос глава Церкви, i Вiн же Спаситель тiла» (Еф. 5:23).

Як я все встигаю? А хто сказав, що я все встигаю? Нічого я не встигаю! У мене ті самі проблеми. Робота, кар’єра, особисте зростання, спасіння душі, батьківщини, а також людства. Трудоголізм, перфекционізм і навіть трохи гедонізм. Часу на сім’ю і дитину катастрофічно не вистачає. От зараз я сиджу й пишу цю колонку замість того, щоб відірвати Тимоху від мультиків і піти з ним гуляти. І перш, ніж судити мене за це – на себе подивіться.

Раніше мені було незрозуміло і дивно, як сильна половина людства може настільки гостро потребувати жіночої підтримці. У моєму розумінні чоловік завжди був таким собі сильним тілом і духом богатирем. А жінка - це красиве маленьке доповнення до чоловіка, що стоїть за ним, під надійною опікою і захистом. Але жінки, як і чоловіки, бувають різними. Вважається, що жінка гарніша зовні є більш граціозною, розумною і навіть більш незалежною. Таким жінкам характерний жорсткий характер, вони здатні добиватися свого будь-якою ціною. Але, як правило, такі жінки частіше за інших бувають самотні. Тому що яким би спокійним не був чоловік, він все одно за своєю природою - лідер. А дві голови в сім'ї - це перебір.

1. Телебачення пожирає твій час
Спочатку глядачі дивилися передачі, коли у них був вільний час. Потім придумали серіали і глядачі стали жити тоді, коли залишається вільний час від телевізора.

2. Телевізор робить тебе нерозумним
Тривале надмірне споживання телебачення пригнічує твій мозок. Повна відсутність мозкової активності, спрямованої на прийняття рішень і творчість, заміщене пасивним споживанням інформації, перетворює людину в нерозумну.

3. Телебачення робить людей гіршими
Сучасні продюсери добре засвоїли думка про те, що людей найбільше приваблюють секс, страх і жадібність і на повну використовують ці приманки.

Про те, чому і наскільки важлива проблема дитячих залежностей, яка їх духовна природа, та як цю проблему подолати, розповідає священик Павло Гумеров.

Гострота питання
Як і будь-якому парафіяльному священику, мені часто доводиться стикатися зі сльозами батьків з приводу того, що дитина втрачає себе, втрачає батьків, нічого не хоче: ні вчитися, ні працювати. Не хочу нікого лякати, але, користуючись моментом, закликаю батьків з усією серйозністю та відповідальністю поставитися до цієї проблеми, адже вона має тенденцію лише до загострення та погіршення. Зазвичай за порадами щодо дитячої залежності, не важливо, якої саме, люди звертаються запізно – дітьми треба займатися, доки вони маленькі. Треба розуміти, що дитині дуже легко потрапити в залежність від будь-якої пристрасті – у неї ще слабко розвинена воля, немає життєвого досвіду. Крім того, діти значно більш азартні, ніж дорослі, в них дуже поганий інстинкт самозбереження і в багато разів слабший, ніж у дорослого, імунітет до подібних спокус. До того ж, якщо ми маємо на увазі одну із найпоширеніших спокус – ігрову, то гра особливо притаманна дитячому віку, саме тому цією залежністю масово заражаються діти.