В той день, в ту страшну П’ятницю, що, здавалося б, була смертю всього святого, коли Бог здавався переможеним, коли любов була відкинута, коли Христос був розп’ятий - у той день вони знайшли в собі непохитну мужність показати себе учнями переможеного Христа. Перед цим Юда Його зрадив, перед цим Петро тричі від Нього відрікся, перед цим Іоан, що потім стояв безстрашно біля Хреста Господнього, стояв і слухав у будинку архиереєвому, як Христа осуджують, засуджують до смерті… Всі учні втекли, всі зникли, Він залишився сам у розп’ятті, - лише Мати й Іоанн не відійшли від Нього, тільки жінки-мироносиці стояли неподалік і дивилися на те, що відбувається. І коли все скінчилось, тоді Йосип і Никодим виявилися вірними, перемогли страх і відкрито визнали себе учнями Христа.

Прийдешня неділя, друга після Пасхи, присвячена пам’яті Святих жінок-мироносиць. І тому в народі іноді називається «православним жіночим днем». Продовжуючи святкувати Світле Христове Воскресіння, ми згадуємо духовний подвиг тих жінок, які ішли за Господом від Галілеї до самої Голгофи. Вони самовіддано допомагали Спасителеві і Його апостолам, як сказано в Євангелії - «служили їм від своїх маєтків».

Церква святкує пам'ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жiнок. У земному життi нашого Спасителя, навiть у середовищi Його найближчих послiдовникiв, вони посiдають почесне мiсце. Жiнка завжди бiльше, нiж чоловiк, прагнула втiлити в життя Божественну правду.
Коли пролунали першi священнi слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всiй землi Його заклики до неба, до Бога, до вiчностi й святостi, до спасiння i Царства Божого - жiноча душа чуйно вiдгукнулася на Його вчення i на чарiвну особистiсть Боголюдини.

У XIX столітті людство почуло похмуро з вуст трагічного філософа, що «Бог помер! Ми його убили. Ми всі його вбивці. Бог залишиться мертвим! Чим же ще є ці церкви, якщо не могилами і надгробками Бога?; і декілька десятиліть опісля з вуст іншого філософа: «Бог помер! Панове, я оголошую вам смерть Бога!».Ці заяви філософів-атеїстів потрясли свідомість людей. І сум'яття запанувало не лише в середовищі літераторів і художників, але і в богословських кругах, в основному на Заході, в яких стали говорити навіть про «теологію смерті Бога».

Почуйте всі грошолюбці, що страждаєте Юдиною хворобою, - почуйте і стережіться цієї пристрасті. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, впав у таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби, то тим більше ви, що не чули навіть Святого Письма і завжди приліплюєтеся до сьогодення, легко можете бути полонені цією пристрастю, якщо не збільшуватимете безперервне старання.

В цьому році християни святкують Воскресіння Христове в умовах світової фінансової кризи. Гнів Божий відчули на собі всі країни, в тому числі і Україна. Як нам радіти пасхальною радістю, коли скорбота прокотилася по всьому світу і доторкнулася до сердець безлічі людей? Чи треба нам радіти в таких умовах? Не просто треба, але й необхідно!

Пройдений нашим народом шлях будівництва незалежної держави вимагає того, щоб ми не тільки згадали свої здобутки, але й замислилися над тими проблемами, виклик яких Церква не має права оминути мовчанням. На нашу думку до них належать проблеми зміни і викривлення світогляду та поступової втрати значною частиною наших співгромадян розуміння цінності життя людини протягом всього часу її фізичного буття – від моменту зачаття і до природної смерті.

Кожен знає з власної практики, що багато в чому поведінка залежить від одежі. Звичайно ж, більш гордо, розкуто та "незалежно1' буде себе відчувати людина в дорогій вечірній сукні чи костюмі, ніж, для прикладу, в звичайній буденній одежі.

Допомога була у всіх віках природнo-людським добрим ділом. Так було колись і так залишилось. Нас не потрібно вчити про її необхідність, про її важливість, про її цінність. Все зрозуміло само собою. Ми не можемо жити без інших, а інші потребують нас.

Пліткарство... Як зараз поширене це явище серед людей. Десь хтось почує уривок розмови і тут таки перекрутить все на свій лад і поспішить передати іншим. Пліткарство бере початок із власних умовиводів, які не завжди є правильними чи істинними.
Існує одна історія про жінку, що розпускала плітки.
Ця жінка була відомою пліткаркою, розповсюджувала різноманітні плітки про одного чоловіка, чим зіпсувала йому репутацію і власну гідність.

Заздрість супроводжує людину від самої зорі його історії і до сьогодення. Вона звела з неба Денницю, вивела з раю перших людей, заздрість оточувала Христа, вона слідувала за ним скрізь і завжди протягом усього часу Його перебування на землі.
Згадаймо декілька епізодів із земного життя Спасителя. Коли Ісус народився у Віфлеємі і волхви прийшли до Ірода та запитали його, де народився Цар іудейський, першим, що спало на думку Іроду: „А чи не посягне Він на царство?” І Ірод приймає безпрецедентне рішення – він вбиває всіх немовлят у Віфлеємі і його околицях від двох років і нижче.