У соціальних мережах та засобах масової інформації повідомляється про заплановане на 30 квітня цього року зібрання на Михайлівській площі Києва «2000 екстрасенсів», які мають намір нібито «заряджати амулети» для воїнів АТО та проводити інші магічні ритуали. У зв'язку з цим Прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне.

Відповідно до настанов Священного Писання діяльність магів, чаклунів, екстрасенсів, тощо, як справжня, коли людина дійсно має намір звертатися до потойбічних демонічних сил, так і шарлатанська, є огидною в очах Божих та тяжким гріхом. Особливо важким духовним злочином є використання у подібних практиках священних церковних предметів та місць, бо це є також гріх осквернення святині.

Ільінсько-Чернігівська ікона Божої Матері була написана у 1658 році іконописцем Григорієм Костянтиновичем Дубенським, в чернецтві Геннадієм. У 1662 році протягом 8 днів, з 16 по 24 квітня, ікона стікала сльозами. У тому ж році татари напали і пограбували місто Чернігів. Опівночі вони увірвалися в Троїцький чоловічий монастир, увійшли до церкви, перекинули всі ікони, взяли все начиння, але чудотворна ікона з усіма прикрасами залишилася недоторканою. Невидима сила не допустила нечестивців до святої ікони. Цариця Небесна не допустила також, щоб вороги увійшли в печеру преподобного Антонія Печерского, в якій переховувалася братія обителі. Раптово, немов від невідомого страхіття, татари почали тікати.

Чудеса Божої Матері через Її Чернігівську ікону описав святитель Димитрій Ростовскій у книзі "Руно зрошене". Пізніше про Чернігівську іконі Божої Матері писав святитель Тобольський Іоан. Чудотворний список Чернігівської ікони Божої Матері, що знаходився в Гефсиманському скиті Троїце-Сергієвої Лаври, прославився в 1869 році.

День особливого вшанування Ільїнсько-Чернігівської ікони Божої Матері - 29 квітня (новий стиль).

Старший син великого князя Київського Володимира Мономаха Мстислав народився в 1076 році й у святому хрещенні був названий Федором.

Його батько, внук Ярослава Мудрого, один із найвидатніших державних діячів українського середньовіччя, князював у Києві в 1113-1125 роках. Боровся за зміцнення центральної княжої влади та єдності Київської Руси, проти занепаду родової солідарності Київської династії. Мати — донька англійського короля Іарольда-Гіта. Після загибелі батька в 1066 році в битві при Гасгінгсі змушена була втікати до Фландрії, а потім до Данії. Там і вирішив данський король Свен видати юну королівну за руського князя Володимира Мономаха, який майже за 40 років стане великим князем Київським. Довгим був шлях королівни до Новгорода, де її зустрів Володимир зі своїм двоюрідним братом Глібом, князем Новгородським. Після короткого перепочинку князь і королівна вирушили до Турова, удільного володіння князя. Там і відбулося їхнє весілля. Від цього щасливого шлюбу народилося дев’ять синів і три дочки, Але старший серед них був Мстислав — Федір, який у пам’ять про знаменитого діда мав ще й третє ім’я Іарольд. Це про нього в Літописі Руському 1 червня 1076 року є запис: “У сей же рік родився у Володимира син Мстислав, онук Всеволодів”.
День пам’яті благовірного князя Мстислава відзначається 28 квітня, а також 23 жовтня у складі Собору Волинських святих.

У середині XIV ст. Литовським язичницьким князівством управляв князь литовський Ольгерд Гедимінович. Він завжди прагнув розширювати свої володіння за рахунок білоруських, українських і навіть російських земель.

Ще коли княжив його батько, Ольгерд прийняв святе хрещення, але не по вірі і по любові до Господа, а чисто з житейських меркантильних міркувань. Княжити він почав у 1341 році, і з метою прибрати до своїх рук вітебські землі, мав бажання оженитися на вітебській княжні Марії Ярославівні. Ольгерд добре розумів, що благочестива православна княжна не вийде заміж за язичника, а тому формально став християнином.

Марія ж, навпаки, ставши великою княгинею Литовською, багато зробила для поширення Християнської віри на цих землях. У литовській столиці Вільні на місці старого язичницького капища побудувала чудесний храм на честь преподобної Параскеви, у Вітебську спорудила аж два храми. Проте коротким було її земне життя. У 1342 році княгиня Марія відійшла до Господа і була з великими почестями похоронена в побудованому нею храмі Преподобної Параскеви.

Пам'ять - 27 квітня (за новим стилем).

"Пасха Красеная" – це щорічне дійство проекту ІРМОС у перший тиждень після Пасхи, ціллю якого є усвідомлення Свята і його сповнення через давні духовні наспіви напередодні Пасхи і самого Воскресіння Христостового.


Матеріал проекту – стародруки і рукописи з Львівського Ірмолою 17 ст.

Духовні наспіви прийшли в Київську Русь з Візантії з початком християнства, віками передавалися поколіннями монахів, духовних співців з рук в руки, пізніше – кулизм’яним записом. Увібравши соки мелосу цієї землі, до 16-го ст. сформувались у самобутній Український духовний наспів і протягом 16-17 ст. були передані нам через український нотолінійний Ірмолой - Богослужбову книгу, складену з монодичних співів - ірмосів.

Заява Прес-центру Київської Патріархії

Напередодні Архієрейського Собору УАПЦ, який, як очікується, відбудеться невдовзі, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії ще раз засвідчує заклик до УАПЦ про об'єднання в єдину Помісну Православну Церкву.

Київський Патріархат підтримує та вітає позицію місцеблюстителя престолу УАПЦ митрополита Львівсього Макарія, публічно висловлену ним в інтерв'ю українському телеканалу «1+1»,

щодо нагальності та невідкладності справи церковного об'єднання. В умовах зовнішньої кремлівської агресії проти України церковний та патріотичний обов'язок всіх прихильників автокефалії Української Церкви перегорнути сторінку розділення та відновити єдність.

Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Дорога, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України підносяться біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Левом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Леве, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери з нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне уздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
Святкування - у п’ятницю Світлої Седмиці.

У багатостраждальній історії України період з XV по XVIII ст. — це постійні розбійницькі набіги татар і турок на наші землі. Вони руйнували міста і села, захоплювали худобу, майно, а головне — молодий і працездатний люд. Із хлопців формували яничарське військо, інших бранців продавали в рабство на невільницькому базарі, що існував у Криму в м. Кафі (тепер Феодосія). За даними Малої енциклопедії Українського козацтва (Київ — Запоріжжя, 2002), протягом цього часу було вбито чи полонено щонайменше 2-2,5 млн. мешканців України.

Одним із таких бранців був українець Павло — невільник. Рік і місце народження його невідомі. Але відомо, що він потрапив у татарський полон ще в юному віці і у Кафі був проданий у столицю турецьку Константинополь. Правда, тоді вже місто називалося Стамбулом, оскільки було завойоване турками в 1453 році.

Пам'ять - 16 квітня.

Касперівська ікона Пресвятої Богородиці під час війни 1853-1855 рр. захистила місто Одесу від вторгнення ворожих військ. За архієпископа Інокентія (Борисова) було постановлено "у повчання нащадкам подію цю зробити пам’ятною" і святкувати 1 жовтня. Ікона визнана Святійшим Синодом чудотворною після розслідування цілого ряду чудес, що прославили її у 1840 році. До цього образ зберігався у поміщиці Юліани Іванівни Касперової, яка отримала його у спадок як родову святиню у 1809 році.

Святкування - 12 липня, 14 жовтня, а також перехідне святкування в середу Світлої седмиці.