"Пасха Красеная" – це щорічне дійство проекту ІРМОС у перший тиждень після Пасхи, ціллю якого є усвідомлення Свята і його сповнення через давні духовні наспіви напередодні Пасхи і самого Воскресіння Христостового.


Матеріал проекту – стародруки і рукописи з Львівського Ірмолою 17 ст.

Духовні наспіви прийшли в Київську Русь з Візантії з початком християнства, віками передавалися поколіннями монахів, духовних співців з рук в руки, пізніше – кулизм’яним записом. Увібравши соки мелосу цієї землі, до 16-го ст. сформувались у самобутній Український духовний наспів і протягом 16-17 ст. були передані нам через український нотолінійний Ірмолой - Богослужбову книгу, складену з монодичних співів - ірмосів.

Заява Прес-центру Київської Патріархії

Напередодні Архієрейського Собору УАПЦ, який, як очікується, відбудеться невдовзі, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії ще раз засвідчує заклик до УАПЦ про об'єднання в єдину Помісну Православну Церкву.

Київський Патріархат підтримує та вітає позицію місцеблюстителя престолу УАПЦ митрополита Львівсього Макарія, публічно висловлену ним в інтерв'ю українському телеканалу «1+1»,

щодо нагальності та невідкладності справи церковного об'єднання. В умовах зовнішньої кремлівської агресії проти України церковний та патріотичний обов'язок всіх прихильників автокефалії Української Церкви перегорнути сторінку розділення та відновити єдність.

Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Дорога, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України підносяться біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Левом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Леве, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери з нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне уздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
Святкування - у п’ятницю Світлої Седмиці.

У багатостраждальній історії України період з XV по XVIII ст. — це постійні розбійницькі набіги татар і турок на наші землі. Вони руйнували міста і села, захоплювали худобу, майно, а головне — молодий і працездатний люд. Із хлопців формували яничарське військо, інших бранців продавали в рабство на невільницькому базарі, що існував у Криму в м. Кафі (тепер Феодосія). За даними Малої енциклопедії Українського козацтва (Київ — Запоріжжя, 2002), протягом цього часу було вбито чи полонено щонайменше 2-2,5 млн. мешканців України.

Одним із таких бранців був українець Павло — невільник. Рік і місце народження його невідомі. Але відомо, що він потрапив у татарський полон ще в юному віці і у Кафі був проданий у столицю турецьку Константинополь. Правда, тоді вже місто називалося Стамбулом, оскільки було завойоване турками в 1453 році.

Пам'ять - 16 квітня.

Касперівська ікона Пресвятої Богородиці під час війни 1853-1855 рр. захистила місто Одесу від вторгнення ворожих військ. За архієпископа Інокентія (Борисова) було постановлено "у повчання нащадкам подію цю зробити пам’ятною" і святкувати 1 жовтня. Ікона визнана Святійшим Синодом чудотворною після розслідування цілого ряду чудес, що прославили її у 1840 році. До цього образ зберігався у поміщиці Юліани Іванівни Касперової, яка отримала його у спадок як родову святиню у 1809 році.

Святкування - 12 липня, 14 жовтня, а також перехідне святкування в середу Світлої седмиці.

Історія цієї ікони почалася у ІХ столітті в невеликому поселенні поблизу міста Нікеї за часів царювання імператора-іконоборця Феофіла (829–842 рр.). Одна благочестива жінка, вдова, що жила разом із своїм сином, зберігала вдома заповітний образ Божої Матері. Сталося, що про її духовний скарб стало відомо. Часи іконоборства були позначені зневажливим ставленням до священних зображень. Навіть більше того, за зберігання і вшанування ікон людину могли піддати жорстоким покаранням. Образи угодників Божих відбирали у віруючих, забирали із храмів, показово знищували, демонструючи зневагу, плюндрування святині. Але якщо християнська душа бачачи милість Божу до себе через благословення від ікони, твердо вірила у те, що поклоняється не рукотворному образу, не витвору людських рук, а Бога шанує, то як можна було змусити благочестиву людину священне зображення віддати на ганьбу?

Знову милосердний Господь сподобив нас пройти період Великого посту й зустріти "цей день, що його створив Господь", день славного Його з мертвих Воскресіння! "Христос воскрес, смерть подолав і мертвих воскресив, люди, веселіться (канон Пасхи, 9-а пісня).

Христос воскрес із мертвих. Смерть переможена! Чому вона переможена? Тому що не може тримати у своїх обіймах Того, Хто переміг гріх. Бо смерть увійшла в нашу природу через гріх. Немає гріха – немає і смерті. Воскресіння Христове є перемогою над тілесною смертю, і це – остаточна перемога, бо вона завершує перемогу над духовною смертю. Апостол Павло надає Воскресінню Христовому неперевершене значення. Він каже: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15:17). І, дійсно, без Воскресіння Христового немає християнства. Сутність християнства полягає у Воскресінні Христовому. Хто не вірує у тілесне Воскресіння Христа, той не може навіть називатися християнином.

У День цей Великий Христос повстає із мертвих! У День цей Світлий Христос перемагає жало смерті, знищує засуви темного пекла і дарує свободу душам, що в ньому перебували. У День цей Урочистий Христос, піднявшись із гробу, являється людям, для яких Він народився, помер і, зрештою, воскрес із мертвих, щоб ми, визволившись від смерті, стали спадкоємцями вічного життя.
"Тому любить мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти Її. Ніхто не відбирає Її від Мене, але Я Сам відбираю Її" (Ін. 10: 17-18). Ці слова Христа Спасителя, як і багато інших у Святому Євангелії, засвідчують любов і жертву Його за нас. Вони обнадіюють нас ще в цьому земному житті, в якому ми покликані йти за Ним, як немеркнучим Світильником.

Коли настає свято Світлого Христового Воскресіння, душа віруючої людини немов обновляється у своїй істоті, а інколи черстве серце стає лагіднішим, приспане сумління наче прокидається від звуків переможної пасхальної пісні. Так ясно і добре стає на душі, що хочеться жити, всіх любити, міцно з надією вірити і молитися. Як же не радіти, як не звеселятися в день Святої Пасхи, якщо Воскресіння Христове є основою нашої віри? Як не втішатись, якщо серцем і душею відчуваємо, що віра наша є істинна, основа її - беззаперечна, що ми не будемо посоромлені у нашій надії? Чому не сяяти нам від щастя, коли Христос Воскрес? Воскресіння Христове являється торжеством не тільки віри й надії, а й правди в цілому. Своє Боже достоїнство Воскреслий Христос обґрунтовував перед нами на тому, що Він воскресне на третій день. Коли ж Христос Воскрес, то Його свідчення є істинним, а якщо ні - то обманеним, так як свідчили юдеї. Незважаючи на те, що зла є ще чимало на цьому світі, що воно для себе знаходить місце в теперішній час між нами і на нашій багатостраждальній землі, Христове Воскресіння засвідчує, що правда і добро ніколи не будуть переможені. Його воскресіння являється торжеством загальнолюдської ідеї безсмертя, властивої християнському вченню більше, ніж будь-якій іншій релігії.

Серед усіх християнських свят Воскресіння Христове відзначається особливою радістю і особливою урочистістю. Чому? Тому що Воскресіння Христове означає, що смерть у людській природі не перемагає. Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно ніби говорить нам: «Не плач! Ви ще побачитесь у вічному житті». Воскресіння заспокоює нас і дає нам бадьорість і силу перемагати скорботу. Воскресіння Христове єднає живих і мертвих в єдину сім’ю.