Оплачте наготу мою, улюбені брати мої. Прогнівив я Христа гріховним життям своїм. Він створи мене і дав мені свободу. Я ж злом віддячив Йому. Господь створив мене досконалим і вчинив знаряддям слави Своєї, щоб я служив Йому та святив ім'я Його. Даремно це, бо ж Він судитиме мене!
Невідступно благаю Тебе, Спасителю мій, огорни мене крильми Своїми та не відкривай оквернень моїх на великому Суді Твоєму, щоб я зміг прославити благість Твою.
Вчинки злі, які я вчинив перед Господом, відмежують мене від усіх святих. Тепер переслідує мене нещастя, якого я гідний. Якщо б я вершив подвиг разом з ними, тоді, як і вони був би і прославлений. Але був я розслабленим та й служив пристрастям, через те і не належу до лику переможців і наслідником став геєни.
Тебе ж, пробитого цвяхами на Хресті Переможця, невідступно благаю, Спасителю мій, відверни погляд Твій від безчестя мого, а стражданнями Твоїми вилікуй рани мої, щоб я зміг прославити благість Твою.
Св. Єфрем Сирін

Все упованіє* моє
на Тебе, мій пресвітлий раю,
на милосердіє Твоє,
все упованіє моє
на Тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, Благая.

___________
* Упованіє- церковнослов’янською мовою "сподівання", "надія".

Чи знаєте Ви?
Червона нитка на зап’ясті

Багато людей носять на зап’ястку руки червону нитку, яка начебто захищає людину "вiд злого ока", не впускає “в ауру негативну енергiю”. На превеликий жаль та навіть жах, сьогодні чимало людей, які регулярно відвідують християнські храми, поза ним практикують відверто язичницькі та демонічні релігійні обряди. Одним таким, серед багатьох інших, є звичай носити на зап’ястку червону нитку, зав’язану особливим способом. Насправді, це не порожня забавка, не варта уваги, а давня традиція прибічників каббали – релігії таємних юдейських знань, а також вірувань деяких індусів. За повір’ями, цей «амулет» має властивості охороняти людину від "негативної енергії", чи, як кажуть у нас – “від вроків”. Тому не дивно, що не тільки одні старші люди піддаються цьому жахливому забобону, але й частенько зав’язують її навіть своїм дітям та родичам, бажаючи оберегти від якогось «злого ока».

Архівний відеозапис про Великий піст з зустрічі митрополита Димитрія (Рудюка) з львівською православною молоддю 9 квітня 2013 року Божого, яку організувала команда Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua

Свята Церква Христова, запроваджуючи в себе Великий піст, мала намір, з одного боку, наслідувати приклад свого Засновника й Спасителя, а з другого - навчити своїх вірних побожно проводити час спомину страждань і хресної смерті Господа Ісуса Христа. В давнину час Великого посту призначався для належного приготування оголошених (тих, що готувались до хрещення) до святого таїнства, для примирення грішників, що каються, з Церквою, а також для приготування взагалі всіх християн до урочистої й гідної зустрічі великого свята Христового Воскресіння.

Дванадесяті перехідні
23 березня (5 квітня), неділя - Вхід Господній у Єрусалим.
8 (21) травня, четвер - Вознесіння Господнє.
18 (31) травня, неділя - День Святої Тройці. П'ятидесятниця.

Завершується перший тиждень святої Чотиридесятниці, час особливого подвигу і входження у Великий піст. Під кінець першої седмиці Церква бажає зміцнити нас надією, що у нашій боротьбі з дияволом ми не самі, нагадує нам про благодатну поміч, яку отримують християни від свого Творця.
В суботу першої седмиці святого Великого посту, ми згадуємо про дивне чудо з коливом святого славного великомученика Феодора Тирона. Історія цієї події така. Коли імператорський трон посів нечестивець Юліан Відступник, названий так через відречення від Христа і повернення до язичництва, то почалось велике гоніння на християн. Та це гоніння не було таким явним, як при інших нечестивих імператорах: Нероні, Максиміані, Діоклітіані та ін. Юліан вирішив піти на хитрість і задумав таємним способом осквернити християн. Пам’ятаючи, що християни на першому тижні Великого посту особливо очищаються і несуть подвиг, звертаючись до Бога, він наказав градоначальнику забрати з ринку звичайні продукти і виставити для продажу їжу, осквернену ідоложертовною кров’ю, що той зі старанністю виконав.

Безсмертна душа - безсмертні і її діла. Померлі почали діло, ми його продовжуємо, а наші нащадки продовжуватимуть розвиток ще далі. Хіба не живе серед нас Мойсей у своїх п'яти книгах? Хіба через них досі не благодіє нам? Він буде благодійником усього майбутнього віруючого потомства до другого пришестя на землю Христа. Хіба не однакове значення мають для нас, живих, живий наставник на землі і Мойсей із загробного світу зі своїм п'ятикнижжям? Хіба не однаково благодіють нам перший і другий? Хіба не однаковою вдячністю ми стаємо зобов'язаними тому й іншому? Хіба не одна й та ж мета обох - навчити нас? Отже, живуть для нас і серед нас (як самі святі висловлювалися, обіцяючи перебувати з нами духом) святі апостоли, пророки і мученики, і всі святі своїми ділами. Живуть у своїх творіннях великі вчителі Церкви, і ми зобов'язані вчитися і вчимося у них. Ще й досі живуть серед нас, і ми розмовляємо з Соломоном, Сократом і Платоном про мудрість.

Чи можливо уявити собі царство, суспільство, дім, сім'ю, у яких члени, істоти духовно були б роз'єднані, відокремлені, існуючи не залежали б один від одного і не були б раді один одному? Святий апостол Павло, бажаючи відчутно показати цю істину, порівнює духовне царство з нашим видимим тілом, а союз і спілкування членів духовно-морального царства - з союзом і спілкуванням членів нашого тіла. Стан членів нашого тіла є взаємозалежним. Члени тіла, залежачи один від одного, допомагають один одному: "Якщо страждає один член, з ним інші страждають; якщо ж радіє один член, з ним веселяться й інші члени" (1 Кор. 12;26). Якщо хворіє член родини, йому співчувають й інші. Невлаштованість суспільства, станів викликає співчуття інших суспільств. Гірке становище держави примушує думати про допомогу й інші держави.