“Багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами.” 2 Кор. 11:26 Слова які винесено сьогодні у заголовок, святий Апостол Павло говорив про себе.

Кожна людина, яка живе на цій землі, перенесла якесь терпіння. Якщо ми читаємо Св.Письмо, то здається, що терпіння повстало зразу після гріха перших людей: вони зразу ж відчули тягар терпінь. Людина переносить терпіння за свої гріхи, деякі люди терплять за гріхи минулого покоління, але, все ж таки, "заплата за гріх - смерть, а дар Божий - життя вічне в Христі Ісусі Господі нашім" (Рим. 6, 23). Читаючи книгу Йова про його життя і терпіння, ми, як християни, розуміємо, що повинні наслідувати таким прикладам, як робив праведний Йов і багато святих, що терпіли заради спасіння своєї душі.

В наш напружений час проблема, як порадити собі з часом, дуже важлива. Я не маю наміру вас переконувати, що у вас маса часу і ви можете молитися, коли тільки схочете; я хочу розказати про те, як порадити собі з часом в контексті напруженості, напору життя. Я не буду давати рецептів, як викроювати час; скажу тільки, що якщо постаратися і тратити його менше, то його буде більше. Якщо зібрати разом крихти змарнованого часу і з них ніби зліпити моменти зібраності і молитви, то ми виявимо, що часу доволі-таки багато.

1. Я люблю тебе не за те, хто ти, а зе, хто я, коли я з тобою.
2. Ані одна людина не заслужила твоїх сліз, а ті, хто заслужив, не змушують тебе плакати.
3. Справжній друг це той, хто тримаючи тебе за руку, відчуває твоє серце.
4. Те, що хтось не любить тебе, так як тобі хочеться, зовсім не означає, що він не любить тебе цілою душею.
5. Найгірший спосіб тужити за людиною це бути з нею, а одночасно розуміти, що вона ніколи не буде твоєю.

В Православній Церкві спасіння розуміється зовсім інакше, ніж в католицькій або протестантській традиціях. На відміну від протестантів, в православії немає вчення про “особисте” спасіння – в їхньому розумінні цього питання. В Святому Писанні говориться про особисту відповідальність людини перед Богом: “Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мф. 16, 26), і Книга Одкровення, змальовуючи картину Суду Божого, свідчить: “…і

Одного разу диявол постановив збільшити ефект своїх злих діянь. Зібравши головних чортів він розпочав раду.
- Скажи їм, що Бога немає, - запропонував один чорт.
Диявол буркнув:
- Я волів би щось не настільки очевидне!
- Скажи їм, що жодна з їхніх дій не має рещультату, - сказав другий.
Диявол похитав головою і сказав:
- Вони й самі так думають.

Всі релігії світу в оправдання свого виникнення й існування завжди посилалися на одкровення, необхідність якого випливає з властивостей людського розуму, волі та моральної природи. Дух людський намагається з'єднатися зі своїм Творцем і вступити з Ним у близьке спілкування, але Сам Бог повинен допомогти нам в цьому, тому що, внаслідок абсолютної непізнаності сутності Божої, тільки одкровення є єдиним істинним знанням про Нього.

Відомий майстер-лучник зорганізував змагання серед своїх учнів, щоб оцінити рівень їхньої підготовки. Якогось дня на одному з дерев, що росли в кінці галяви, повісили дерев'яний диск із червоним кружальцем посередині. Далеко на другому кінці галяви провели лінію, за якою стояли змагальники. Один із хлопців сміливо виступив перший, бажаючи показати свою відвагу. Міцно стиснув лук і стрілу, потім став у позицію, готовий до пострілу.

Я недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм, і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас із цим словом. Слухаючи мою грамотицю, не посмійтесь над нею, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться Що таке людина. Як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі.

Антиохія була заснована в 300 р. до Р. Х. Селевком I Никатором, першим царем династії Селевкидів (304 - 281 рр. до Р.Х.). Її вигідне географічне положення дозволяло контролювати основні торгові шляхи, завдяки чому, Антиохія дуже скоро стала багатою столицею держави. В 64 році до Р. Х. Сірія і, отже, Антиохія, стають частиною Римської імперії, і протягом I - II ст. по Р.Х. вона займає третє місце по величині і значенню серед римських міст, поступаючись тільки Риму і Олександрії. Більшість місцевого населення міста складали еллінізовані сірійці.

Як ми вже згадували попередньо, віра — це природна властивість людини. Без віри ми не можемо існувати в нашому щоденному житті. Віра — це необхідність людини від початків її існування на землі. При самому нашому народженні, як окремої істоти, наші мати-батько мусять довіряти чи повитусі, акушерці, чи лікареві. У своїм зрості, догляді, харчуванні дитина має довірятися, вірити своїй матері. Коли ми захворіємо, то в багатьох випадках все наше життя залежить від діагнозу, приписаного лікарем рецепту й — у великій мірі — від знання й чесності та сумлінності аптекаря-фармацевта.

У час Пилипівки наші зусилля в Пості й Молитві повинні спрямовувати нашу увагу все більше на ті події, що будемо святкувати: прихід Сина Божого на землю, як Людини, щоб Своє Боже єство поєднати з нашим. Це подія — диво — це людським розумом не можна збагнути. Але його можна своїм серцем відчути, коли тільки наше серце не є надто обтяжене вигодами та й турботами цього земного життя. І це є ціль нашого життя на цьому світі: пізнати цю невимовну Божу любов, що виявилась у цьому дивному пришесті Сина Божого на світ, та й на неї відгукнутися своїми ж ділами любові та милосердя.