Мій «червоний» диплом червоніє не марно — екзамен з філософії загрожував мені вірним «неудом», а моєму диплому — скромнішим кольором. На щастя, мій друг відповідав так блискуче, що захвату викладача стало на нас двох. Заслужену фарбу сорому на моєму дипломі тепер помилково приймають за незаслужену ознаку «відмінності»...

- ці слова Святого Письма треба в першу чергу пам’ятати всім нам протягом Великого посту.

5 березня 2010 року виповнюється 956 років з дня упокоєння великого Київського князя Ярослава Мудрого. Керманич Києво-руської держави упокоївся згідно літопису у Федорову суботу першого тижня святого і великого посту 28 лютого 1054 року. Цього року вперше Українська Православна Церква Київського Патріархату шануватиме правителя Київської держави як святого. Минулого року на Ювілейному Помісному Соборі 11 липня князя Ярослава Мудрого було причислено до сонму святих. Відтепер в нашій Церкві його шанують як святого благовірного князя,
пам’ять якому встановлена 5 березня за н. ст.

Не раз можна почути, здавалось би, розважливі слова: «Бог один, яка різниця до якої християнської деномінації належати?».

Цікавим є також питання: «Чи є віруючими іновірці?». Щодо другого питання, то відповідь може бути простою: «Віруючими можуть бути навіть іновірці, але між вірою і спасінням нерідко простягається велика відстань, і тому вони зовсім не можуть бути ототожнені».

«Ти не шукав би Мене, якби вже не знайшов», — сказав Господь одній людині, що жадібно Його шукала. У правильному питанні завжди вже прихована відповідь, і в правильному пошуку вже вгадується шукане. Сама постановка питання про пошук сенсу життя говорить, принаймні, про дві речі. Перше — питання задається людиною. Друге — сенс є. Спробуємо пояснити ці, здається, очевидності.

Що для наших дітей історія, то для нас минуле. Сьогодні діти, що танцюють на концерті зірок рок-музики, знають, що ще вчора рок-музики — офіційно — не існувало, але, звичайно ж, цього вони не пам'ятають. Діти не знають, який це був час, коли реальність в нашій країні була зовсім інша. Їм неможливо відчути, наскільки іншою була ця країна, коли записи рок-музики були підпільними, а не піратськими, коли прикладалися не до ікон, а до прапорів, тайком ходили в храми і читали «самвидав».

Чому священики їздять на дорогих авто, чому деякі отці випивають, чому Церква все забороняє? Подібні питання і претензії доводиться часто чути будь-якому християнину, який живе серед невіруючих і не приховує своїх переконань. На всі закиди тих, які сумніваються, можна знайти відповіді. Але намагатися захищатися - завжди програшний варіант. Церква Свята і Непорочна - про це говорить і Писання, і Передання. Всі закиди на її адресу стаються не від того, що людина що-небудь побачила, а від того, як вона подивилася.

Преподобний Єфрем Сирин про покаяння
Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!

Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю. Отже чинім піст, щоб вернутися до нього" (св. Василій Великий: "Про піст І")
Може й сьогодні задля різних причин ми не в силі так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні тяжить на нас обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими схильностями, молитви, практики чеснот та добрих діл. І ця духовна обнова є ціллю св. Великого Посту.

«Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2). Справді, настає найблагодатніша пора церковного року, час Великого Посту. Цієї пори всі християни чекають із нетерпінням. Кожен знає, що це найкращий час для очищення душі, для покаяння. Настає час, коли кожен може серцем відчути Божу ласку, коли приймаються всі наші молитви й моління. Царство Боже близьке тепер до кожного, хто служить Богові в правді та святості. Постові радуються святі пророки, апостоли й мученики, тому що всі вони з невтомною ревністю подвизалися в ньому.

Своєю добротою Бог створив людину, тварин, рослини, всю органічну та неорганічну природу. Св. Григорій Богослов говорить: "Так належало статися, щоби благо розливалося, йшло далі й далі, щоб кількість облагодіяних була якомога більшою, (бо така є властивість найвищої Благості)".
У творінні відбилася досконалість Творця: "І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно!" (Бут. 1.31)

Преподобний Євфимій Великий походив з міста Мелітини у Вірменії, біля ріки Євфрат. Батьки його, Павло й Діонисія, знатні люди, були благочестивими християнами. Довгий час вони не мали дітей і, нарешті, після старанних молитв, у них народився син, появі на світ якого передувало Божественне видіння, що передбачало дитині велике майбутнє. Батько преподобного Євфимія незадовго помер, і мати, виконуючи обітницю присвятити сина Богові, віддала його на виховання своєму братові, пресвітерові Євдоксію.
Пам'ять - 2 лютого.